Козацького гарту
«Гриша приїхав!» — ця звістка швидко розліталася по редакційних кабінетах. Всі ж бо були раді зустрічі з колегою — власкором по Ширяївському кущу Григорієм Федоровичем Яценком.
Міцної статури, емоційно жестикулюючи руками, басовитим голосом він розповідав про життя у глибинці і клав на стіл кураторам привезені матеріали. Здається, це було зовсім недавно, але час стрімко збіг й ось сьогодні, 11 жовтня, ми вітаємо нашого побратима із 70-літтям.
Його журналістська праця випала на період, ознаменований здобуттям Україною незалежності та становленням молодої держави — з 1985-го по 2009 рік. Він часто бував у трудових колективах, охоче спілкувався з підприємливими і патріотично налаштованими людьми, які згодом ставали героями його публікацій. У ті часи Григорій Федорович налагодив добрі стосунки з громадськими організаціями і поштовиками. Великою опорою у цьому йому була дружина — Валентина Миколаївна.
Заснував і власним коштом певний час видавав газету «Альтернатива», що утверджувала ідеї демократичних перетворень в Україні.
Шлях до журналістики у Григорія Яценка був непростим. Від природи кремезний, він після студіювання у Вінницькому педінституті працював інструктором зі спорту у рідному селі Луги, що на Вінниччині. Організовував заняття з важкої атлетики, футболу, тенісу. Потім пішов до армії. Сільські фізкультурники писали йому: «Раніше ми поступалися команді «Червона гребля», а тепер виграли», і це не могло не тішити його серце. Служив Григорій зразково, в армії ж вступив до Львівського вищого військово-політичного училища, але під час одного із вишколів провалився у крижану воду, занедужав і за станом здоров’я не зміг продовжити навчання.
Дописувати до газет почав ще зі школи. А набутий життєвий досвід лише заохочував його до нових публікацій.
Після переїзду матері у село Саханське Ширяїв-ського району (батько на той час помер) Григорій теж перебрався туди, влаштувався у районну газету «Промінь». Саме там запримітив його редактор газети «Знамя коммунизма» Юлій Мазур і за-просив до співпраці, а згодом заступник редактора тоді ще «Чорноморської комуни» Анатолій Руденко дав йому три завдання й від нашої газети. Із завданням Яценко впорався і став «чорноморцем».
Уже працюючи в пресі, Григорій штурмує вищі навчальні заклади. Цікавий епізод стався в Московському держуніверситеті ім. М.В. Ломоносова, куди він вступав на заочне відділення. У приймальній комісії хтось у різкій формі закинув: «И чего вы, бандеровцы, к нам претесь?». На цей момент нагодився відомий журналіст-натураліст Василь Пєсков, який у відповідь зауважив: «Ну, зачем же вы так?», взяв у Гриші документи, продивився їх і запросив до іспитів.
Тоді Яценка вперше назвали банде-рівцем, але це лише додало йому відчуття власної гід-ності, бо завше шанував людей, які боролися за незалежність України. До речі, вже пізніше, цікавлячись походженням свого прізвища, розшукав відомості про козацький реєстр Богдана Хмельницького, в якому із 40 тисяч козаків 119 значилися Яценками. Тож і він, не сумнівається, з козацького роду.
Втім, у Москві наш сьогоднішній ювіляр довго не затримався, а приїхав до Одеси і вступив на факультет журналістики ВПШ.
Вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, Григорій Федорович не пориває зв’язків з рідними обласною і районною газетами, друкує в них вірші, новелки. На жаль, не так часто, як хотілося б: тяжке захворювання — діабет — позбавило його зору, тому диктує, написане серцем, дружині, яка занотовує і передає редакціям.
Бажаємо тобі, дорогий ювіляре, твердості духу, родинного затишку, благополуччя і здійснення всіх сподівань! Нехай краща доля огорне Україну, яку ти любиш усім серцем!
Колектив газети
«Чорноморські новини».
Григорій ЯЦЕНКО
Зійде полуда...
Незрячий я, тож уявляю лиш війну:
І будні фронтові, і подвиги солдатські...
Переживаю з болем музику сумну...
Радію, бо не вдались зазіхання царські!
Тримайте мужньо оборону, козаки, —
Хмельницького і Богуна за вами слава!
Хай згинуть до ноги московські хижаки
І буйно квітне наша європейська справа!
Буде подолана гібридна ця війна,
Таки зійде полуда з оченят Росії...
Чекають вже на Путіна ганьба й тюрма,
Впадуть на землю голови орла, мов зміїв.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
