Спортивно-політичне «побєдобєсіє»: далі буде?

Дівчата встигли підбігти до деяких зірок команд. Головної для нас зірки — хорвата Віди, а також француза Мбаппе, щоб зробити «дай п’ять». Щоправда, був й інший варіант — малосимпатичний. Це коли хорватський захисник Ловрен, розлючений тим, що його команда до того часу програвала після двох необов’язкових голів, з перекошеним обличчям допомагав стюардам забирати з поля Верзілова.

Але у цій історії виявилося надзвичайно оперативне і цікаве продовження після того, як затримані були доставлені до полі-цейського відділку «Лужники». Дуже скоро в Twitter у записі Вальдемара Московського з’явилося відео «Ось вам дебілів» (ймовірно, образливий натяк на прізвище Верзілов), зняте, схоже, саме у відділку. На ньому полі-цейський в абсолютно хамській формі — і це добре акцентує на своєчасності й точності акції Pussy Riot — допитує Петра Верзілова. Ось ключовий спіч силовика: «Я іноді шкодую, що зараз не 37-й рік. Просто іноді шкодую. Обіср...ли Росію, так?»…

Можна тільки привітати Pussy Riot з цією акцією і подякувати їм за неї. Тепер, не лукавлячи, можна сказати, що ЧС-2018 став турніром імені «Слава Україні!» і Pussy Riot.

Але й це ще не була фінальна крапка. Її поставив дощ, що почався під час нагородження команд. Втім, враховуючи силу зливи, це, скоріше, була не крапка, а багато-багато крапок. Німецька журналістка, яка давно вже через свою принциповість і непідкупність стала у Росії персоною нон-грата, опублікувала істинно сатиричну фотографію з підписом: «Яка ганьба — глава держави, чоловік, який стоїть сам під парасолькою і залишає жінку, та ще гостя і теж президента (Хорватії Колінду Грабар-Китарович. — Ред.), стояти без парасольки під зливою — коли таке було? Соромно! І весь світ це бачив!». Чудова ілюстрація до показної привітності холопської країни, що молиться на сакральну владу…

І що тепер робити з усією цією красою?

До кінця Чемпіонату-2018 головне питання щодо нього формулювалося так: наскільки тривалим для Кремля буде позитивний ефект від проведення цього, ну дуже витратного заходу? Втім, хто в авторитарних петрократіях зважає на такі витрати? (До речі, зараз очікується, що ЧС-2022 в Катарі перевищить рекордні витрати росмундіалю). Про кількість грошей, викинутих в Росії на ЧС-2018, краще за все свідчить те, що точних цифр не знає ніхто. Прямі й недавні видатки — від 11 до 18 мільярдів доларів. І це дуже грубі, неточні розрахунки. А всієї правди про всі витрати ми не дізнаємося ніколи.

Чому? Наївне запитання. За підготовку до чемпіонату відпові-дала некомерційна організація «Оргкомітет «Росія-2018». Вона займалася як розподілом коштів, так і вгадайте, чим ще?.. Правильно — контролем за витратами. Що зробило процес підготовки надзвичайно комфортним — у сенсі освоєння коштів.

І якщо ми вже зайшли вперед, у ЧС-2022, то корисно буде й озирнутися назад, подивитися на ЧС-2014. Тоді говорилося, що в Бразилії на його проведення ви-тратили 11,6 мільярда доларів. Й ось там таке божевільне марно-тратство держави призвело до масових народних протестів. Люди виходили на мітинги з плакатами «Нам не потрібен Кубок світу! Нам потрібні гроші для лікарень та освіти!». І це в Бразилії, де футбол справді народний вид спорту. Але там ситуація з громадянським суспільством, мабуть, набагато краща, ніж у Росії. Принаймні, в РФ уявити щось подібне важко...

Та ось Чемпіонат світу закінчився. Якихось надшвидкісних магістралей, які організатори обіцяли прокласти в усі боки від Москви, нема. Ланцюжків пасажирських річкових хабів уздовж Волги — теж (хоча на папері, у проекті, було так красиво: Волгоград—Самара—Казань—Н.Новгород). І те, й інше — дуже нервово, дуже дорого. Звичайно, простіше і приємніше заплановані гроші вкрасти, а на малу решту яскраво й багатослівно розповідати в ЗМІ, як весело і пізнавально було іноземцям добиратися до Нижнього Новгорода звичайним поїздом, дізнаючись про «таке істинно російське поняття, як «плацкарт» (саме так було в репортажах — і, схоже, без натяку на іронію).

Перше і головне, на чому відразу почали економити — будівництво готелів. Це мудре рішення допомогло відразу вбити і другого зайця. Забезпечити істотний прибуток приватному сектору — здавати кімнати і квартири іноземцям за несусвітні ціни. Так само як обіцяні, але незбудовані швидкісні електрички від аеропортів до міст, які приймали ігри, дали гарну роботу таксистам і «каструльщикам».

