№ 62 (21972) субота 21 липня 2018 року
Війна і пастки «спільного» минулого
Науковці, які працюють у сфері постколоніальних студій, знають: і після формальної ліквідації колоніальної залежності ще тривалий час зберігається усвідомлена чи неусвідомлена орієнтація значної частини населення на стандарти й традиції колишньої метрополії.
Україна також ніяк не може до кінця розірвати ланцюги, що пов’язують її з імперсько-радянською історією. На просторі колишнього СРСР і Російської ім-перії колоніальне минуле маскується під псевдом «спільне», хоча навряд чи колонізатор і колонізований можуть мати якусь позитивну «спільність», хіба що негативну, таку, як у місцях ув’яз-нення виникає між в’язнями і тими, хто їх охороняв. Адже охо-рона має перебувати в таких самих умовах важкого клімату російської Півночі, Сибіру чи Далекого Сходу, як і «зеки», потерпати через географічну відірваність від сякої-такої цивілізації, через сіре повсякденне життя. Тож якась «спільність» (цілком вимушена) таки є… Але сумнівно, що люди й нації хотіли б такої «спільності» цілком добровільно.
Дефіле у розмальованих сорочках
Незвичайний рекорд України встановили жителі селища Авангард
Святкуючи 90-річчя від дня заснування селища, 220 авангардівців у власноруч розмальованих сорочках (це і є новим рекордом) стали по периметру пам’ятника Віктору Добрянському, стараннями якого цей населений пункт розквітнув і став знаменитим далеко за межами України.
«Наймасовіше дефіле у сорочках, розмальованих вручну» — так це незвичайне досягнення офіційно вписане у Національний реєстр рекордів України, диплом про що представники реєстру вручили при велелюдді голові Авангардівської ОТГ Сергієві Хрустовському.
На гостини до Осичок
Ось така життєва філософія
Не раз переконувалася, що кожне село, як і люди, має свій характер.
Осички — село особливе. Тут дуже поважають людей працьо-витих, які доглядають домашню живність, обробляють городи (та ще й немалі), вирощують сорго на віники, вміють виконувати будь-які будівельні роботи, майструвати і т.д. Безперечно, все це потребує чимало зусиль. А ще ж і на роботу треба встигати. Тому коли у когось з осичан вдосвіта не спалахує в хаті світло — значить, там живуть люди не дуже вправні. Адже в цей час зі своїми домашніми обов’язками вже повинні поратися як дорослі, так і діти.
Коли ж син чи донька знаходять свою другу половинку, то батьків найперше цікавить, з якої сім’ї та половинка. Чи не з ледарів, не дай Боже, майбутні родичі? Чи вміє наречена добре готувати, утримувати і хату, й обійстя у чистоті та порядку. Чи майбутній зять — гарний господар?
Як жилося в Ольвії
Виставка, присвячена польсько-українській археологічній місії в Ольвії, відкрилася 15 липня у Філії Грецького фонду культури в Одесі, що у провулку Красному, 20.
В офіційній частині відкриття виставки взяли участь Надзвичайний та Повноважний посол Республіки Польща в Україні Ян Пєкло, генеральний консул РП в Одесі Даріуш Шевчик та директор Польського інституту у Києві Бартош Мусялович. Слова привітання офіційних осіб були короткими, бо, як слушно зауважив Ян Пєкло, «на цьому заході найцікавіше послухати фахівців».
Тож у центрі уваги були керівник польської археологічної місії, доктор наук Альфред Твардецький та його українська колега, докторка історичних наук Алла Буйських.
2008-го Національний музей Варшави розпочав проведення археологічних розкопок у Криму на території античного міста Тирітака (Керч), яке було засноване греками у VI ст. до н.е. Шість років активної праці принесли низку дуже цікавих знахідок та відкриттів, однак після анексії Криму Російською Федерацією у 2014-у археологічні дослідження були припинені на невизначений період. Після річної перерви у рамках змодифікованого проекту «Античні пам’ятки Чорного моря» музей відновив співпрацю з українськими колегами на новій локації, якою стала Ольвія — один з найважливіших античних майданчиків на узбережжі Чорного моря.
