№ 85 (21995) субота 6 жовтня 2018 року
«Чорний жовтень-93», або Ще раз про те, що Україна — не Росія
Чверть століття тому — замисліться на хвилинку про плинність часу — у центрі Москви сунули танки та бігали натовпи. Стріляли, у тому числі більше 170 разів влучили у живу мішень. В такій спосіб дві гілки влади з’ясовували — хто з них головний та має право на всю повноту влади. Перемогла сторона президента Бориса Єльцина, Верховна Рада як інститут державного управління просто перестала існувати.
Тоді події, що увійшли до історії як «політична криза повноважень 1993 року», або «чорний жовтень», сприймалися як боротьба між демократами на чолі з Єльциним та залишками комуністів, що вкупі із націоналістами намагалися узяти реванш та відродити радянську тоталітарну систему. Але, вслід за Сєргєєм Єсєніним, треба визнати: велике бачиться на відстані.
Заручники влади та «Укрпошти»
Національна спілка журналістів України звернулася до Президента, уряду та Верховної Ради із закликом спільно реалізувати пакет заходів з державної підтримки друкованих ЗМІ, а також вимагає від Мінінфраструктури зупинити зростання тарифів на доставку газет. Про це голова НСЖУ Сергій Томіленко повідомив на брифінгу, презентуючи спецбюлетень «Журналіст України», присвячений саме цій проблемі.
«Цей бюлетень на захист преси України. Ми звертаємося до уряду України з тим, щоб у державі реалізовувалася політика підтримки друкованих ЗМІ. Ми вбачаємо, що ця підтримка може бути через увагу до реформи роздержавлення ЗМІ, до дій монополіста — «Укрпошти» і до залежності українських видань від неукраїнського газетного паперу», — наголосив Сергій Томіленко, додавши, що від початку 2018 року папір здорожчав на 50%, а це надзвичайно великий виклик для газетярів.
Уряд має стати на захист преси України!
НСЖУ і газетярі вимагають підтримки друкованих ЗМІ
Матеріали цього спецвипуску об’єднує тривога. Тривога за майбутнє української преси та її читача. Преси, яка опинилась у заручниках фінансово-економічного зашморгу від «Укрпошти». Недоречні «оптимізації», непродумані «експерименти» й непідйомні постійні підняття тарифів насправді виливаються у величезні незручності — і для споживачів поштових послуг, і для редакцій.
Користуючись статусом монополіста, «Укрпошта» своєю політикою фактично викручує руки редакціям і ставить їх на коліна. Як наслідок друковане слово стає дедалі менш доступним жителеві «глибинки». Свіжа українська газета, насамперед місцева, стає екзотикою в оселях українців. Село без пошти, без листоноші, без свіжої газети. Міста й райони, місцеві громади без друкованих засобів комунікації. Ось сумна перспектива, до якої веде політика поштового монополіста.
Ніщо так стрімко не дорожчає, як тарифи «Укрпошти»
Очільник Державного комітету телебачення і радіомовлення Олег Наливайко наголошує, що за 10 років тарифи «Укрпошти» зросли у 9 разів. Якщо з 1 січня 2019-го знову буде їх підвищення «Укрпоштою», то це підвищення сягне вже 13,5 раза. Напевно, ніщо в країні так стрімко не дорожчає, як тарифи «Укрпошти»!
Водночас Олег Наливайко зазначив, що ситуація з друкованими ЗМІ в Україні загострилася не тільки через зростання тарифів, а й через різке погіршення якості доставки «Укрпошти».
Чужим коштом
Обурює підвищення (без нашого відома) передплатної ціни на друге півріччя (замість наших 15 грн поставили 15,81 грн). І куди ми не зверталися, толку — нуль.
Також не влаштовує вимога повторно платити за включення до каталогу на друге півріччя (хоча в угоді прописано, що ми платимо раз на рік за включення до каталогу).
Зауваження до доставки газети по селах: замість суботи приносять у вівторок, а то й у середу. Регулярні затримки з поверненням нам коштів за нашу передплату.