Що ж у підсумку? Обіцяної масштабної інфраструктури, яка якісно змінила б вигляд країни, її цінність як туристичного об’єкта, не з’явилося. Замість цього — латання дірок; щити і банери, що закривають напівзруйновані будівлі; нашвидкуруч покладений асфальт (місцями, як в тому ж Нижньому Новгороді і Волгограді, змитий першою великою літньою зливою).

Єдине, що до ЧС-2018, на жаль, довелося зводити — то це стадіони. Й ось тепер залишається питання — що з ними робити далі?..

Почому «Баклан-арена» для народу?

А всі ці арени — складних конструкцій і дуже дорогі в обслуговуванні. При цьому команди ро-сійської прем’єр-ліги є лише у 5 містах із 11 (Москва, Петербург, Казань, Ростов, Самара). В інших містах стадіони такого рівня і місткості взагалі не потрібні! І якщо дві столиці ще здатні потягнути річні видатки в розмірі 3,2—6,4 мільйона доларів лише на догляд за кожним із цих стадіонів, то що робитимуть інші міста? Просити дотації з держбюджету. Хоча простіше і вигідніше, звичайно, було б ті стадіони просто розібрати, ніби їх не було.

А всі розповіді про те, що там можна прибрати частину крісел (встановлених на фундаментальних конструкціях трибун), що там можна проводити концерти (Мадонна і Роббі Вільямс в Саранську — чому б і ні?) абощо — казки для бідних, які розповідають багаті. Причому частина з них збагатилася саме на будівництві цих стадіонів.

Тут можна знайти повний букет зловживань. Лідер — звісно, стадіон «Санкт-Петербург» (відомий також під іменами «Крестовський», «Зеніт-арена», «Баклан-арена»). Така кількість прізвиськ не випадкова, вона натякає на вроджену криміногенність. Але точніше було б назвати його «Бандитський Петербург», бо будувався він і добудовувався з 2007-го — цілих десять років, у результаті чого його кошторис зріс у 7 (прописом — сім разів! При тому, що крадіжка закладалася вже і в початковий бюджет — з пристойною дельтою). Природно, про людське око, були порушені кілька кримінальних справ. Утім, і їх фігуранти вже вийшли за умовно-достроковим звільненням. При цьому гроші ще на дечому «заощаджувалися» — тут, зокрема, використовувалася рабська праця північнокорейських робітників. (Коли стало відомо про це, ФІФА пообіцяла провести розслідування. Та й та щось мовчить — вона не завжди оперативна, як у випадку зі «Слава Україні!»). А щоб нахабство пітерських злодіїв стало очевиднішим, досить розшифрувати народне прізвисько «Баклан-арена». Його дали після того, як влада вкотре попросила грошей на добудову (в тому числі за рахунок урізання соціального бюджету міста), оскільки частину покриття даху зіпсували, склювали баклани.

З дахом (в архітектурному сенсі) пов’язані виявлені крадіжки і на будівництві «Самара-арени». Там дах мав бути прозорим, створюючи, за авторським задумом, ілюзію, ніби вся арена ширяє в повітрі. У результаті її зробили з дешевих металевих елементів, тому створюється відповідніше до політичної ситуації враження, що стадіон придавлений до землі. У такому вигляді спортивна споруда взагалі схожа на юрту монгольського хана, який прийшов на Русь по данину.

У Калінінграді стадіон поставили в небезпечному для будівництва місці, де з часів Східної Пруссії таких капітальних будівель не зводили. Так це ж золоте дно! Тут найбільші гроші були вкрадені при роботах «з укріплення ґрунту». Ти ґрунт зміцнюєш — а він пливе, ти зміцнюєш — а він пливе. А гроші течуть... У Нижньому Новгороді, Волгограді, Саранську, Єкатеринбурзі будівництво стадіонів супроводжувалося періодичними протестами робітників у зв’язку з невиплатами не тільки премій, але й зарплат. Ну і, певна річ, були порушені кілька кримінальних справ. Про людське око.

Московська «Спартак-арена» була ніби показовою, обкладинковою. Ось, мовляв, тут бюджетні кошти не витрачаються. Однак при ближчому і не так щоб аж дуже пильному розгляді, і тут виявилася, інтелігентно кажучи, непрозора взаємодія державних структур та приватного капіталу...

Взагалі, з початку нульових років на Росію пролився такий рясний дощ нафтодоларів і «газпром»-євро, що країна за розумного управління могла б модернізувати інфраструктуру і вийти на рівень нехай не найбагатших, але все ж країн «старої Європи». Усві-домлення цього значною мірою рухало в Росії можливу революцію 2011—2012 років. Але російське народонаселення погодилося на вічне свято імперського побєдобєсія і спортивних урочистостей. У такому наркотичному маренні й продовжує перебувати.

