№ 67 (21977) четвер 9 серпня 2018 року

Сьогодні ми є свідками процесу великої історичної справедливості — відновлення в Україні Помісної православної церкви, яка може звільнитися залежності від Москви. Нагадаємо, нині у нас існують три гілки православ’я: Україн-ська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП), Українська автокефальна церква (УАПЦ) та Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП). Як відомо, центр останньої перебуває в країні, яка здійснює агресію проти нашої держави. Цілком логічно, що незалежна Україна має прагнення і право на свою незалежну церкву.

Наш кореспондент зустрівся з єпископом Одеським і Балтським ПАВЛОМ (на світлині) і попросив розповісти, які думки та сподівання викликає в нього наближення отримання помісного статусу церкви.

— Потреба створення єдиної Помісної православної церкви обумовлена всім ходом історії, — зазначив владика. — Якщо поглянути углиб віків, то вся культура, писемність, традиції у нашій державі тісно пов’язані з православ’ям. І сьогодні православ’я є великою силою. Це ще раз продемонструвала недавня хресна хода з нагоди 1030-річчя хрещення Руси-України. Мені випала честь теж бути її учасником, і я можу засвідчити непохитне прагнення мирян до миру і злагоди, єднання і порозуміння.

Згадуючи вікопомний 988 рік, коли київський князь Володимир Великий хрестив Русь, маємо констатувати: служба Божа та святі таїнства для спасіння душ християн нам були передані Константинопольською церквою. Саме Константинополь виступив як церква-матір, взявши Київську митрополію під свою юрисдикцію. І в цьому статусі українська церква перебувала майже 700 років. Але в 1686-у в неканонічний, тобто незаконний, спосіб було оформлено її перехід з-під омофора Константинопольського патріархату під контроль Москви. Тому надання помісного статусу для української церкви слід розглядати, насамперед, як відновлення справедливості.

Центральна виборча комісія просить Мін-фін передбачити на проведення у 2019 році чергових виборів Президента та Верховної Ради, відповідно, 2,4 та 1,9 млрд грн.

Як інформує прес-служба ЦВК, комісія також просить передбачити на 2019 рік 247 млн грн на проведення міс-цевих виборів і 223,5 млн — на функціонування Державного реєстру виборців.

Нагадаємо, чергові вибори Президента України мають відбутися 31 березня 2019 року, а Верховної Ради — 27 жовтня.

У всіх господарствах Одещини завершилося збирання врожаю ранніх зернових та зернобобових культур. Відтак в області зібрано близько 3,6 мільйона тонн зерна, що є найкращим показником по Україні.

«Результати збирання ранніх зернових в Одеській області, незважаючи на складні погодні умови навесні, — досить позитивні. Хочу подякувати нашим аграріям, які продемонстрували результат практично на рівні минулого року, хоча тоді була сприятливіша погода. За показниками збирання врожаю ранніх зернових культур ми — у лідерах по країні», — підкреслив під час брифінгу голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов.

Аграрії Одещини продовжують отримувати фінансову допомогу за урядовими та обласними програмами. Від початку року сума різних компенсацій та дотацій склала понад 25 мільйонів гривень. Кошти виділяються на розвиток тваринництва, садівництва і виноградарства, а також фермерських господарств.

«Підтримку має відчути кожен аграрій. Наполягаю, аби на місцях функціонували комунікаційні майданчики. Це завдання я поставив головам РДА та ОТГ. Необхідно доступно розповідати про те, які програми існують та що необхідно для участі в них. Далі — максимальний супровід поданих документів. Цьогоріч на агропромисловий комплекс спрямовано чимало ресурсів з державного та обласного бюджетів», — підкреслив голова ОДА Максим Степанов.

Завершився дев’ятий кінофестиваль — найгучніша подія одеського мистецького літа. Позаду — червона доріжка, хвилювання, кінопокази і перемоги. Час підсумовувати…

Цьогоріч для участі у конкурсних програмах було подано 1070 стрічок із 95 країн. За гран-прі змагалися 12 фільмів-учасників міжнародного конкурсу, в національній програмі — 5 повнометражних та 13 короткометражних картин, у конкурсі європейської документалістики — 8. Загалом у конкурсних та позаконкурсних програмах фестивалю було показано 108 фільмів, включно із сері-алами, із 41 країни Європи, Азії, Південної та Північної Америки. Найкоротша стрічка тривала 8 хвилин, найдовша — 234 хвилини.