Бессарабські сусіди
Гагаузи — не лише сусіди нашої держави, що мають свою автономію у складі Молдови, а й один із корінних народів України (хоч поки що це не затверджено законодавчо). Проживають розпорошено, за винятком кількох сіл біля молдовського кордону поруч з Гагаузією.
Основна відмінність гагаузів від їхнього традиційного сьогодні оточення — це тюркомовний, але при цьому православний народ. В Україні їх близько 30 тисяч, а загалом у Бессарабії (Молдова + південь Одеської області) десь 160 тисяч.
Найвідомішим дослідником історії і культури гагаузів в Україні є Андрій Шабашов з Одеси, голова місцевого чуваського (!) товариства «Юлташ» (чуваші також тюркомовні православні. — Р.К.). На нього досить часто посилається Єжи Хатлас, автор виданої у Польщі майже 10 років тому книжки «Гагаузія і гагаузи. Історія та сучасність» (Jerzy Hatіas, Gagauzja i Gagauzi. Historia oraz wspуіczesnoњж, — Poznaс: Biblioteka Uniwersytecka w Poznaiu, Instytut Wschodni UAM, 2009). А. Шабашов фактично єдиний український автор, присутній у цій монографії.
Чим ближче «Укрпошта» до банкрутства, тим більше в її складі мільйонерів
За даними Національного агентства з питань запобігання корупції, в 2017 році 32 працівники «Укрпошти» отримували зарплату розміром понад 1 мільйон гривень.
Найдорожче на підприємстві оцінили роботу першого заступника генерального директора з фінансів Олександра Чернявського — понад 6,5 млн грн на рік. Відзначимо, що за останні два звітні роки ця цифра суттєво зросла. Приміром, якщо в 2016-у середня зарплатня пана Чернявського складала 265 тис. грн на місяць, то в 2017-у вона зросла до «скромних» 543 тис. грн на місяць. І це при тому, що ще в червні Олександр Чернявський під час зустрічі активістів НСЖУ та керівництва ПАТ «Укрпошта» повідомляв, мовляв, підприємство знаходиться на межі банкрутства, та просив у видавців відтермінувати розрахунок з редакціями, яким на той момент пошта заборгувала 260 млн грн.
Лише дев’ять місяців
Саме стільки часу, що є досить символічним, минуло з моменту утворення Лиманської сільської об’єднаної територіальної громади в Татарбунарському районі. До нової ОТГ увійшли села Лиман, Трапівка, Новоселиця та Зарічне із загальною кількістю 3112 мешканців.
Аби на власні очі побачити, що вже встигли зробити у Лиманській громаді, наприкінці вересня туди вирушила група одеських журналістів, зорганізована регіональним відділенням Асоціації міст України.
Особливий інтерес до цієї ОТГ зумовлений тим, що під час її створення ініціаторам об’єднання довелося витримати серйозну протидію з боку органів районної влади. Як розповів уродженець Лимана, місцевий підприємець Василь Резниченко, котрий після об’єднання очолив громаду, по селах їздили представники татарбунарської адміністрації і всіляко відмовляли, а то й залякували тамтешній люд. Казали, що створення ОТГ призведе до закриття шкіл та дитячих садочків у селах, що всіх позвільняють і що від об’єднання мешканці лише втратять.
ОТГ приростають землею
Десять об’єднаних територіальних громад Одещини отримали державні землі сільгосппризначення у комунальну власність.
Як повідомляє Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, 27 вересня відбулася передача земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 32531,3 га у комунальну власність десятьом об’єднаним територіальним громадам: Балтській, Шабівській, Мологівській, Маразліївській, Біляївській, Ясківській, Маяківській, Коноплянській, Знам’янській і Тузлівській.
Замість трактора — сміттєвоз
Біляївська ОТГ за кошти інфраструктурної субвенції для об’єднаних територіальних громад придбала новий сміттєвоз із заднім завантаженням, пресом та гідравлічним ковшем. Техніку задіють для подвірного збирання непотребу.
