Під сімейним патронатом

Ми беремося запровадити таку форму допомоги дитині, як сім’я патронатного вихователя. Патронатна сім’я — це тимчасова родина для дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Тобто такі діти не потраплятимуть в інтернатні заклади, а перебуватимуть в спе-ціально підготовленій сім’ї, де про них турбуватимуться, забезпечать догляд і реабілітацію.

Напевно, є необхідність нагадати, що понад 80 тисяч неповнолітніх громадян України зростають у державних закладах різних типів: дитячих будинках, школах-інтернатах тощо. Лише близько 20% з них є справді сиротами. Переважна ж більшість вихованців інтернатів мають не лише родичів, а й одного чи навіть двох батьків. За комплексного підходу держави до підтримки сім’ї можна було б забезпечити виховання всіх цих дітей у родинах або в умовах, максимально наближених до сімейних.

Що означає життя в інтернаті? Закритість, ізоляція від навколишнього світу, осуд суспільства; розрив із родиною, спілкування з близькими, відсутність позитивної моделі сім’ї, самотність, нестача тепла та любові; практично втрата індивідуальності внаслідок групового підходу, насильство, приниження та нівелювання особистості; формування споживацької позиції, неготовність до самостійного життя, брак необхідних навичок; відставання в емоційному розвитку, складнощі у спілкуванні, зменшення шансів отримати повноцінну освіту; зростання ймовірності стати жертвою торгівлі людьми, експлуатації, підліткової вагітності тощо.

Тяжкими є наслідки для всього суспільства, адже 5,7 мільярда гривень щорічно витрачається на фінансування інтернатів в Україні. Й лише 10% цих коштів спрямовується безпосередньо на потреби дитини, решта — на оплату праці персоналу, комунальні платежі та інші видатки. Ці гроші можна було б скерувати на підтримку сімей та уникнути негативних наслідків для дітей. Подолання негативних наслідків виховання дитини в інтернаті є значно затратнішим для суспільства, ніж збереження сім’ї для дитини та закладає довгострокові суспільні витрати на подолання результатів травматичного інтернатного виховання.

Створення ефективної системи патронатних сімей дозволить не лише вберегти дітей від влаштування до інтернатів, а й зменшить кількість таких за-кладів.

Інформацію про запровадження на Одещині нової соціальної послуги було озвучено під час прес-конференції, організованої спеціалістами обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей облдержадміністрації, активістами міжнародної благодійної організації «Партнерство кожній дитині».

Спікери розповіли про переваги, перспективи та виклики на шляху підготовки патронатних родин.

«До кінця нинішнього року ми плануємо підготувати кандидатів у патронатні вихователі. Такий найнятий фахівець доглядає, виховує, забезпечує реабі-літацію тимчасово влаштованих у його сім’ю дітей. А це, певна річ, потребує високого рівня професійності та ґрунтовної педагогічної обізнаності. Вже маємо вісім заявок та необхідний комплект документів від претендентів з Арцизького, Березівського, Білгород-Дністровського, Миколаївського та Татарбунарського районів, а також з міста Білгорода-Дністровського», — повідомила директор Одеського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Емма Андреасян. Вона наголосила, що всі кандидати пройдуть ретельну процедуру відбору.

До участі у семінарі того дня було також запрошено директорів районних і міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також начальників служб у справах дітей. «Саме вам здійснювати первинний відбір кандидатів на місцях. І цей захід організовано для того, щоб ви довідалися про необхідні етапи відбору та проводили їх на належному рівні», — звернулася до присутніх тимчасово виконуюча обов’язки начальника служби з прав дітей ОДА Тетяна Гриневич.

Чим відрізняється патронат від прийомної сім’ї? Патронат — це тимчасовий догляд, виховання та соціально-психологічна реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання нею, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Термін перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати трьох місяців. Патронатний вихователь — це людина, яка за участю членів своєї родини надає послуги з догляду та виховання неповнолітнього, чиї батьки опинилися у скрутних життєвих обставинах. Сім’я патронатного вихователя — це сім’я, у якій, за згоди всіх її членів, повнолітня особа, котра пройшла спеціальне навчання, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

Як уже мовилося, дитина у такій сім’ї не повинна перебувати більше трьох місяців. Тобто це може бути два місяці або три тижні, але не більше трьох місяців. Якщо за ці три місяці дитина не повертається у свою сім’ю, до біологічних батьків, за рішенням комісії із захисту прав дітей, цей термін може бути подовжений ще на три місяці. Відтак, крайній термін патронату — шість місяців, але для цього потрібні серйозні підстави. І протягом цього півроку ведеться пошук або прийомної сім’ї, або усиновлювачів чи опікунів. Усе це залежить від життєвих обставин біологічної сім’ї такої дитини. Можливість повернути дитину до батьків має бути пріоритетом в роботі з сім’єю.

Патронатна родина — це оплачувана послуга, яка запроваджується в рамках державної програми. За батьківську працю з догляду за однією дитиною батькам-вихователям виділятиметься близько 10 тисяч гривень щомісяця та ще три тисячі — на потреби кожної прилаштованої неповнолітньої дитини.

«Патронат дозволяє уникати додаткових страждань дитини, яку вилучають від біологічних батьків через різні небезпечні для неї обставини. Переваги патронату у тому, що в підготовлену родину така дитина може увійти в будь-який момент», — розповіла менеджер проектів міжнародної благодійної органі-зації «Партнерство кожній дитині» Лариса Страга.

Щоб стати патронатним вихователем, батьки мусять мати власних дітей, бездоганну репутацію та необхідні житлово-комунальні умови.

За два роки існування програми в Україні створені лише 56 таких сімей (на Одещині — жодної!), хоча держава щорічно виділяє кошти на дві сотні. Тому зараз волонтери і чиновники намагаються активізувати цей процес.

Цілком зрозуміло, що не кожна родина наважиться на таку відповідальність — стати патронатними вихователями, навіть якщо за добре серце та готовність допомогти чужій дитині держава виплачуватиме заро-бітну плату. Тому важливо, наголошували учасники зустрічі, щоб якомога більше одеситів та мешканців нашої області отримали інформацію про те, що це можливо. І подумали.

Ми ж зі свого боку відстежуватимемо, як ця важлива соці-альна послуга впроваджуватиметься на Одещині.

Яна СТАСІНА.