Джордж Орвелл: «Сталін дорівнює Гітлеру»

Ерік жив в аристократичній, але бідній сім’ї, і після закінчення навчання виїхав з Англії до її східних колоній, як колись його батько й тисячі інших незаможних англійців. Опісля пішов на службу до імперської поліції: спочатку — в Індії, потім у Бірмі.

У 1927 році, розчарувавшись в ідеалах системи, якій служив, Блер подав у відставку й переселився на Портобелло Роуд, у квартал лондонської бідноти. Потім поїхав до Парижа — осередку європейської богеми. Однак вів там аж ніяк не богемний спосіб життя — оселився у робітничому кварталі, де заробляв миттям посуду й набирався досвіду та вражень, що пізніше наповнять його романи й численні есеї.

У 1933-у під псевдонімом Джордж Орвелл опублікував збірку нарисів «Фунти лиха в Парижі і Лондоні». Святий Джордж — патрон Англії, Орвелл — невеличка річечка на тихій англійській півночі. Так підписував він свої твори, що виходили після цього щороку.

1934-го побачила світ книжка «Бірманські будні», в якій автор розповів про роки, проведені на службі у колоніях Британської імперії. У 1935-у вийшли друком роман «Дочка священика» й низка робіт з найрізноманітніших питань — політики, мистецтва, літератури.

Наприкінці 1936 року, коли в Іспанії почалася громадянська війна, Орвелл як кореспондент «Бі-Бі-Сі» та лондонської газети «Обсервер» разом із дружиною Елін О’Шонесі вирушив до Іспанії, де боронили республіку від фашизму різні люди — від комуніста Мате Залки до Ернеста Гемінгвея й Андре Мальро.

Як прихильник британської соціалістичної Незалежної лейбористської партії Орвелл приєднався до невеликої антисталіністської лівої партії ПОУМ і в складі її ополчення кілька місяців воював на фронті проти франкістів. Приїхавши в квітні 1937-го у відпустку до Барселони, де на той час уже перебувала його дружина, потрапив у протистояння між комуністами й анархо-синдикалістською Національною конфедерацією праці. Під час сутичок на початку травня разом із ПОУМ став на бік анархістів. Після закінчення сутичок іспанські комуністи звинуватили в усьому ПОУМ, заборонили її й розпочали проти її членів репресії. Переслідування троцькістів, до якого вдалася республіканська влада під тиском Москви, ледве не коштували письменникові життя. Подружжю вдалося втекти з Іспанії. У 1938-у Орвелл опублікував книгу «Данина Каталонії» — одну з найяскравіших та найправдивіших розповідей про громадянську війну в Іспанії й один із перших лівих протестів проти сталінської нечистої гри.

Під час Другої світової Джордж Орвелл працював на «Бі-Бі-Сі», потім — редактором літературного відділу в газеті, а наприкінці війни — репортером у Європі.

У 1944 році Ерік та Елін Блери всиновили одномісячного хлопчика, якого назвали Річардом. А вже 29 березня 1945-го під час операції померла дружина письменника. Після цієї втрати він оселився на відлюдному острові на узбережжі Шотландії, де й працював, майже ні з ким не спілкуючись. Там завершив роман «1984», надрукований у 1949-у. Помер письменник у січні 1950-го у віці 46 років від туберкульозу.

Навіть після подій в Іспанії Джордж Орвелл залишився непримиренним критиком вад капіталізму, «демократичним соці-алістом» і противником консервативних політиків, яких завжди вважав профашистськими. Ще у рецензії на «Майн кампф», опублікованій у 1934-у, він поставив поруч імена Гітлера і Сталіна. Пізніше дедалі наполегливіше відзначав спільність тоталітарних методів обох диктаторів.

У лютому 1944-го письменник завершив роботу над романом «Ферма тварин», який після відмови кількох видавництв зміг опублікувати лише у 1945-у. Видавців лякав відверто антисталіністський (за словами самого Орвелла) характер книги. Йшла війна, і перед загрозою фашистського рабства московські політичні процеси та радянсько-німецький пакт про ненапад витіснялися на периферію суспільної свідомості — на карту була поставлена свобода Європи. У той час і в тих умовах критика сталінізму неминуче асоціювалася з випадом проти СРСР.

Картина жахливої монотонної майбутньої дійсності, намальована Орвеллом, є насправді послідовною концепцією природи сучасного світу, а не випадковими видіннями новітнього Нострадамуса. Суть цієї концепції розкривається в розмові героя з його катом О’Браєном. О’Бра-єн каже: «Ми знаємо, ніхто і ніколи не брав влади для того, щоб потім відмовитися від неї. Влада — мета, а не засіб, а революції роблять для того, щоб встановити диктатуру. Мета насильства — насильство. Мета катування — катування. Так ось, мета влади — влада».

Цей роман-казка згодом приніс Орвеллу визнання письменника світового рівня. Він навіть виділив частину власних грошей на друкування книжки в українському видавництві «Прометей» у Німеччині з такими словами унікального авторського звернення: «Я отримав прохання написати передмову для перекладу «Animal Farm» україн-ською мовою. Я добре свідомий того, що пишу для читачів, про яких нічого не знаю, та й вони, мабуть, ніколи не мали нагоди довідатися про мене. Від мене, мабуть, чекають, щоб я розповів у цій передмові, як виникла моя «Ферма тварин». Перед цим мені доведеться сказати дещо про себе та про події, крізь які я дійшов до моїх полі-тичних поглядів».

У колишньому СРСР творчість Орвелла стала відома читачеві лише з 1988 року, коли в журналах опублікували «Ферму тварин». Тоді ж зняли багаторічне табу з іншої його антиутопії — «1984», роману, який в СРСР або замовчувався, або трактувався як антирадянський, реакційний.

У 2009-у впливова британська газета The Times оголосила роман «1984» найважливішою книгою, надрукованою за останні 60 років. А в 2013-у в «День Орвелла» The Guardian провела на своєму сайті опитування: «Чи правий був Джордж Орвелл у своїх прогнозах майбутнього?», себто, чи збулися в сучасному світі його побоювання щодо тоталітаризму, постійного стеження за людьми й деформації мови. 89 відсотків з тих, хто відгукнувся, відповіли «Так».

Підготував
Ярослав ШЛАПАК.