— Раніше сміття працівники закидали на трактор вручну. Буквально за лічені години він наповнювався, тож на одну вулицю доводилося виїжджати двічі, а то й тричі,— розповів керівник комунального підприємства «Наш дім» Олександр Тьоса. — Відтепер завдяки спеціальному пресу сміття щільно втрамбовуватиметься.
Родзинки для мандрівників
Одещина презентувала свої найпривабливіші туристичні маршрути на міжнародній виставці UITM у Києві.
Відвідувачі експозиції мали нагоду дізнатися про найкращі атракції нашої області та локальні культурні заходи — фестивалі, концерти, тури.
«Впродовж трьох днів ми знайомили гостей виставки з привабливими туристичними маршрутами нашого краю. Зокрема, запрошували відвідати резиденцію Святого Миколая та етнофестиваль «Квітка папороті» у Савранському районі, побувати на місці розкопок античного міста й поринути у світ лицарських турнірів у промотурі «Антична Тіра», а також звідати національних страв та поласувати смаколиками під час гастрономічних фестивалів», — розповів начальник управління туризму, рекреації та курортів Одеської облдержадміністрації Олександр Шека.
Мова уроків і мова перерв
Про формально українські школи
Наскільки можу судити з реакції друзів та знайомих, більшість мешканців «материкової» України схвально сприйняла інформацію про те, що 83% відсотки одеситів вибрали для своїх дітей-першачків українські школи та класи. Це й справді непогано, та пригадую, Київ переступив 90-відсоткову позначку вже з двадцять років тому, але й дотепер так і не став україномовним.
Звісно, рух у цьому напрямку є позитивним явищем. Однак і перебільшувати роль формально українських шкіл не варто. Кияни, які закінчували українські школи в 1960—1970-х, нині лише незначною мірою послуговуються українською. За потреби можуть спілкуватися, і все ж зазвичай віддають перевагу російській. І тільки молоде покоління киян дарує нам сяку-таку надію...
Українська — з найуживаніших у Європі
Українська мова увійшла до топ-10 найуживаніших у Старому Світі, повідомила Рада Європи з нагоди Європейського дня мов, що відзначався 26 вересня.
У трійці лідерів — російська, німецька та французька мови. Далі у списку йдуть англійська, турецька, італійська й іспанська. На восьмій сходинці — українська мова, а замикають десятку польська та нідерландська.
Рада Європи проголосила Європейський день мов 6 грудня 2001 року.
Основна мета — заохочення для вивчення й опанування різних мов як у школах, так і поза ними.
За законом відповідальності
Фонд Одеської національної наукової бібліотеки поповнився новим високополіграфічним виданням — каталогом Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, що відкрився цьогоріч у Луцьку в пам’ятний день — святкування Незалежності України.
Сам факт відкриття на основі приватного капіталу музею сучасного українського мистецтва площею 2500 квадратних метрів, де представлені 800 артфактів більше сотні мистців періоду 1930-х років і по наші дні, вражає. Адже в епоху кризи насаджується думка (коріння якої в радянській добі — залишковий принцип на культуру), що спершу будуємо економіку, а вже потім підніматимемо культуру (чи те, що від неї залишиться). За іронією долі, музейна експозиція розгорнута в інтер’єрному просторі приміщень колишнього заводу (згадаймо знаменитий музей д’Орсе в Парижі, що постав із переобладнаного залізничного вокзалу).
Мауглі повернувся у ТЮГ
В Одеському театрі юного глядача ім. Юрія Олеші відбулася прем’єра вистави «Мауглі» за мотивами «Книги джунглів» англійського письменника Редьярда Кіплінга.
Маленькі глядачі побачили на сцені добре відомих їм, передусім з мультфільмів, хлопчика Мауглі, пантеру Багіру, ведмедя Балу, грізного тигра Ширхана та інших персонажів знаменитого твору. А ще — багато спецефектів, танців та сучасної пластики. І все те заворожливо-інтригуюче дійство супроводжувала музика, яку спеціально для цієї постановки написав композитор Микола Безуглов, поєднавши у ній індійські та африканські ритми.
Зоя Сергіївна Пасічна
Пішла з життя Зоя Пасічна — заслужений майстер народної творчості, член національних спілок художників та майстрів народного мистецтва України.