Минулої п’ятниці в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського стартував другий Фестиваль європейського кіно.

До програми увійшли найкращі фільми останніх років, зняті у країнах ЄС: володар «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю 2017 року — сатирична трагікомедія «Квадрат» Рубена Естлунда; трилер «Тебе ніколи тут не було» з Хоакіном Феніксом, відзначений преміями за найкращу чоловічу роль та найкращий сценарій у Каннах; лауреат премії «Золотого глобуса» за найкращу іншомовну картину — драма «На межі» з Діане Крюгер від зірки німецького кіно Фатіха Акіна; екранізація італійського бестселлера — трилер «Дівчина в тумані» з Жаном Рено та Тоні Сервілло; п’ятиразовий призер французької премії «Сезар», екранізація хітового роману П’єра Леметра — трагікомедія «До побачення там, нагорі» та інші.

Цими днями відзначив своє 75-ліття відомий колекціонер, краєзнавець, невтомний популяризатор україніки в Одесі, заслужений працівник культури України Тарас Іванович МАКСИМ’ЮК.

Інтерв’ю з шанованим ювіляром пропонуємо вашій увазі.

— На сторінках «Чорноморських новин» були численні публікації про вас як колекціонера і краєзнавця. Ваша одеська україніка не має аналогів. Свого часу ви дали їй назву «Тарасів дім». Чим особлива колекція, і як вона формувалася?

— «Тарасів дім» — це загальна назва. Я навіть закріпив право на неї через Торгово-промислову палату України. Ніхто в світі цим словосполученням допоки не користувався.

В Одесі презентували блокчейн-платформу для захисту демократії в Україні. У рамках національного телепроекту «Нові лідери» відбулася зустріч розробників IT-проекту «Відкриті партії» з політичними та громадськими активістами нашого міста.

Про цей проект нам розповідає його ініціатор, відомий по-літик і громадський діяч Андрій ЮСОВ.

Уже п’ять років поспіль нова влада «реформує» країну. За цей час рівень життя українців знизився в кілька разів, ціни на продукти та житлово-комунальні послуги зросли у три-чотири, а якісь — і в десять разів. Девальвація знецінила заощадження. Великі, середні та малі міста залишилися без гарячого водопостачання і невдовзі така ж доля очікує й столицю — Київ. Звичайні дощі вже стають загрозою приватним будинкам та багатоповерхівкам в обласних центрах. І все це є наслідком того, що, проголосивши курс на побудову «нової європейської країни», можновладці продовжили старі ганебні традиції ігнорування волі народу. А зміна цих традицій має початися із зміни Основного Закону країни — Конституції.

Так історично склалося, що будь-яка держава постає із чітко визначених та загальноприйнятних правил, які регулюють права й обов’язки громадян і функції та повноваження влади. У більшості країн перелік базових прав, обов’язків, функцій та повноважень зібраний в Основний Закон країни — Конституцію. Саме Конституція визначає, якими повинні бути всі інші закони і від якого джерела влади вони походять. Зазвичай джерелом влади є народ країни, але в Україні це не зовсім так, а точніше — зовсім не так.

У гостинній залі ХАБу — жодного вільного місця. На презентацію відкритих конкурсів на гранти та проекти ЄС зібралися не лише активісти громадського сектора Одещини, а й освітяни, науковці, представники малого та середнього бізнесу, культурних та соціальних інституцій, журналісти. Адже можливості співпраці з Євросоюзом, пріоритетні напрямки міжнародної допомоги — це те, що цікавить більшість небайдужих українців, які прагнуть змінювати життя на краще.

Візит Представництва ЄС в Україні на Одещину — один з інформаційно-просвітницьких заходів, які воно проводить по всій країні, причому не лише у великих, а й у малих містах. Мета — роз’яснення важливості реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, поширення європейських цінностей і підвищення рівня обізнаності українців щодо розвитку відносин між нашою країною та Європейським Союзом.

