У панорамі культурної столиці

Виокремимо Одесу. Із закінченням десятилітньої ремонтно-реставраційної епопеї в театрі опери і балету та недавнім перекладанням Потьомкінських сходів завершилося формування фасадно-інтер’єрного вигляду центру. А про всепланетні досягнення співаків та інструменталістів, вихованих у стінах нинішньої національної музичної академії ім. А.В. Нежданової, нагадувати й не варто. В цьому музичному виші ставлять голоси, оволодівають віртуозним умінням гри на скрипці, фортепіано, інших інструментах не лише вітчизняні вундеркінди. Майже півстоліття в Одесі найбільшою студентською «діаспорою» є молоді таланти з Китаю. У цій далекосхідній країні результативно працювали і продовжують трудитися спеціалісти з нашої музичної академії.

До речі, в Китаї та Японії із 70-х років минулого століття високо цінують професіоналізм і креативність одеських художників, зокрема й на великих виставках дитячих рисунків, де вихованці наших художніх шкіл — незмінно серед призерів. У китайських провінціях (за розміром — як середньоєвропейська країна) викладали живописці Наталія Пахомова-Власова, Леонід Шилов, а най-більше, ціле десятиліття, Валентин Філіпенко.

Цьогоріч у номінації «На видноті усього світу» відзначено художній альбом з експозиційними творами одеситів у китайському мистецькому музеї імені Т.Г. Шевченка. Додамо, що минулого року на маєстатній виставці «Китай — Україна» полотно народного художника України, очільника Одеської обласної організації НСХУ Анатолія Горбенка одержало від журі відзнаку — сертифікат «Найкращий витвір мистецтва».

Високовартісними колекціями володіють одеські музеї — археологічний, літературний, художній та західного і східного мистецтв. Не перериваються літературні традиції Одеси, закладені О. Пушкіним, А. Міцкевичем, І. Вазовим, далі — Анною Ахматовою, І. Бабелем, К. Паустовським, В. Сосюрою, М. Кулішем. А який ще обласний центр України може похвалитися гроном лауреатів найвищої Національної премії ім. Тараса Шевченка! Називаємо поіменно: Василь Фащенко, Борис Нечерда, Тарас Федюк, Володимир Рутківський.

Щороку дедалі масовішим стає фестиваль вишиванок — в ексклюзивному варіанті — на Потьомкінських сходах. Яке це барвисте, усміхнено-співоче українське за духом свято, в якому беруть участь представники різних національностей і рас! А на вершині сходів пишається щоразу новою вишиванкою (стараннями винахідливих волонтерок — вишивальниць і кравчинь) бронзовий дюк Рішельє. Ось метафора духовного стану нинішньої Одеси, якби почав знімати фільм про місто сучасний Ейзенштейн.

Багатонаціональна Одеса пишається тим, що тут (нарівні з Єлисаветградом, теперішнім Кропивницьким) народжувався професійний український театр, плідно працювали корифеї національної драматургії, утверджувалася плеяда видатних акторів — вихідців з народу, свідомої інтелігенції. Всупереч горезвісному Емському імператорському указу про заборону української мови і книгодрукування саме у Причорномор’ї почали виходити перші літературні альманахи, засновувалося книговидання для селян, робітників заводів, студентства, рибалок Великого Фонтану, поближніх лиманів, Очакова, Миколаєва і Херсона. На скрижалях історичної пам’яті Одеси зафіксовано, що пісню-гімн «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка написав одеський композитор Дмитро Крижанівський, присвятивши твір Марку Кропивницькому. А виконали його публічно вперше учасники робітничого хору Пересипу невдовзі після публікації нот у 1886 році.

Тож коли Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів, яку я маю честь очолювати, засновувала у 2000-у конкурс «Українська мова — мова єднання», то малося на увазі, що багата культурно-мистецька біографія нашого міста приверне увагу повсюдно на просторах Батьківщини. Наступного року конкурс відзначатиме двадцятиліття. Тисячі творчих людей — журналістів місцевих медіа, працівників закладів культури, краєзнавців, педагогів, а з початком війни на Донбасі, особливо активно, вчені і професійні письменники, — надсилають на мовний марафон свої доробки. Як вияв визнання почесного статусу Одеси як культурної столиці, підтримки суспільно-консолідуючого девізу «Українська мова — мова єднання».

До слова, Одеська мерія встановила для творчої інтелігенції муніципальну премію «Культурна столиця». Серед відзначених уже є члени оргкомітету загальнонаціонального конкурсу, який виразно вписався у панораму культурної столиці.

Черговий випуск газети «Золотослів» відкривають надихаючі привітання високих державних посадовців. Організаційний комітет конкурсу, майже 500 його учасників і лауреатів щиро вдячні за цю морально-політичну підтримку і будуть керуватися цими побажаннями і настановами при підготовці юві-лейного, двадцятого, мовного марафону.

Юрій РАБОТІН,
голова оргкомітету загальнонаціонального
конкурсу «Українська мова — мова єднання»,
голова Одеської регіональної організації НСЖУ,
лауреат премії «Культурна столиця».

Від редакції. З приємністю відзначимо, що лауреатом ХІХ загальнонаціонального конкурсу «Україн-ська мова — мова єднання» в номінації «Країна. Витоки. Родовід» визнаний письменник Юрій Сисін — за цикл публікацій «Шкільні роки Мешулама Вайля» на сторінках «Чорноморських новин».