Народилася Зоя Сергіївна в 1947 році на Житомирщині. Художню освіту здобула в Київському училищі декоративно-прикладного мистецтва (нині — Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука).
Серед робіт талановитої мисткині — орнаментальні панно, сюжетні композиції на історичну та фольклорно-етнографічну тематики та ін. Розписи виконані акрилом й олійною фарбою на полотні, папері або картоні.
У її творчості домінує древня сакральність рідного Полісся і барвистість причорноморського степу, традиційні мотиви Петриківської школи живопису й вікова мудрість українського народу. Крім петриків-ського розпису, на своїх полотнах художниця використовувала ріжкування — техніку орнаментації мальованої кераміки.
«Ми тут були, ми будемо. Ми є!»
Рядок, винесений у заголовок, узятий з нової книжки поезій Дмитра Шупти «Козацьке коло»:
Ми тут були, ми будемо. Ми є!
Такі, як і колись — не перетлілі.
Бо найсвятіше несемо — своє.
Крізь непогоду — грози й заметілі…
Ідеться насамперед про козаків, героїв минулих визвольних змагань, чиї традиції, відважний і сильний дух перейняли нащадки — лицарі Української революції, 100-річчя якої ми відзначаємо, воїни УПА, шістдесятники, учасники Євромайдану, добровольці, воїни та волонтери — всі, хто в різний спосіб наближав незалежність України і тепер відстоює її у збройній боротьбі з російським агресором.
Місто роду мого
Закінчення. Початок у номерах за 29 вересня та 4 жовтня.
У 1792 році в краї сталася нова трагедія: Ананьїв був приєднаний до іншої імперії — Росії, яка, на відміну від попередніх, запровадила не тільки свій адміністративно-політичний устрій у Причорномор’ї, а й почала активно втручатися у духовне життя народу. Зокрема й викорінювати історичну пам’ять українців про засновників їхніх міст та сіл і запрошуючи сюди під виглядом турбот про «вільні землі» численні орди зайд. Це нагадує історію Північної Америки, де «вільними» для озброєних європейців були землі індіанців-аборигенів.
У 1795-у Катерина ІІ видала указ про утворення Вознесенського намісництва, до якого уві-йшов й Ананьїв. Це прискорило від’їзд татар, які першою хвилею не покинули українські терени, залишившись у своїх аулах. Тепер вони з острахом поставилися до указу цариці, усвідомлюючи, що у запорожців ще не вивітрився дух степового суперництва і за умови посилення впливу козаків події можуть бути непередбачуваними. Але Павло І, заступивши Катерину II на російському троні, скасував її указ щодо намісництва й підписав новий — про утворення Херсонської губернії. Цей указ, по суті, став асиміляторським і на довгі десятиліття визначив Ананьївський повіт як такий, де запанували російська мова, російські церкви, школи, російська людність, яку тисячами завозили з російських губерній новоявлені господарі українських земель.
Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ. НОВЕЛА «НIМА»
Кілька років тому на презентації моєї книжки новел «Коралі» кандидат філологічних наук, доцент Південноукраїнського педагогічного університету Володимир Сподарець про новелу «Німа» зауважив: «Гарна, але закінчується непереконливо». Довго, не раз я повертався до тексту, шукаючи інше закінчення. І таки, як мені здається, знайшов.
Г.Щ.
Отак завжди: як дізнається най-язикатіша — перекаже всім. Сапу покине на городі, дітей залишить на сусідську бабу, корову не подоїть (успіється!), обід не доварить (сам умліє) — і бігцем на прало до молодиць.
— Ви чули? Німа в тяжі. Животик уже випирає гарбузиком, — строчила пащекувата Олька.
Заздрила Орисиній вроді. Сама хоч як не підсовувалася до парубків — нічого з того не вийшло. Коли віддівувала, вішалася на жонатих, та тільки вони тікали від неї, як дідько від ладану.
