Два роки, що варті десятиліть

Проблеми, якими поділився Геннадій Топольницький, можна умовно поділити на об’єктивні та суб’єктивні. З об’єктивних — сама, так би мовити, конфігурація Затишанської ОТГ. Вона — відносно невелика: крім смт Затишшя, до неї входять Торосове та ще одинадцять зовсім невеличких сіл, у декотрих з яких — лише одна вулиця із шістьма, а то й двома хатами. Загальна площа об’єднаної громади — 180,46 кв. км, населення — 5376 осіб.

Серед головних проблем — нестача кваліфікованих кадрів, оскільки хто молодий і дужий прагне вибратися до цивілізації, до міста. Щоб залучити фахівців, у громаді готові надавати їм житло, доплачувати, а тим, хто зголоситься навчатися і з дипломом повернутися додому, призначати стипендії. Але поки що, зізнаються, такі заохочення не спрацьовують.

Та попри все, за два роки в об’єднаній громаді зуміли зробити те, що не робилося десятиліттями. Аби люди відразу відчули зміни, почали зі шкіл та дитячих садків. Триповерхова будівля Затишанської ЗОШ, за словами Геннадія Топольницького, не бачила ремонту з півсотні літ. Тож тільки на перекриття даху пішло 900 тисяч гривень. Повністю впорядкували перший поверх, на черзі — інші. Придбали все необхідне обладнання, зокрема й шість інтерактивних дошок, для чотирьох перших класів «Нової української школи».

До двох шкільних автобусів докупили ще один, створивши маневровий резерв, аби гарантовано, за можливої поломки якоїсь з машин, доставляти дітей до навчального закладу. А ще ж мають тепер змогу возити малих затишанців на різні спортивні змагання, конкурси самодіяльності, екскурсії.

Капітально відремонтували й дитячі садочки в Затишші й Торосовому, закупили туди нові меблі, іграшки, спортивний інвентар. На вулицях, хоча ще й не на всіх, з’явилося освітлення.

Великою бідою, каже Геннадій Топольницький, залишаються дороги. Як у самих населених пунктах, так і між ними. І якщо всередині селища та сіл, що входять до громади, цю проблему якось (усе, звісно, залежить від коштів) вирішують, то впорядковувати під’їзні — прерогатива обласних структур, для яких, за великим рахунком, якихось 5—10 кілометрів — не ті обсяги, не ті масштаби. А місцевий люд потерпає, бо, відомо, дороги — це життя.

Й ось таких проблем, які можна зарахувати до суб’єктивних, оскільки їх розв’язання залежить від волі того чи іншого чиновника, не бракує.

До суб’єктивних можна віднести й історію з обезголовленим пам’ятником, яка недавно «прославила» Затишшя чи не на всю Україну. Як розповів Геннадій Топольницький, він не раз скликав людей на пораду, щоб вирішити долю кам’яного Леніна, який, як годилося з радянських часів, стояв на центральній площі. Й щоразу мешканці селища, більшість яких, за словами голови ОТГ, — російськомовні пенсіонери, не давали своєї згоди на його знесення. Закінчилося все тим, що якоїсь ночі невідомі зняли в Ілліча голову. Після того ін-циденту в облдержадміністра-ції пообіцяли вста-новити на вакантному п’єдесталі двометрового ангела з крилами, але, судячи з усього, забули про цю обіцянку. Нині голова ОТГ споді-вається, що, принаймні, вдасться переконати затишанців позбутися безголового монстра в центрі селища.

Загалом же, настрій Геннадія Топольницького та його команди — бойовий. Вони аж ніяк не збираються відступати перед будь-якими проблемами, а мають намір їх вирішувати.

«Люди звикли погано жити, вважаючи це нормою. Тому треба їх переконати, що це не так. Необхідно дати їм можливість самим покращувати своє життя. І саме в цьому я бачу завдання і своє, і всієї нашої команди», — підсумував голова Затишанської ОТГ на зустрічі із журналістами.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

Захарівський район,
Затишанська ОТГ.