Передстартові потенції

Громадський консультант «Опори» в Одеській області Ігор Луговський розповів, що місцеві організації БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина» та Об’єднання «Самопоміч» мають окремі веб-сайти. Діяльність «Опозицій-ного блоку» у нас висвітлюється через персональний веб-сайт народного депутата Миколи Скорика. Інформація про сайти місцевих організацій «Народного фронту» та Радикальної партії Олега Ляшка відсутня.

Жоден з названих веб-сайтів, зауважив представник «Опори», не відповідає всім критеріям хороших практик. Зокрема, не містить форумів, блогів, інформації про кількість членів та розмір внесків. Щоправда, на всіх є відомості про керівництво та можливість онлайн-звернення. Залишати коментарі під публікаціями можна лише на сайті Миколи Скорика. Інформація про історію партії оприлюднена на сайтах «Батьківщини» та «Самопомочі». Про фінансову звітність повідомляє лише сайт Блоку Петра Порошенка «Солідарність», а про ідеологію партії — лише сайт Об’єднання «Самопоміч». Контакти та адреси регіональних приймалень партій дають «Солідарність», «Батьківщина» і «Самопоміч».

Аналіз контенту сторінок у соціальній мережі Facebook міс-цевих організацій парламент-ських партій здійснювався за тими ж критеріями, що й веб-сайтів. Сторінки у цій мережі мають обласні організації «Батьківщини», «Самопомочі», «Опозиційного блоку», «Солідарності» та «Народного фронту». Тобто всі парламентські партії, крім Радикальної Олега Ляшка.

Щодо лідера за кількістю публікацій, то це ВО «Батьківщина» — загалом 620 повідомлень. В «Опозиційного блоку» — 611, Об’єднання «Самопоміч» — 436, БПП «Солідарність» — 27, «Народного фронту» — 24. Прикметно, що кількість публікацій про позиції партій щодо загальнонаціональних питань у багато разів переважають ті, які стосуються проблем Одеської області.

«Батьківщина» найбільшу кількість «вподобань» набирає завдяки публікаціям з привітаннями своїх соратників, тоді як «Самопоміч» шукає підтримку публікаціями щодо активних кроків на шляху розв’язання проблем та роботи з виборцями. У «Солідарності» прихильність дописувачів мають інформації про проведені акції та флеш-моби, «Опозиційного блоку» — привітання, а «Народний фронт» у «вподобаннях» спирається на загальнонаціональні питання. Переважна більшість публікацій на сторінках парламентських партій стосується їхніх позицій щодо загальнонаціональних питань або участі їхніх представників у різноманітних заходах, акціях, флеш-мобах та відвідуванні змагань.

Присутня на дискусії депутатка Одеської міської ради від «Самопомочі» Ольга Квасницька зазначила, що її підписанти у Фейсбук активно цікавляться інформацією щодо партійної роботи, коли вона поширює цю інформацію на власній сторінці.

— За час роботи я помітила таку тенденцію: усі мої підписанти більше дивляться ролики, які я беру із сайта «Самопомочі» і поширюю на своїй сторінці, ніж на самому сайті. Експертам потрібно вирішити завдання щодо відвідання сайтів та сторінок в інтернет-ресурсах, оскільки люди досі не знають, що це таке, навіть активні люди.

Аналізуючи роботу партійних приймалень, аналітики зазначили: у всіх районних центрах та містах обласного значення вдалося підтвердити роботу приймалень лише ВО «Батьківщина». Блок Петра Порошенка «Солідарність» не має приймалень у шести райцентрах. У «Самопомочі» є приймальні лише у п’яти населених пунктах, роботу яких вдалося підтвердити. У всіх районних центрах та містах обласного значення є приймальні «Опозиційного блоку», щоправда, роботу семи із них підтвердити не вдалося. У «Народного фронту» вдалося підтвердити роботу партійних приймалень лише у чотирьох райцентрах. Роботу жодної приймальні Радикальної партії Олега Ляшка в Одеській області експерти не можуть підтвердити.

Як зауважив незалежний експерт Артем Філіпенко, попри те, що сучасні технології суттєво розширили можливості комунікації з виборцями, політичні партії України наразі не навчилися використовувати їх ефективно.

«Щодо партій, то все впира-ється в те, чи готові вони спілкуватися з людьми. Мені довелося брати участь не в одній виборчій кампанії і, якщо чесно, то раніше було простіше: було телебачення, радіо і газета. В ра-йоні — районна газета. Тобто ти повинен розмістити якусь кіль-кість інформації там, якусь — там і там, і сподіватися, що якийсь відсоток виборців її побачить. Сьогодні ж говорити, що якийсь канал інформації є ви-значальним, не можна. Так, є статистика, що українці більше довіряють телебаченню, але при цьому ігнорувати інші комунікації не варто», — переконаний експерт.

Захід відбувся в рамках проекту Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що втілюється Фондом «Східна Європа» та партнерами.

Ольга ФІЛІППОВА.