Блаженніший СВЯТОСЛАВ: Наша сила — у силі добра

— Сьогодні для всіх нас, котрі зібралися в цьому новоосвяченому храмі, є особливий момент, момент історичний, коли ми справді відчуваємо, що зібралися тут в ім’я Бога, — сказав блаженніший у своїй проповіді. — Ми освячуємо цей храм верховним апостолам Петру і Павлу, бо вони були перші в дорозі до Ісуса Христа. І з ним почули про прощення гріхів… Ми хочемо просити, щоби верховні апостоли Петро і Павло опікувалися цим храмом, громадою та всіма людьми, які потребують доброї новини про те, що гріхи можуть бути прощені силою і благодаттю Святого Духа.

Глава церкви висловив слова щирої вдячности присутнім священнослужителям, представникам влади та парафіянам за те, що «змогли бути активними учасниками цієї події, а також за їхню працю для цього храму». Окремо подякував парохові церкви о. Василеві Колодчину, директорові БФ «Карітас-Одеса», за багаторічну працю служіння людям, якій нині виповнюється вже 20 років. Особливо ж подякував священикові з Донецька, котрий ризикував життям, щоби приїхати на це освячення. Також висловив вдячність братам з Римо-католицької церкви, де задля участі у славній події була відмінена служба Божа.

— А найперша подяка — парафіянам, це є ваше свято, — наголосив глава УГКЦ. — Сьогодні відзначається День праців-ників моря, тож хочу привітати отця Смеречинського, одеського капелана, та подякувати за його вірне служіння Господу.

У пам’ять про історичну подію о. Василь Колодчин подарував блаженннішому картину художниці з Южного Лариси Дем’янишиної, на якій зображено апостолів Петра і Павла, котрі опікуються новим храмом.

Під час архієрейської літургії справді божественно, ангельськими голосами, співав церковний хор з міста Коломиї. А під кінець свята місцеві артисти, переважно молодь, показали невеликий концерт.

По завершенні урочистостей глава Української греко-католицької церкви люб’язно погодився відповісти на кілька запитань кореспондента «Чорноморських новин».

— Сьогодні, в такий радісний день, не можна без хвилювання згадувати освячення Вами нашого храму Андрія Первозваного в Одесі, ті щирі слова, з якими ви звернулися до парафіян. Тут, у місті Южному, ви вперше. Що хотіли б побажати южненцям у такий справді хвилюючий день, як освячення тут ще одного храму — дому Божого?

— Ця подія — освячення храму, збігається з Міжнародним днем молитви за працівників моря. Місто Южне — це є місто трударів, які пов’язані з портом, портовою інфраструктурою, з нашим Чорним морем. Тож сьогодні хочу передати благословення для всіх мешканців цього міста. Наша парохія тут є важливим центром соціального служіння. Ми хочемо послужити кожному, хто живе в цьому місті, нести Боже благословення, Божу допомогу, а також подати руку всім потребуючим, які, зокрема, в час війни потребують і шукають милосердного обличчя Бога. Нехай Бог благословить місто Южне і всіх його мешканців. Коли матері не знають, для чого народжувати дітей, коли хтось є хворий і питає: а для чого мені жити, коли хтось справді переживає якусь тяжку ситуацію в житті і питає: чому це нині сталося, чому саме мені, — на ці запитання люди не мають відповідей, на ці запитання Господь Бог дає відповідь, відкриває перед нами саме життя, і людина стає сильнішою.

— Сьогодні закінчується колективне читання Біблії на Софійському майдані у Києві. Що вкладено у цю подію, як народилась ця, скажемо так, ініціатива?

— Буквально три дні тому я розпочав ці Всеукраїнські читання Святого Письма на Софійському майдані, а сьогодні, можна сказати, підсумовуємо тут, у вас, у Южному.

Найперше, про що хочу сказати: Всеукраїнська рада церков, різні церкви, релігійні організації хотіли цим роком, присвяченим Божому Слову, відсвяткувати ювілей хрещення Руси-України — 1030 років. І ми шукали якогось такого формату єднання усіх віруючих України, всіх християн, незалежно від того, до якої церкви ми ходимо, до якої національности ми себе відносимо. Й ось ми зрозуміли, що спільним джерелом християнської віри для православних, католиків, протестантів, навіть юдеїв, є Святе Письмо, Боже Слово. І що одним із способів разом єднатися в ім’я Бога є читати спільно Його Слово. І тому таких дві ініціативи зродилися.

Перша — це є той марафон такого безперервного спільного читання Святого Письма, коли до читання Божого Слова долучаються віряни різних церков, але також і церковні мужі, політичні діячі, матері, діти, військовослужбовці, люди різних професій, різних станів. Ми разом єднаємося довкола одної і тої самої Книги, яку передаємо з рук в руки…

А друга акція — це є переписування Святого Письма. Боже Слово є поділене на глави, а глави поділені на окремі вірші, які ми часом називаємо стихами. У Святому Письмі є трохи більше трьох з половиною тисяч тих віршів. І цих три з половиною тисячі люди з різних кінців України своєю рукою переписують — кожен свій стишок. Ми хочемо це зібрати як всенародно переписану Біблію в одну-єдину книгу, і вона буде зберігатися як реліквія українського народу. Це історична подія. Думаю, що в такий спосіб ми хочемо разом стати сильнішими. Бо Святе Письмо — це не просто одна з книг, яку можна десь на поличку покласти. Святий апостол Павло каже: я не соромлюся Євангелія, бо це є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує. Нам так сьогодні потрібно бути сильними в доброму! Часом ми думаємо, що той, хто є більш агресивним, хто вміє у злобі іншого принизити, є сильніший. А то є цілком не так. Сила полягає в силі добра, яке справді може зробити нас переможцями тоді, коли ми цю силу приймемо. І віра в цей момент прийняття тієї сили, яку Господь Бог дає. Тому, читаючи Боже Слово, ми станемо сильнішими. Сильнішими у доброму, і певен, що це добро завжди переможе.

— Очевидно, сьогодні всі ми, вірні різних конфесій, прагнемо відстежувати ситуацію щодо перемовин між православною церквою і Константинопольським патріархатом стосовно надання томоса про автокефалію. Як би ви прокоментували цей процес, який, очевидячки, буде довгим і непростим?

— Скажу дуже коротко: я не знаю, тому що ми не є учасниками цих перемовин, не беремо участі. Ми вважаємо цей процес справді дуже важливим, але внутрішнім процесом православної сторони. Ми дуже вболіваємо, що наша православна громада України є між собою поділена. Очевидно, це дуже послаблює і Православну церкву як таку, і послаблює міжцерковні відносини, й ослаблює наш український народ.

— Серед наших читачів є люди різних християнських конфесій, і всі вони переживають за підсумки цих перемовин й надіються на отримання томоса про автокефалію, що, без сумніву, зробить нас сильнішими… Наразі дякую, ваша святосте, за відповіді.

Роман КРАКАЛІЯ.
м. Южне.

За надані світлини дякуємо Катерині ДЕМ’ЯНИШИНІЙ та отцеві Василю КОЛОДЧИНУ.