Багатокрилість Олекси Різниченка

Його творчість, життєвий приклад і сьогодні, в період розбудови Української держави, вкрай потрібні для формування демократичного суспільства, виховання справжніх патріотів України.

Певно, в біографії поета були зустрічі й урочистіші, й пишніші, але й роздільнянцям не відмовиш у щирості, теплоті та повазі до нього. Півтори години він читав свої вірші, розповідав про драматичні сторінки свого життя — двічі ж бо, у 1959—1961 та 1971—1977 роках був репресований комуністичною владою; про своїх друзів та однодумців, зокрема поетів Миколу Вінграновського й Олександра Григоренка.

Для багатьох учасників зустрічі стало одкровенням побачити в особі поета ще й ученого, який збагатив мовознавство цікавими розвідками. Його перу, нагадаємо, належать дослідження «Українська мова — спадщина тисячоліть. Чим наша мова багатіша за інші», яка з деякими доповненнями перевидавалася чотири рази; словник омонімів «Одноримки», що містить до чотирьох тисяч віршованих прикладів із омонімічною римою; посібник «Складівниця української мови», який увібрав 9620 складів нашої мови; історична розвідка «Козацькі гени і прізвища матінки Одеси». Великим набутком є кореневий словник «Словогрона духу» — праця, якої в історії української мови ще не було… Ці книжки розійшлися широким колом по бібліотеках, школах, університетах. Викладачі використовують як вірші, так і наукові розвідки Олекси Різниченка.

У багатьох учасників зустрічі не могло не виникнути питання: де ж брати сили для такого великого обсягу роботи? Відповідь, мабуть, можна знайти у його вірші «Багатокрилість»:

Ні!
Обезкриліти і впасти
не дано.
Мені судилась буряна
рухливість.
Мене п’янить, сильніше
за вино —
Багатокрилість.

Творчість і громадська діяльність Олекси Різниченка гідно поцінована. За книжку «Терновий вогонь» з доданою до неї статтею «Я винен тим, що українець» (1995) йому присуджено премію ім. П. Тичини. Письменник — лауреат премій К. Паустовського (1999), «Твої імена, Одесо» (2001), Т. Мельничука (2004), С. Олійника (2011), Б. Грінченка (2011), Я. Дорошенка (2015), Т. Осьмачки (2016), Л. Череватенка (2017). Указом Президента України у 2005-у нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Учасники зустрічі палко аплодували поетові, купували його книжки та брали автографи.

Наталія Лясоцька, завідувачка Лиманською бібліотекою №3, зокрема, сказала: «Олекса Різниченко — прекрасний поет. Такі зустрічі мають не лише велике пізнавальне значення, а й додають натхнення у праці».

Своє захоплення висловили й Оксана Цимбалюк із с. Старостине та Валентина Большакова із с. Павлівка.

Саме з оголошення у газеті «Вперед» про цей захід довідався поет і журналіст із Балти Михайло Гершкович. Він приїхав на зустріч, поділився спогадами про знайомство з паном Олексою, прочитав власні вірші.

Серед поціновувачів художнього слова були і працівниця районної газети Юлія Ганган з донькою Олександрою. З’ясувалося, що Юлія, ще будучи школяркою, взяла участь в обласному поетичному конкурсі. Серед поважних гостей, присутніх на урочистій церемонії нагородження переможців цього конкурсу в Одеському літературному музеї, був і Олекса Сергійович. Тоді він з найкращими побажаннями підписав їй свою книжку «Одноримки». Відтоді збігло немало часу. Й ось у тій же книзі з’явився і другий автограф поета — гарні побажання та настанови тепер уже на адресу доньки. Від мами до доньки переходить любов до рідного слова.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.