Дев’ятий ОМКФ: українська візія

Про це докладно розповіли представникам ЗМІ генеральний продюсер кінофестивалю Юлія Сінькевич, програмний директор Антельм Відо, член виконкому міської ради Олена Павлова. За традицією, прес-конференція відбулася рівно за місяць до відкриття. Без участі президента ОМКФ Вік-торії Тігіпко, котра, як пояснили, перебуває у відрядженні, хоч буквально напередодні взяла участь у такій самій прес-конференції у столиці…

Хвилиною мовчання і традиційно оплесками було вшановано пам’ять видатного режисера, нашої краянки Кіри Муратової, котра зовсім недавно ві-дійшла у засвіти.

А з великого екрана своїм проникливим поглядом мовчки дивився в кожну душу наш Олег Сенцов, чиє ім’я сьогодні вголос чи подумки вимовляють у світі мільйони людей.

Нинішній світ тісний, інформаційно насичений, культурно споріднений, кожна втрата у ньому відчутна, а всіляке зазіхання на права цілої країни чи навіть окремої людини має об’єднувати всіх чесних і порядних землян. На жаль, це не завжди так… Кінематографісти світу згуртовано виступають на захист свого колеги…

З року в рік розширюючи свою географію, Одеський міжнародний кінофестиваль дедалі більше стає європейським. Сьогодні це найбільший кінофест у Східній Європі, було зазначено на прес-конференції. Він упевнено посідає своє місце на світовій кіномапі. Торік його відвідали 150 тисяч глядачів. До участі в дев’ятому ОМКФ було подано 1011 фільмів із 95 країн — більше, звісно, ніж минулого року. Найбільше — з Німеччини, Франції, Італії та Іспанії, кожна з яких прислала від 60 до 93 картин. До міжнародної конкурсної програми відібрано 12 повнометражних стрічок та 8 документальних.

Отже, чим зацікавить та подивує нас дев’ятий ОМКФ? Може, це й некоректно, але почнемо з національної програми: маємо думати, передовсім, про себе. Сьогодні хто лиш не говорить про українське кіно! Й це зрозуміло. Одні кажуть, що воно перебуває нині на піднесенні, й це очевидний факт. Маємо вже чимало різних нагород престижних кінофорумів. Інші радять не вдаватися до ейфорії, твердячи, що особливих досягнень в українській кіногалузі не бачать. Що ж, у кожного своя правда. Та все-таки факт: українське кіно впевнено здобуває світові вершини — як за кількістю талановитих творців, так і за якістю фільмів.

Та от біда: воно ще не здобулось на масового глядача. А може, це лише в Одесі, де в кінотеатрах тривалість прокату залежить від кількості глядачів. При мінімальній заповненості зали фільм знімають з прокату. Бізнес і нічого особистого, як мовиться. Мало ще ходимо в кіно, щоби побачити рідний український фільм. А його ж треба ще й популяризувати, рекламувати всіма способами.

Утім, як то кажуть, не все те козак, що списа має. Не всякий фільм годиться для фестивального показу — там свої забаганки. Тож селекційна комісія відібрала для національної конкурсної програми ОМКФ лише п’ять повнометражних картин. Ось їх повний перелік. «Герой мого часу», дебютна робота режисерки Тоні Ноябрьової. «Коли падають дерева» (Україна, Польща, Македонія), також дебют у кіно режисерки Марисі Нікітюк, у цьому році картина увійшла до конкурсної програми 68-го Берлінського кінофестивалю. Документальна стрічка Олександра Течинського «Дельта» (Україна, Німеччина) — про жителів Дунайського узбережжя. «Тера» режисера Нікона Романченка — картина про те, яке мати шукає сина в зоні бойових дій. «Гоголь Док» — документальна стрічка Аліси Павловської про один з найбільших мистецьких фестивалів Східної Європи. У Національній конкурсній програмі також будуть показані 13 документальних фільмів українського виробництва.

Досить цікавою обіцяє бути цьогорічна позаконкурсна програма української ретроспективи «Танцюють всі», яку ОМКФ традиційно готує спільно з Центром Олександра Довженка. Це — з історії українських музичних комедій 1930—1970 років. Тут варто подивитися, передовсім, картину Олексія Коренєва «Чорноморочка». Обіцяють сюрприз.

Уперше за всю історію ОМКФ фільм-відкриття фестивалю створювався з українською участю — це стрічка «Жінка на війні», копродукція Ісландії, Франції, України, режисер Бенедикт Ерлінгссон (нагорода Консорціуму письменників і композиторів Тижня критики Каннського кінофестивалю-2018).

Така ось українська візія ІХ Одеського міжнародного кінофестивалю. Їм видніше, як мовиться. А ми подивимось і також скажемо.

Як і торік, буде й спеціальна подія — перформанс на Потьомкінських сходах, один з наймасштабніших у Європі. Другого дня фестивалю тут буде показано чорно-білу стрічку Safety Last (1923 рік) режисерів Сема Тейлора та Фреда С. Наймаєра, у головній ролі — Гарольд Ллойд. В історії кіно є славетна картинка: юнак завис на стрілках велетенського годинника високо над вулицею. Цей трюк актор виконує сам. Фільм супроводжуватиме симфонічний оркестр.

Передбачена програма і для дітей та підлітків, вхід вільний.

І це лише деякі події дев’ятого ОМКФ. Відкриття і закриття фестивалю відбуватимуться в Одеському національному театрі опери та балету, а кінопокази — в Театрі музичної комедії та в кінотеатрі «Родина».

Роман КРАКАЛІЯ.