Барбора МАРОНКОВА : «Розвіяти міфи»

Директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні Барбора Маронкова зазначила, що в 2019-у сповниться 70 років від створення цієї безпекової інституції. З її слів, громадяни країн-членів НАТО дещо знають про Альянс і довіряють йому, але й там із громадянським суспільством потрібно працювати. Вона розповіла про інформаційну кампанію, яку проводять у країнах, що входять до блоку, щоб громадяни цих держав глибше розуміли цінності Північноатлантичного альянсу.

«Що ж до України, то, як свідчать опитування, 41—43% українців підтримують членство у НАТО. Це важливий і великий показник. Але потрібно продовжувати працювати, бо в Україні багато стереотипів та міфів стосовно того, що таке НАТО», — зауважила Барбора Маронкова.

Вона наголосила, що Північноатлантичний альянс — це не суто військова організація: «Це також і політична організація. Політичні консультації — дуже важлива частина нашої роботи. Ми займаємося і військовими аспектами безпеки, кібербезпекою, енергетичною безпекою, проблемами гібридної війни…». Діють також програми для науковців із країн-партнерів НАТО у різних галузях.

Барбора Маронкова додала, що контактні посольства НАТО є в 40 країнах-партнерах Альянсу в усьому світі. Вони змінюються кожних два чи чотири роки. Відповідні рішення приймають у Брюсселі консенсусом. Так, зараз в Україні контактним посольством НАТО є диппредставництво Литви. Раніше цю функцію виконували посольства Канади, Словаччини, Польщі. Із 2019 року діятиме нове контакт-не посольство НАТО, проте, яка саме країна виконуватиме цю місію, наразі не визначено.

По завершенню зустрічі директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні Барбора Маронкова відповіла на запитання журналістів.

— Пані Барборо, яка мета сьогоднішнього зібрання?

— Основне завдання нинішнього візиту — робота з держслужбовцями, а саме поширення правдивої інформації про НАТО та підняття рівня обізнаності з політикою Альянсу. В Україні ми приділяємо увагу забезпеченню інформацією різних аудиторій. Над цим, передусім, і працює Центр інформації та документації НАТО. Ми вже проводили подібні заходи з українськими держслужбовцями. Активно працюємо з українською молоддю, найперше — зі студентами. Скажімо, нещодавно презентували виставку «Україна-НАТО — формула безпеки», з якою вже відвідали 12 міст України.

— Яких очікуєте результатів?

— Насамперед ми працюємо над поширенням правдивої інформації про Північноатлантичний альянс, над тим, щоб розвіяти міфи, які склалися ще за радянської доби про нашу організацію.

— Що з досвіду Словацької Республіки в інформуванні громадян про НАТО може запозичити Україна?

— У Словаччині це відбувалося не надто легко, адже, як вам відомо, ми були частиною Чехословаччини, ми вже побували у складі одного великого військового блоку — Варшавського договору. І коли ми отримали незалежність, звичайно ж, була дуже низька підтримка громадськості ідеї приєднання до НАТО. Позаяк ми тільки-но стали незалежними, то не хотіли ризикувати й знову опинитися у якомусь великому військово-політичному альянсі. Слід згадати і роки, в які це відбувалося. Це були 1990-і. На той час наша країна не вбачала жодних військових загроз. Саме тому підтримка громадськості була такою низькою. Але, як ви знаєте, ближче до 1999-го ситуація почала мінятися, особливо з безпековими викликами на території Косово.

Тоді збройні сили країн НАТО завдавали авіаційних ударів по інфраструктурі та військових об’єктах Сербії. Як ви знаєте, ми етнічно, культурно, лінгвіс-тично і ментально пов’язані з Сербією. Ця повітряна кампанія виконувалася без мандата ООН. Відповідно, нас це дуже насторожило і в нас не було підтримки НАТО. Ці два основні аспекти: перший — ми тільки-но здобули свою незалежність і не мали великого бажання приєднуватися до нового військово-політичного блоку, та другий — повітряна кампанія проти Сербії, дуже негативно вплинули на бажання людей підтримати вступ до НАТО.

Але рішення про вступ до Альянсу все ж було прийняте. Ми отримали ПДЧ (план дій щодо членства в НАТО). Для того, щоб він працював ефективно, нам довелося провести дуже швидку і дуже інтенсивну інформа-ційну кампанію. Певна річ, це далося нам нелегко. Адже у нас на той час не було Центру інформації та документації НАТО, не було такої кількості радників, яка зараз є в Україні, не було такої фінансової підтримки, яку зараз має Україна.

Звісно, то були інші часи. Але хочу наголосити на тому, що тільки спільними стараннями, об’єднавши зусилля і службовців з усіх органів і влади, і громадських організацій, і ЗМІ, тільки в такий спосіб можна досягти позитивного результату.

Володимир ГЕНИК.

Одеса — Миколаїв — Одеса.

Довідково.

Центр інформації та документації НАТО (ЦІДН) відкрився у Києві у 1997 році з метою по-ліпшення інформованості про НАТО та взаєморозуміння між Україною та Альянсом. Центр надає інформацію, сприяє проведенню досліджень, а також фінансує здійснення проектів громадянами України та орга-нізаціями за темами, пов’язаними з діяльністю НАТО. Через ЦІДН кожен може отримати доступ до документів та публікацій НАТО.

Барбора Маронкова — словацький дипломат. Із вересня 2010 року працювала менеджером програм і відповідала за розробку, планування та проведення кампаній з громадської дипломатії в країнах Західних Балкан. Активно займалася питаннями партнерства НАТО та «політики відкритих дверей». На цій посаді співпрацювала з країнами-кандидатами під час їх національних кампаній з інформування громадськості про членство в НАТО. З березня 2017-го очолює Центр інформації та документації НАТО в Україні.