Ліки від політичної корупції або Чому Україні нагально потрібна виборча реформа

Чому кодекс, а не закон?

В Україні є давня «традиція»: ухвалювати новий виборчий закон якраз перед виборами. Це дає прекрасні можливості для маніпуляцій і змін в електоральній системі. Нинішній закон про вибори ухвалений ще 2011 року, бо перед виборами 2014-го не було часу затвердити новий. Кодифікація — це спосіб стабілізувати законодавство, зробити його менш вразливим до змін настрою та цілей політиків.

«Ухвалення хорошого виборчого закону чи кодексу матиме великий вплив на систему, та це не ліки від української політичної корупції, — каже Олександр Черненко, народний депутат, голова підкомі-тету з питань виборів і референдумів. — Кодекс — це інструмент реалізації того, що має бути досягнуто шляхом еволюції самої політичної культури».

Чому зараз?

Усвідомлюючи ризики ухвалення нового закону безпосередньо перед виборами, група україн-ських експертів близько 10 років розробляли саме кодекс. Однак нинішній проект виборчого кодексу був поданий до Верховної Ради, ініціатори — Андрій Парубій, Леонід Ємець (партія «Народний фронт»), Олександр Черненко (Блок Петра Порошенка) тільки в жовтні 2015-го. Раніше експерти зареєстрували сім законопроектів про вибори, щоб протестувати систему і процедури перш ніж покласти їх в основу кодексу.

Кодекс пройшов перше читання у Верховній Раді на великий подив народних депутатів та експертів. «Проект кодексу пройшов завдяки полі-тичним партіям, які спочатку не збиралися за нього голосувати, тому що він не залишав можливостей для радикальних змін, — пояснює Євген Радченко, головний експерт групи з виборчої реформи «Реанімаційного пакету реформ», коаліції українських громадських організацій з просування реформ. — Тому перше читання могло бути просто щасливим випадком. Подивом народних депутатів можна також пояснити велику кількість поправок, поданих до проекту кодексу». До другого читання парламентський комітет має розглянути понад 4000 уточнень.

Якою буде виборча система за новим кодексом?

За проектом нового кодексу, українських парламентаріїв обиратимуть за пропорційною системою відповідно до відкритих виборчих списків (дивіться далі про їхнє значення) політичних партій і впровадження регіональних виборчих округів. Їх буде 27, по одному округу на область, тільки в Дніпропетровській і Київській буде по два округи, а анексований Крим об’єднають з Херсонською областю. Ще одна зміна в тому, що більше не буде політичних блоків, як раніше. Такі блоки ніколи не були леґітимізовані, але вони існували, дозволяючи маніпуляції з фінансуванням партій і створенням коаліції. Також буде знижений прохідний бар’єр — із 5% до 4%.

Зараз парламентські вибори в Україні проходять за змішаною системою: 50% депутатів обирають за закритими партійними списками поміж партій, які подолали 5% бар’єр. Другу половину обирають у мажоритарних округах.

Євген Радченко пояснює, що зміни дозволять привести виборчий процес у більшу відповідність до української дійсності: «Зараз кандидат може або обиратися в маленькому виборчому окрузі, або заплатити партійному лідеру, щоб отримати високе місце в партійному списку. Кодекс запровадить більші округи і відкриє партійні списки, щоб завадити цим маніпуляціям».

Що зміниться для виборця?

У виборчому бюлетені на парламентських виборах буде один загальнонаціональний список кандидатів. Виборець бачитиме імена тих, хто представлятиме в Раді його конкретний округ. Отож, громадяни зможуть голосувати не просто за партію, а за конкретних кандидатів (ось чому це називається відкритими партійними списками: виборець голосуватиме не просто за партію, не знаючи, хто в її списках). Це ускладнить життя Центральної виборчої комісії: їй доведеться рахувати і результати партії, і кожного кандидата. Це означає, що більше не буде полювання за вищими місцями в партійних списках, тому що не партія, а виборець вирішуватиме, хто пройде. І ніхто не гарантуватиме місця в Раді для верхівки списку.

Треба розуміти, однак, що реформа виборчої кампанії така ж чутлива, як і повільна, — для досягнення результатів знадобляться два виборчі цикли.

Чи ухвалять кодекс до парламентських виборів 2019-го?

Коротка відповідь: «ніхто не знає». Якщо кодекс не ухвалять і закони не змінять, наступні парламентські вибори проходитимуть за законом 2012 року. Євген Радченко пояснює: «Теоретично і практично кодекс може бути ухвалений до виборів 2019-го. Єдине, що для цього потрібно, — полі-тична воля. Але з огляду на мінімальну кількість голосів за проект у першому читанні, виглядає так, що народні депутати не мають наміру пропустити його далі».

«Багато виправлень мають політичне підґрунтя, і вони спрямовані не на поліпшення кодексу. Деякі депутати примудрилися навіть внести правки, що змінюють саму політичну систему або суперечать логіці в своїй основі», — коментує Олександр Черненко.

Насамкінець, ще одна загроза для кодексу: друге читання може невпізнанно змінити його. Усе це матиме сильний вплив на реформу виборчого законодавства і на політичну ситуацію в Україні після виборів 2019 року.

Анна КИСЛИЦЬКА.
«UkraineWorld» (ukraineworld.org).