Про технології і корів, космос і здорові амбіції

— Комбайни у нас наймані, — розповідає один із співзасновників товариства Артем Табалов. — Для віддаленого контролю за ними скористалися послугами української компанії «Smartland». Відтак обладнали комбайни спеціальними приладами — трекерами, які мають зв’язок із супутниковою моніторинговою системою GPS. Каналами мобільного зв’язку на сервер в інтернеті отримали вичерпні дані про переміщення техніки, її швидкість, витрати пального… Це дало можливість оперативно коригувати ті чи інші відхилення. Скажімо, якщо комбайн перевищує задану швидкість, то одразу телефонуємо комбайнерові й цікавимося: «Чому у вас швидкість 12 кілометрів за годину, а не встановлена 8?». Це не просто дисциплінує підрядників, а сприяє використовувати техніку в найоптимальніший спосіб. Спеціалісти стверджують, що за широкого застосування ця система підвищує якість та ефективність роботи транспортних засобів у середньому на 20—25 відсотків ще й знижує витрати на пальне.

Ще більшу користь в «ІВА» планують отримати від співробітництва з іншою українською компанією — «Agri Eye», яке стосується впровадження точного землеробства. Суть його в тому, що поля, особливо великі, мають неоднорідні ґрунти, вологу та інші параметри і в ідеалі вимагають диференційованого підходу до кожного окремого квадрата землі. Використовуючи супутникову технологію, можна отримати «рентген» поля, зроблений у різних діапазонах, у тому числі й не видимих для людського ока, який точно вкаже на слабкі і сильні місця. Після опрацювання даних виробляються рекомендації щодо засіву, підживлення, хім-захисту тощо кожної окремої ді-лянки масиву, а не його суцільного, усередненого, обробітку. Це дозволяє знизити собівартість, ефективніше використати ресурси, підвищити врожайність. За деякими розрахунками, застосовуючи цю технологію, можна досягти економії добрив до 30, а хімікатів — до 15 відсотків і значно збіль-шити віддачу землі.

За точним землеробством — велике майбутнє! Як прогнозують учені, до 2050 року населення Землі перевищить дев’ять мільярдів осіб, а споживання продукції зросте на 70 відсотків. Задовольнити такий попит без інноваційних змін в агросекторі неможливо. Тому сьогодні ними широко переймаються в усьому світі, на всіх континентах. Шкода, що в Україні цей процес іде повільно. Багато агрономів по-старому вважають, що на наших чорноземах і так виросте.

— Отже, агрономові нині слід володіти не лише фаховими знаннями, а й добре орієнтуватися в світі інформаційних технологій? — цікав-люся в Артема Сергійовича.

— Так, — каже він. — ІТ-технології — не данина моді, а життєва необ-хідність.

Артем Табалов — людина молода, яка має широкий світогляд і володіє сучасними методами господарювання. Кілька разів на рік відвідує Польщу, де поглиблює свої знання і знайомиться з новинками в аграрній галузі. Має й амбітні плани обміну досвідом з польськими фермерами.

Що експортувати до Європи?

— Звичайно, — визнає підприємець, — найкраще було б експортувати до Європи свою продукцію. Але над цим питанням ще треба попрацювати. Недавно мені довелося побувати на одній із зустрічей у Торговельно-промисловій палаті України, де компетентна людина дохідливо пояснила, що сьогодні з усіх можливих моделей бізнесу найвигідніше відправляти на експорт екологічно чисту продукцію. Це непростий шлях. Ставши на нього, треба відмовитися від хімічних засобів захисту рослин та підживлення, що створює великі ризики зниження врожайності. Але й це ще не все. Необхідно сертифікувати продукцію на відповідність високим стандартам, що включає ретельний аналіз її вирощування (на всіх стадіях) і виробництва, зокрема й пробу ґрунтів, спосіб обробітку тощо. Та з іншого боку — і ціни на органічну продукцію високі, й у Європі вона користується особливим попитом.

Відрадно, що така перспектива в СТОВ «ІВА» є. На відміну від багатьох інших господарств тут мають ферму й утримують 700 корів. Про молочний напрямок скажемо далі, а зараз під-креслимо, що товариство забезпечене органікою, яка є запорукою виробництва екологічно чистої продукції.

За спеціалізацією, рослинництво в «ІВІ» посідало й посідає одне з ключових місць. А відтак тут постійно дбають про якісне виконання польових робіт, впровадження сучасних технологій, оновлення техніки. Як правило, купують її за кордоном, бо вітчизняна, кажуть, за своїми характеристиками, на жаль, гірша. Перевагу у господарстві віддали французькому трактору, німецькій бороні, американському обприскувачу… Це забезпечує поєднання потужності, сили, вдалих конструктивних рішень і сучасної ергоно-мічності.