Супербій на «Чорноморці»
Сьогодні, 21 липня, о 21.00 в Одесі відбудеться розіграш Суперкубка України з футболу. У двобої за почесний трофей зійдуться «Динамо» (Київ) та «Шахтар» (Донецьк).
З нагоди матчу за Суперкубок із 17 по 21 липня в Одесі відбувся Фестиваль футболу. Так, 18 липня на Думській площі урочисто відкрили промозону матчу, наступного дня на стадіоні «Чорноморець», де й визначиться цьогорічний володар Суперкубка, пройшов турнір з кіберфутболу, а вчора — форум з обміну досвідом з питань спортивного маркетингу та спонсорства у футболі.
Сьогодні шанувальники футболу зможуть взяти участь у легкоатлетичному забігу у Центральному міському парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка на підтримку матчу.
Спортивно-політичне «побєдобєсіє»: далі буде?
Чемпіонат світу з футболу, що проходив у Росії, закінчився. Чи вдалося країні та її оксамитовому диктатору набрати якісь бонусні очки для свого іміджу? Авжеж. Питання в тому, наскільки вони вагомі і як довго даватимуть хоч якийсь ефект. Інше важливе запитання: скільки вся ця «всенародна радість» коштувала? Свято ж минуло, а попереду — похмурі, нудні речі, наприклад, життя до смерті без пенсії.
Ну і для України дуже важливо планувати майбутні російські кампанії спортивного «побєдобєсія» — особливо в тій частині, де вони впритул стосуються і нашої країни.
Москва. «Лужники». «Шкода, що зараз не 37 рік!»
Головна подія ЧС-2018 сталася на 52-й хвилині фінального матчу Франція—Хорватія. На поле вдалося прорватися чотирьом учасникам панк-групи Pussy Riot у поліцейській формі. Рішення надзвичайно дотепне і витончене. З одного боку, мабуть, так простіше було пробиратися на стадіоні і далі — вибігати на поле. А з іншого — як же ще протестувати проти свавілля в поліцейській країні, якщо не в поліцейській формі?! В акції брали участь Петро Верзілов, Ольга Курачева, Ольга Пахтусова і Ніка Нікульшина. Вони назвали свою акцію «Міліціонер вступає в гру» і вимагали звільнення політв’язнів.
«Мені за державу прикро...»
Шановний пане Президенте! Пишу Вам відкритого листа, бо Ваша адміністрація фільтрує звернення до Вас, надійно оберігаючи спокій свого патрона. Тож, звертаючись до Вас, Петре Олексійовичу, через ЗМІ, сподіваюся, що мене бодай хтось почує. Наївно, але… Мені особисто нічого не треба. «Мені за державу прикро».
Ви недавно сказали, що судді Антикорупційний суду надійно захищені високою зарплатою. Це як розуміти? Надійно захищені від бідності? Ваша правда. Судді АКС отримуватимуть десь по 7 тисяч доларів. Та чи навіть за такої за-хмарної для українців зарплати у хабарника зникне пристрасть до хабарів? Не сподівайтеся. Прикладів — хоч греблю гати. Ви щедро роздаєте мільярди казенних (народних) коштів на зарплати суддям, прокурорам, міні-страм, депутатам, радникам, слідчим та іншим державним людям — і що, від того в державі настав порядок чи зменшився рівень корупції? Аж ніяк.
Скажімо, Україна виплатила 2 мільярди гривень як компенсацію за неправосудні вироки. У цю суму увійшла і моя частка. Чому я, громадянин України, оплачую бездарну (іноді — злочинну) роботу деяких слідчих і суддів?
Кузьма, «Побєда» і Берлін
У рамках ІХ Одеського міжнародного кінофестивалю відбулася зустріч представників компанії StarMedia та Благодійного фонду імені Кузьми Скрябіна, під час якої вони презентували журналістам майбутній фільм за книжкою Андрія Кузьменка «Я, «Побєда» і Берлін».
