Магічний Альбін Гавдзинський

— Ви є ініціатором налагодження контактів з музеєм у Каховці, який носить ім’я вашого дядька, і пристрасним популяризатором його творчості, в тому числі раннього періоду…

— З моєї польської родини я першим поїхав у Каховку дев’ять років тому. Альбін Станіславович заперечував: це нецікаво, це соцреалізм. Але коли я своїми очима побачив його роботи каховського періоду, то для мене це був шок. На мої захоплені розповіді дядько лише посміхався. Так, «соціалізм» у тих роботах присутній, але дядько специфічно ставився до соціалізму, передусім віддаючи перевагу людям праці.

— Чи всі роботи, створені під час будівництва Каховської ГЕС, були передані місту?

— П’ять-шість робіт у дідуся залишилося, — долучилася до розмови Лінда Стоянова. — І не тому, що вирішив зберегти їх для себе. Це сталося випадково: він їх не помітив. Тому ці твори не потрапили до Каховки, коли в 1961 році відбувся основний акт передачі, який і поклав початок заснуванню галереї. Ця акція висвітлювалася в пресі як дарунок міста Одеси (у ті часи було не прийнято афішувати окремо взяту особу). Їй передувала виставка у Музеї західного і східного мистецтва, і більше одесити цих робіт не бачили.

— Скільки творів митця у колекції музею?

— Спочатку він подарував 230 робіт, — уточнює Лінда, — згодом, коли був ювілей міста, привіз ще щонайменше 60 і зробив там персональну виставку. Усі твори передані галереї. Це був 2003 рік, коли Альбіну Гавдзинському присвоїли звання «Народний художник України». Тоді Новокаховську галерею назвали його ім’ям. У подальшому дідусь дарував музеєві окремі роботи. Приносили у музей переважно його замальовки олівцем і місцеві жителі. Загалом тамтешня колекція нині складає триста робіт. Кілька творів, які були передані на баланс міста, згодом потрапили до місцевого краєзнавчого музею, серед яких — портрет Олександра Довженка і типовий сільський пейзаж, одна з ранніх робіт, написаних ще в той час, коли на місці Каховки було поселення німецьких колоністів — село Ключове.

— У мене особисто підвищений інтерес викликають мініатюри художника, зокрема написані в Одесі, адже в період кінця 1960—1970-х років мініатюри він не писав, — ділиться своїми враженнями Ян. — Вони захоплюють детальною виписаністю, як у середньовічних мистців. Якщо уявити згадані твори в репродукціях, то може здатися, що це велике станкове полотно, як, наприклад, панорама річки з рибалками на фоні електростанції розміром 8х18 см.

У семирічний період перебування в Каховці художник періодично приїжджав до Одеси. Звичайно, Каховка — це лише епізод у його творчій біо-графії. Мені зда-ється, у той період він переживав творчу кризу…

— Ніякої кризи не було, — категорично заперечує Лінда. — Просто на тлі плідніших 1970-х може скластися подібна хибна думка. Слід зважати, що в 60-ті роки у нього було багато замовних робіт Худфонду, писаних у дусі соцреалізму, і природно, що їх місцезнаходження нам не відоме. Про ці великих розмірів роботи ми можемо судити лише з окремих етюдів, які у нас збереглися.

— Коли будували Каховську ГЕС і водосховище, були великі культурно-історичні втрати: затоплено сотні сіл трьох областей — місцевість, яка таїла артефакти з часів неоліту…

— Так, була ще порушена екосистема. Там жили птахи, у тому числі види, що зникають. Як мені розповідав директор Новокахов-ської галереї, наприкінці 1940-х на початку 1950-х у Новій Каховці був голод, і жителі тих місць виживали за рахунок того, що харчувалися рибою. Її популяція дуже зросла після того, як поблизу Каховської ГЕС затонула баржа із зерном. Узимку робітники займалися підлідною риболовлею. Дідусь тоді багато картин написав з подібними сюжетами.

Досліджував цей період каховський журналіст і краєзнавець Анатолій Неделько, який встановив, що будували ГЕС в’язні. Вони гинули сотнями, і їх заривали просто в котловані водосховища або на пляжі. У дідуся є пейзаж з видом на пляж, і він казав, що той пляж у крові…

— Наскільки відомо, голод в Україні був в 1946-1947 роках...

— Так, але перші свої картини Альбін Станіславович написав у 1949-у, — уточнює Ян Гавзинський.

— Знаю, що у вас виникла ідея видати каталог творів Альбіна Гавдзинського каховського періоду. На якому етапі реалізація цього проекту?

— Два з половиною роки тому ми поїхали в Каховку, і з нами — відомий одеський фотограф Олег Куцький. Упродовж двох днів він фотографував усю колекцію творів Альбіна Гавдзинського, потім ще два місяці обробляв у відповідній програмі, — уточнює Лінда Стоянова, — адже багато робіт у поганому стані через те, що нема належних умов для зберігання. Більшість мініатюр — у папках.

— Скільки всього картин у постійній експозиції?

— Не більше тридцяти.

— Для мене як ініціатора проекту сьогодні дуже важливо створити макет каталогу. Я розраховую на Лінду і її матір, відому художницю Олену Гавдзинську. Каталог хочемо видати трьома мовами: українською, ро-сійською, англійською. Поль-ською може бути, якщо вийдемо на великий тираж. Уже готові тексти підписів назв картин трьома мовами. Розглядається і двомовний проект. Будуть також документи й фотографії періоду 1949—1956 років. Це етапний проект. На сторіччя хотілося б видати монографію про художника, потрібно організувати виставку цих творів в Одесі, щоб її бачили усі, в тому числі молодь.

— До сторіччя дідуся ми плану-ємо його виставку, хоч це аж 2023-й. Але час спливає так швидко. Важливо домовитися, щоб Каховка надала нам з тридцять робіт, щоб заповнити хоча б один зал творами цього періоду.

— Альбін Гавдзинський, фактично, став фундатором Новокаховської картинної галереї. Чи виявляє інтерес громадськість Херсонщини, тамтешня влада, а також одеська, до цього проекту, адже, на мою думку, це престижно для обох міст?

— Минулого року я розмовляв з мером Одеси, був у міському управлінні культури, і мені відповіли, що потрібно показати проект, тобто заяву, обґрунтування, макет, кошторис. Збираюся також написати офіційний лист з Польщі до обласної і міської влади Херсона й Каховки…

— Херсон нічого не дасть, — категорично висловлюється Лінда Стоянова. — І знаєте чому? Коли була виставка до 90-річчя Альбіна Гавдзинського, ми просили надати нам два десятки робіт дідуся, а в них не було можливості ні упакувати, ні транспортувати без пошкоджень його твори.

Розмовляв
Володимир КУДЛАЧ.

П.С. Хоча, як було сказано, Каховка — це лише епізод у творчому житті Альбіна Гавдзинського, вважаю, що там були закладені основи його почерку, які надалі стрімко розвивалися. У цьому місті він написав одну з кращих ранніх робіт — з панорамним видом на ГЕС, яка має свою дивовижну історію. Нижче наводжу фрагмент публікації онуки митця в українському перекладі.

В.К.