«...І ніби не стало Всесвіту»
«Кіра Муратова (1934—2018). Дві години тому її не стало. І ніби не стало Всесвіту. «Короткі зустрічі», «Довгі проводи», «Вічне повернення». Геній. На душі і в Одесі — ніч», написав у Фейсбуці відомий український театральний критик, мистецький оглядач Олег Вергелис.
Володарка багатьох почесних кінонагород, академік Національної академії мистецтв України, народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Державної премії імені Олександра Довженка, член Національної спілки кінематографістів України, член Американської та Української кіноакадемій… Кінематографіст зі світовим ім’ям Кіра Муратова відійшла у засвіти у середу, 6 червня.
Кіра Георгіївна Муратова народилася у 1934 році в місті Сороки, яке зараз входить до складу Молдови. Має російське та єврейське походження. У 1950-х вирішила переїхати із Бухареста, де проживала з батьками, до СРСР та вступила до Московського державного університету, де вивчала російську мову та літературу. Згодом вступила до ВДІКу. Навчалася у світил радянського кінематографа — Сергія Герасимова та Тамари Макарової.
У 1961-у почала працювати на Одеській кіно-студії, де разом із першим чоловіком Олександром Муратовим, з яким вони були одружені кілька років, зробила перші кроки у кінематографі як режисер.
Та не лише режисерська справа припала їй до душі — працювала і як сценарист. Ці два напрямки дозволили їй з чоловіком відзняти короткометражку «Наш чесний хліб». Стрічка розповідає про українське село та порушує дуже багато гострих соціальних питань: від патріотизму до проблеми батьків та дітей. Ця робота Муратових зазнала нещадної цензури.
Голосно про себе заявила першими ж самостійними режисерськими роботами — стрічками «Короткі зустрічі» та «Довгі проводи».
Перший фільм — про кохання, вірність, самовідданість. Він мав неймовірну популярність у радянські часи. Зокрема й тому, що головним актором став Володимир Висоцький. Зіграла у ньому й сама Кіра Муратова. Ця робота знову змусила цензорів бити на сполох: хіба можна настільки відверто описувати поняття любовного трикутника в радянському кіно?
Наступна стрічка — «Довгі проводи» — взагалі майже 15 років була заборонена спеціальною постановою ЦК Компартії, аж поки у 1987-у не отримала премію Міжнародного кінофестивалю в Локарно.
Починаючи з 1992 року, всі фільми Кіра Муратова знімала разом зі своїм другим чоловіком та багатолітнім творчим партнером Євгеном Голубенком, який виступав як художник-постановник, сценарист і фотограф.
У 2004 році Кіра Георгіївна повернулася до роботи та зняла чи не найвідоміший свій фільм «Настроювач». Це історія закоханого хлопця Андрія, який страждає через фінансову скруту. Його кохана Ліна, дівчина із заможної родини, звикла ні в чому собі не відмовляти. Андрій починає розуміти, що чесною працею неможливо задовольнити всі потреби коханої, тому наважується на серйозний крок: у його житті з’являється місце для крадіжок і навіть вбивств. Стрічка отримала шквал позитивних відгуків і тала окрасою кінофестивалю у Венеції.
У 2012-му Кіра Муратова заявила, що припиняє свою професійну діяльність. У 2017-у її за-просили до складу Американської кіноакадемії, яка визначає володарів премії «Оскар».
У її творчому доробку близько півтора десятка повнометражних картин, майжа кожна з яких здобувала світове визнання: Крім уже згаданих «Коротких зустрічей», «Довгих проводів» та «Настроювача», це, зокрема, «Зміна долі», «Астенічний синдром», «Чутливий міліціонер», «Захоплення», «Три історії», «Лист до Америки», «Другорядні люди»...
Режисерка мала виражену проукраїнську позицію. Підтримуючи Євромайдан, вона заявляла: «Прийшов момент, народ вирішив повстати і змінити своє життя — вони мали на це право. Я на боці цього народу, мені зрозуміле їхнє прагнення змінити систему. Я з Майданом… Він надихнув мене якось шалено, бо там були переважно люди-ідеалісти, а не ті, які прийшли потім і почали боротися за владу...». В інтерв’ю україн-ським виданням митець розповідала, що їй і самій доводилося бувати на Майдані, де вона спілкувалась з його учасниками.
Щодо агресії Росії проти України Кіра Муратова висловилася так: «Україна хоче бути окремо. Ось така маленька слабка країна хоче бути окремо. Погано, коли сильний пригнічує слабкого, свідомо знаючи, що він сильніший. Це не просто погано, це підло».
«16 березня, тобто менше ніж три місяці тому, я разом з молодою журналісткою Надією Новашицькою і фотокором Максимом Войтенком були в гостях у Кіри Муратової та Євгена Голубенка, — написала у Фейсбуці журналістка Галина Владимирська. — Розмовляли, попутно фотографували гостинну господиню, її чоловіка і знімалися з нею на свої смартфони... Кіра Георгіївна була дуже доброзичлива, на всі наші запитання і прохання відгукувалася охоче й з посмішкою. Цю загальну розмову, до якої були залучені всі присутні, хотілося продовжувати і продовжувати... Про хвороби зовсім не згадувалося. Кіра Георгіївна тільки говорила, що нема більше сил знімати... А коли ми все-таки вирішили відкланятися, щоб не втомлювати нашу імениту співрозмовницю, вона несподівано сказала: «Як? Уже все? Спасибі, що прийшли... Все ж якесь різноманіття у житті». І не відпустила нас, поки не підійшли до столу і з’їли по цукерці з наперед приготованої до нашого приходу коробки. І змусила взяти з собою — на доріжку... Проводила сама до вхідних дверей. Попрощалися: «Спасибі! Було дуже добре! До нових зустрічей!»... І вже на сходах, коли двері зачинилися, раптом хтось із нас мовив: «Сподіватимемося, що побачимося знову...». На жаль, надії не справдилися... Можливо, це інтерв’ю, яке вийшло в номері журналу «Фаворит удачи» за квітень-травень, було останнім у житті Кіри Муратової...
Моє ставлення до Кіри Георгіївни має і су-б’єктивний, особистісний аспект. Мій чоловік — Олег Володимирський — у свої 16 років знявся у неї в «Довгих проводах» у головній ролі. Коли ми з Олежкою познайомилися, Муратова якраз переживала найважчі часи утисків і забуття. Олег мене відразу посвятив у все це. Для нього Кіра була не тільки режисером його єдиного фільму, а дуже близькою людиною, що дуже вплинула на його особистісне формування, на його світо-гляд... Великий портрет Кіри Георгіївни часів їхньої спільної молодості (їй тоді було лише 36!) у нас зберігається досі, як і цілий альбом з фотографіями зі зйомок, як і номери тодішніх радянських кіножурналів з анонсами «Довгих проводів» та фото Олега Владимирського на обкладинці, як і листи прихильниць з усього Союзу... Олег не поступив у ВДІК, майстерню Гераси-мова, через ту ж таки причину — гоніння Муратової. Сьогодні він анітрохи про це не шкодує, каже, що цілком відбувся в іншому, а як було б з кар’єрою артиста — хтозна. Але сторінка його життя, у якій була Кіра Георгіївна Муратова, мені дуже дорога... Безповоротна втрата і світла пам’ять...».
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206