Плани роспропа на 2019-2020 роки

При цьому російська масова преса, як спортивна (тобто начебто неполітична), так і громадська, наскільки може, підтримує градус істерії на потрібному (тобто максимально можливому) рівні. Ви не знайдете тут питань, що буде зі стадіонами в найближчому майбутньому. Замість цього — а які ще спортивні свята очі-куються в РФ у найближчому майбутньому? Іншими словами — куди ще гроші злити?.. І тут для старту повернімося в минуле.

Багато говориться про те, яку велику роль у політичному розбещенні російського електорату зіграла Олімпіада-2014 у Сочі. При цьому вона розглядається ненауково, несистемно, відірвано від інших подібних подій. Від чого втрачається глибина бачення і розуміння. Кремль вів Росію до повного домінування спортивно-військового побєдобєсія поступово, рік за роком. І ось яким був цей графік.

2005-й. Пишне святкування 60-річчя Перемоги. Тоді ж за спільною ініціативою «РИА Новости» і провладної організації «Студентська громада» розпочалася акція з роздавання «георгіїв-ських стрічок», що стали з 2014-го «колорадськими».

2007-й. Влітку того року стало відомо, що Олімпіада-2014 пройде в Сочі, і це також стало приводом для свята.

2008-й. На «Євробаченні» вперше перемагає представник РФ Діма Білан. На Чемпіонаті Європи з футболу Росія, обігравши в чвертьфіналі голландців, пройшла в півфінал (де, щоправда, розгромно програла іспанцям, але це постаралися не помітити). Перемога хокейної збірної Росії у фіналі над канадцями на першості, що проходила у Канаді. У цьому ж році — агресія проти Грузії.

2009-й. «Євробачення» проходить у Москві. Пишно, дорого. Подається, зрозуміло, як велике свято і перемога. Перемога у фіналі і знову — над канадцями на першості з хокею. (Перемоги у фіналах ЧС 2012 та 2014 років були вже не такми важливими, оскільки там суперники виявилися не такими титулованими, принциповими).

2010-й. Пишне святкування 65-річчя Перемоги. Наприкінці того ж року ФІФА оголосила, що ЧС-2018 пройде не в Англії, яка давно чекає цього і готова приймати, а в Росії. У РФ — хвиля урочистостей з цього приводу. Поява гасла, спочатку, начебто, жартівливого, а потім — дедалі серйознішого: «Де Путін, там — перемога».

2012-й. Перемога у фіналі ЧС з хокею, щоправда, як уже мовилося, над менш статусним суперником — словаками.

2013-й. Вперше 9 травня хода в Москві проходила під брендом «Безсмертный полк». Літня Універсіада в Казані.

Й ось тільки після цього — Сочі-2014, а за ним — «Кримнаш».

Чи не правда, що в такому вигляді, що з такою хронологією загальна картинка сходження Росії з глузду виглядає зрозумілішою і вражаючішою?

І вже зараз в російському інформполі смакуються деякі злети майбутнього побєдобєсія, майбутнього, на найближчі два роки. Зовсім скоро, 2—12 березня 2019-го, в Красноярську пройде всесвітня зимова Універсіада. Її слоган — Real Winter. Тобто зрозуміло, що буде романтизуватися «справжня російська зима» автентичного російського Сибіру (і ні слова — про активне освоєння його в останні роки «китайськими друзями»), а відтак і «загартований морозами російський характер». Велика ж кількість медалей, отриманих господарями турніру, буде приводом для щоденних гучних зведень.

Міністр молоді та спорту України Ігор Жданов у зв’язку з цим уже підтверджував свій наказ, у якому спортсменам національних збірних України заборонялося брати участь у змаганнях на тери-торії РФ. Однак у вересні 2019-го

в Сочі пройде чемпіонат світу з боксу. І це вже історія набагато складніша. Бо там розігруватимуться путівки на Олімпіаду-2020 в Токіо. Не поїхати — програти. Що для країни боксерських геніїв, таких, як Кличко, Ломаченко, Усик, було б досить неприємно.

У 2020 році Чемпіонат Європи з футболу вперше пройде за новою схемою. У містах 12 країн. І серед них — уже згадувана «Баклан-арена» в Петербурзі. Там пройдуть три із шести матчів у Групі B, в також один чвертьфінал. І знову, хоча, звичайно, на дещо меншому рівні, буде роздута пропагандистська істерія «Наша частина Євро-2020 — най-найкраща! Наш Петербург — найвеличніший!».

Втім, до того часу учасники Pussy Riot ще щось придумають.

Олег КУДРІН.
м. Рига (Латвія).