Позитивна енергетика Степана Химочки

Нагадаємо, Степан Химочка народився в селі Старокозаче Білгород-Дністровського району в сім’ї просвітянина. У домі його батька бували відомі письменниці і громадські діячки Ольга Кобилянська та Олена Кисілевська під час їхньої подорожі Бессарабією у часи румунської окупації цього краю на збори Союзу українок. Цей факт воскрешає в пам’яті іншу важливу обставину — підтримку родини Реріхів, а саме Костянтина Рері-ха, юриста за освітою, українським громадівським рухом у Петербурзі, яскравим представником якого був відомий скульптор Михайло Микешин. Так переплітаються просвітянські тенденції сучасного з минулим...

Трохи відступлю від теми, але деякі міркування Олени Кисілевської, надруковані під час тої пам’ятної подорожі, актуальні й нині. Порівняння з німецькою громадою Бессарабії не на користь українців: «Натомість наші 600 тисяч бессарабських українців наче забуті, загублені серед того безмежного степу. За неволею забулася велика славна година, й нема кому її їм пригадати, пробудити зі сну. Нема кому в душі викресати гордість про свою славну минувшину, про свою прекрасну мову, що живе ще в родинах, головно завдяки жіноцтву. Нема кому вказати джерело спільної нам усім багатої криниці науки, з якої повинні для власного добра черпати... Та початки вже зроблено...».

Твори Степана Химочки в колекції Одеського будинку-музею ім. М.К. Реріха — це переважно етюди до станкових робіт живописця, які зберігаються в різних зібраннях України і за її межами. Митець унікальний у тому сенсі, що поєднує мислення станковиста і монументаліста. Він, вихованець Тетяни Яблонської і Діни Фруміної, є автором відомих розписів станції метро «Мінська» в Києві (у співавторстві з братом Василем Химочкою), розписів у Чорнобилі, Тольятті.

Відкриття виставки цікаве в контексті останніх подій у художньому житті Одеси, де дедалі агресивніше заявляють про себе руйнівні тенденції так званого авангарду — сліпого деструктивного початку з його запереченням традиції.

«У творчості Химочки нема нічого негативного! Мистецтво розвивається на контрастах. Досить згадати останні проекти Одеського художнього музею... Художник має свою місію. Якщо його поцілував Бог, то він зо-бражує життя, у нього не може бути негативу, — сказала під час відкриття експозиції директорка будинку-музею ім. М.К. Рері-ха Олена Петренко. — Друзі, я хочу вас запитати: що таке авангард? Авангард — це те, що попереду. Це нове на новому витку бачення. Чи є в творчості Химочки енергетика цього світу? Звичайно. Фарба, як і звук, — це, перш за все, вібрація, вияви емоцій митця, його якості. Достатньо згадати проекти композитора Скрябіна. Це було надзавдання».

«Пізнай себе — і пізнаєш світ, — вторить відомій істині Степан Химочка. — Дорога пізнання є дивом. Мої картини — це мої діти. Бувають моменти, що я в них сумніваюся. На жаль, ми не завжди цінуємо і розуміємо, що ми творимо. Ми не завжди відчуваємо відстань часу...».

Завершила відкриття виставки чудова програма піаніста, старшого викладача Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової Георгія Кожухаря, який віртуозно виконав прелюдії Скрябіна і Рахманінова, а також імпровізації на популярні пісні про Одесу.

Виставка «Мої враження» триватиме до 22 вересня. Оглянути її можна щодня із 10.00 до 19.00 (вихідний — понеділок). Вхід — вільний.

Володимир КУДЛАЧ.