Відмололи мливо на млинці
Ті, Далекі, і Близькі оці...

Ці рядки написав я колись, коли ми ще ходили до Олега на його вулицю Бреуса, на його Близькі Млини. До його кімнати розміром з десяток квадратів. Така, як камера в Одеському КДБ. Ми потім жартували: може, тебе, Олеже, і не арештували через те, що ти живеш у камері?! Пригадую, як довго Микола Вінграновський, якого я привів до Олега на іменини, дивувався, що поет живе у такій маленькій кімнатці. Та ще й з мамою. Казав: «Така доля поетів наших. Справжніх. Чесних патріотів».

У січні культурна громадськість відзначила 80-ліття одного з найвідоміших українських поетів-мариністів Олега Олійникова, який народився в Одесі, прожив у ній усе своє життя, й ось тепер, як не сумно про це писати, пішов із життя земного, щоб розпочати посмертне. Адже поети не вмирають, залишаючись серед живих назавжди. І ми відчуваємо їхню присутність то в краплинах дощу, то в перших сніжинках ранньої зими, то в осінньому шурхотінні різнобарвного листя у сутінках міських вулиць та сільських доріг, а то у віршах чи піснях закоханих пар, які читають-співають їх, навіть не знаючи, чиї вони...

Коли помирають зболені тіла, перше, про що ми розгублено намагаємося дізнатися: від чого, що стало причиною? А чи мають фізичні причини значення? Поети за життя сотні разів спалювали себе на кострищах людської збайдужілості, брехні та зради, вони все життя билися головою об глуху стіну зла і безчестя. Тож хіба важливо, «від чого» помер поет? Його переповнене людськими стражданнями серце було вже не в змозі всотувати їх. І воно розірвалося. Оце і є справжня причина його смерті. Бо поезія — це завжди страждання, це постійне страждання, це надмірне страждання. А надмірне завжди вбиває…

(Спроба біоісторіографічного дослідження)

26 червня на засіданні вченої ради Одеського національного університету імені І.І. Мечникова було вручене свідоцтво про присвоєння Національною спілкою краєзнавців України звання «Почесний краєзнавець України» ще одному одеситові — Тарасу Григоровичу Гончаруку.

З Тарасом Гончаруком я познайомився на історичному факультеті ОНУ ім. І.І. Мечникова. Я тоді працював на кафедрі історії України лаборантом і паралельно навчався на заочному відділенні, а Тарас, повернувшись з армії, продовжував навчатися на денному відділенні.

Близько третини свого життя ми проводимо на роботі.

Й окрім досягнень та результатів, там же можемо набути дуже шкідливих звичок, які згубно впливають на здоров’я.

Спеціалісти Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна детально розглянули ТОП-10 шкідливих звичок, яких краще позбутися при перших ознаках їх появи.

Не пізніше 2021 року в ресторанах і магазинах може з’явитися яловичина, вирощена у пробірці в лабораторних умовах.

Вдосконаленням технології, що дозволяє виробляти штучне м’ясо, займається нідерландська фірма Mosa Meat, яка п’ять років тому вже випустила гамбургер з м’ясом лабораторної прописки. Як повідомляє агент-ство Associated Press, для проведення подальших досліджень фірма отримала 7,5 млн доларів інвестицій.

У більшості регіонів нашої країни у серпні зацвітає небезпечний карантинний бур’ян — амброзія полинолиста, один з найактивніших алергенів. Цвіте вона дуже довго, псуючи життя десяткам тисяч людей, і гине тільки з першими заморозками.

Амброзія була завезена в нашу країну з Північної Америки. В Україні вона швидко поширилася й сьогодні росте на полях, у селах і великих містах.

16 серпня із 10.00 до 11.00 відбудеться «пряма телефонна гаряча лінія» першого заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Олени Михайлівни Аброскіної на тему «Про порядок отримання інформації з реєстру застрахованих осіб».

Дзвінки приймаються за номером: (048) 728-29-88.