«Ніжна муза Поділля»
Поетична антологія про Балту
Щойно в одеському видавництві «Оптимум» вийшла унікальна книжка — «Музи над містом». Це антологія різноманітних віршованих творів про Балту (і трохи — про села району). Видання стало неабияким подарунком до свята міста, яке відзначається сьогодні, 6 жовтня.
Чудову назву передмові до неї дав відомий одеський письменник Богдан Сушинський: «Балта — ніжна муза Поділля». Так, віршовані твори про Балту — чи не найяскравіше втілення музи Південного Поділля, бо кожен рядок цього видання — то справжнє освідчення їй у коханні. Яке ще містечко в Україні удостоєне такої поетичної уваги, як Балта?!
Пошановані земляками
Напередодні Дня міста у Балті вшанували пам’ять двох земляків, які уславили наш край.
Так, на будівлі місцевого історичного музею встановлено меморіальну таблицю на честь відомого українського поета і журналіста Володимира Куликівського (1937—1985), а на будівлі міської школи №2 — колишнього її вчителя, заслуженого працівника фізкультури і спорту України Володимира Фролова (1938—1997).
Михайло ГЕРШКОВИЧ.
Білі ворони, або Серця, сповнені милосердя
1. Чому плакала пенсіонерка
Мені вже давно ніхто не телефонує. А воно й не дивно: старість. «Одних уж нет, а те — далече».
І раптом цей несподіваний дзвінок і жіночий голос, сповнений сліз:
— Пробачне, що я до вас. Я ваша давня читачка і шанувальниця. А тут така історія… — У слухавці схлипнули і продовжили: — Я стала свідком вражаючої події!
З розповіді дозвонювачки постав лагідний вересневий день. Серед багатоповерхівок — жінка із собачкою на ім’я Бай, а на лаві під деревом, як у себе вдома, роз-клалися двоє бомжів. Із засмальцьованої торби витягували зібрану на сміттєзвалищах здобич.
Щоденний урок «Зупинимо булінг»
Із 1 по 31 жовтня у школах Одеси проходить місячник протидії булінгу та насильству. До спільної соціально важливої акції, яку зініціював департамент освіти й науки міськради, долучилися громадські організації, правники і поліція.
За інформацією Дитячого фонду ООН, торік 24% дітей в Україні стали жертвами цькування в загальноосвітніх закладах. Про це йдеться у підготовленому ЮНІСЕФ звіті «Щоденний урок: зупинити насильство в школах». Практично половина дітей не повідомляє своїм близьким про проблеми й конфлікти у школі. Загалом у світі близько третини дітей віком від 13 до 15 років стають жертвами насильства з боку однолітків і старших за віком.
Без «черги за життям»
Сьогодні 364 особи із хронічною нирковою недостат-ністю, що потребують замісної ниркової терапії і стоять на обліку служби нефрології нашої області, отримують її своєчасно і в належному обсязі.
«Багато років в Одеській області існувала величезна черга на гемодіаліз, яку люди називали «чергою за життям». Офіційно торік у цій черзі були 139 осіб, з яких троє — діти. У грудні минулого року ми відкрили найбільший в Україні Центр нефрології. І нині черги взагалі нема! Наразі процедуру гемодіалізу проходять у нас 364 пацієнти, понад 100 людей перебувають на перитоніальному діалізі, тобто цю життєво важливу послугу отримують усі, кому це необхідно. Скажу відверто, саме завдяки по-дібним речам я розумію, заради чого працюю», — підкреслив голова облдержадміністрації Максим Степанов, виступаючи на науково-практичній конференції «Нефрологія: UpToDate», яка зібрала в Одесі провідних фахівців цієї галузі нашої держави.
Дослідження
Сольовий баланс
Сіль має вирішальне значення для роботи нервів і м’язів, оскільки вона контролює обіг води в організмі. Однак, як твердять лікарі, для людини шкідливі як її нестача, так і надлишок.
Якщо організм отримує мало натрію, може з’явитися нудота, блювота і м’язові судоми. Високий же рівень солі, наприклад, в оброблених продуктах, здатний спричинити підвищення кров’яного тиску та збільшити ризик смертельних серцевих захворювань. Золота середина для дорослих — максимум 6 г солі на день.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206