Стратегія — переробка

В «ІВІ» цілком резонно сподіваються, що рослинництво дасть той обсяг ресурсів, які дозволять розвинути інші галузі, зокрема молочну. Це одне з небагатьох підприємств, яке вселяє віру в те, що тваринництво в Україні все ж відродиться. Тут поліпшили генетику поголів’я, роблять ставку на догляд за коровами, комфортному їх утриманні. У планах — створення сучасного доїльного залу.

Але, попри потенціал галузі, є чималий вузол проблем, які прийшов час розв’язати, — ділиться наболілим Артем Табалов. — Коли поглянути на весь ланцюжок доданої вартості, то легко помітити, що її левова част-ка дістається заводам і супермаркетам, а ось ферми, де, власне, й виробляється молоко, отримують з того дещицю. Це несправедливо. Тут цілий рік вирощуй трави, заготовляй силос, сінаж, доглядай тварин, дбай про санітарію і так далі, а там швиденько переробили і продали… Я вже не кажу про кадрову проблему. Нині всі хочуть бути юристами, економістами, міжнародниками… А ось знайти тямущого завідувача ферми дуже складно. Через знищення (називаймо речі своїми іменами) тваринництва порозбігалися хто куди доярки… У цій ситуації бачимо вихід у запозиченні європейського досвіду, де на перший план виходить приватний виробник. Наша стратегія — переробка. Плануємо організувати пастеризацію молока, виготовляти масло, йогурт…

До речі, у нас уже діє цех з виробництва пшеничної і перлової круп, колотого гороху, лінія смаженого соняшникового насіння. І це лише початок.

Із заповідей Ейнштейна

Команду єгорівських аграріїв можна назвати благородними експериментаторами, які мають чітко окреслену мету і роблять продумані кроки для її досягнення.

Сьогодні, певно, нема людини, яка не знала б що Україна посідає третє місце у світі (після Китаю і США) з експорту меду. Долучитися до його виробницт-ва вирішили і в Єгорівці. Поки що поставили 20 вуликів. Вчаться, напрацьовують методику. Якщо все піде добре, розширять пасіку. А поряд засіють ділянку багаторічними травами.

Цікавлюся у співрозмовника, якої він думки про раптову масову потраву бджіл в Україніцього року.

— Ризики, — відповідає, — існують завжди. Але в тому й полягає мистецтво господарювання, щоб їм запобігати. У випадку із загибеллю бджіл, то тут усе зрозуміло. Призвідники біди — окремі фермери, які в гонитві за вигодою застосували несертифіковані високотоксичні препарати, причому не вночі, а вдень, коли бджола летить у поле. Вчиняючи диверсію — інакше розцінити їх дію важко — вони не усвідомлювали, що рубають сук, на якому сидять.

Ще Альберт Ейнштейн казав: «Бережіть бджолу, бо через чотири роки, як вона загине, загине й людство». Не буде кому запилювати рослини, впадуть врожаї і виникне голод. До цих слів варто дослухатися всім. Невипадково у США, Канаді, Франції, Данії пасічників запрошують вивозити свої вулики в поле для запилювання рослин і належно оплачують цю роботу. В Євросоюзі, якщо хтось не чув, нещодавно взагалі заборонили використовувати пестициди, що вбивають бджіл. На жаль, в Україні сподіватися на захист держави пасічникам не варто, а відтак краще самим тісніше спілкуватися з фермерами, що обробляють довколишні поля, досягати взаєморозуміння.

На Одещині вже є українська Венеція. Буде й українська Швейцарія?

До європейського способу життя господарники «ІВИ» намагаються долучити й жителів села. Найперше — ощадно ставитися до довкілля, зокрема, не смітити, збирати й сортувати відходи, які можна переробити, — скло, пластик, папір… Поставили, звісно, відповідні контейнери.

Шлях до кращого починається з перших, нехай і маленьких, кроків. Люди, переконаний Артем Табалов, мають усвідомити, що ніхто не приїде і не забезпечить їм те «краще». Нема чужих дерев, чужих клумб чи алей. Це з їх упорядкування починається те, що потім подається як «привабливе», «комфортне для проживання», «затишне» село (чи середовище для проживання, як зараз модно це називати). Ми вступили в такий період суспільного розвитку, коли на перший план виходять саме самоврядні функції. Отже, треба брати відповідальність за все, що коїться навколо тебе, що ти робиш на землі.

Будь-який процес починається з мрії. Інколи — навіть шаленої. Як-от перетворити Єгорівку на лижний курорт з комфортабельними дорогами та європейським сервісом. Хочеться повторити слова народного депутата Олександра Пресмана, сказані на минулорічних урочистостях з нагоди Дня працівників сільського господарства: «На Одещині вже є українська Венеція. Це місто Вилкове. А село Єгорівка має всі шанси стати українською Швейцарією. Табалови вміють тримати слово».

Валентин ЩЕГЛЕНКО.
Роздільнянський район.