Нині задум — лише на рівні ідеї, але вже за рік автори планують створити комедійно-драматичний фільм з елементами екшену: все має бути, як у житті.
В основі сюжету — історія молодого хлопця-музиканта, який, повернувшись з армії, шукає власний шлях у житті. Це колективний образ, хоча частина подій насправді відбувалася з юним, ще нікому тоді не відомим, Кузьмою.
— Сьогодні ми маємо ідею екранізувати прекрасну книжку, але, як то кажуть, працюватимемо за її мотивами. Кіносценарій має творитися за своїми законами, але базова історія буде побудована на творі Андрія, — розповів засновник і генеральний продюсер компанії Влад Ряшин. — Фільм не буде суто автобіографічним, — додав він. — Ми не знімаємо фільм про співака Кузьму, якого ми всі знали, — це буде кіно про молодого хлопця. Яким він був, насправді знають лише його найрідніші люди, а наша стрічка — це наша фантазія за мотивами його книги, тому критичні зауваження на зразок «так не було» залишаться за кадром...
Бібліотечна складова міждержавних взаємин
Яскравим свідченням поглиблення співпраці в гуманітарній сфері між Україною та Грузією став робочий візит 18—19 липня в Одеську Національну наукову бібліотеку генерального директора Національної парламентської бібліотеки Грузії Гіоргі Кеке-лідзе та голови департаменту бібліотечних ресурсів цієї ж установи Левана Тактакішвілі, який відбувся за сприяння Консула Республіки Грузія в Одесі Торніке Берекашвілі.
Цьогоріч відзначається 100-ліття проголошення Грузинської Республіки і встановлення дипломатичних відносин з Україною. Одеса — місто з чисельною грузинською діаспорою, і, природно, це пояснює підвищений інтерес до культурної співпраці між нашими державами, яка на офіційному рівні почала набирати обертів з підписанням договору про культурне співробітництво у 1993 році (як результат — відкриття Інституту україністики при Тбіліському державному університеті імені Іване Джавахішвілі). Торік подібний візит згаданих поважних осіб відбувся до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, де з подарованих гостями книжок започатковано Грузинську бібліотеку. Нинішнього травня схожа бібліотека для емігрантів з Грузії створена у Флоренції (Італія).
Екстремальність як норма
В Україні, як і скрізь на планеті, продовжує змінюватися клімат. У нашій країні спостерігаються досить незвичні погодні явища: потужні зливи, смерчі, аномальна спека навесні.
Прогнозом погоди на найближчі місяці з «Укрінформом» поділилася доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений метеоролог України Вазіра Мартазінова.
— Чи варто жителям України очікувати на екстремальні погодні умови?
— Останніми роками ми спо-стерігаємо температурні рекорди. Рекорд — це коли температура тримається тиждень-два. За своїм температурним режимом дуже відрізнялися 2010 та 2015 роки. У 2015-у було надто сухо і спекотно, багато врожаю від цього загинуло. Це був екстремальний рік. Але такі аномалії тепер проявляються в окремі дні і періоди кожного року. Наприклад, у 2018-у аномальними були березень, квітень і травень.
Можливі і мінус 100
Мінус 98,6 градуса за Цельсієм — саме до такої позначки опустився нещодавно стовпчик термометра в Антарктиці. Це найнижча температура на поверхні Землі, зафіксована дослідниками.
Новий рекорд холоднечі задокументувала група вчених з Університету штату Колорадо, аналізуючи супутникові вимірювання крижаного покриву Південного континенту.
Слід зауважити, що у південному полярному регі-оні в період з 2004 по 2016 роки дослідники на чолі з Тедом Скамбосом, котрі вивчають це питання майже чотири десятиліття, понад 150 разів фіксували температуру, яка опускалася нижче мінус 90 градусів.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206