Підкорювач космосу з Ближніх Млинів

У перший клас Жора пішов до нової, щойно відкритої школи №79, що на Водопровідній, неподалік залізничного вокзалу. Після закінчення початкової був переведений до 99-ї, де напередодні війни встиг закінчити шість класів. З наближенням ворога до Одеси 13-літній підліток допомагав дорослим захищати рідне місто: копав окопи, стежив за ворожими літаками, гасив запалювальні бомби на дахах. У час окупації разом з друзями пробував прибитися до якогось партизанського загону, але ті спроби виявилися марними: малі ще…

Відтак хлопці вирішили зібрати свій партизанський загін. Для цього в пошуках зброї ходили за місто. Роздобули кілька пістолетів, автоматів, набої та гранати. Пістолети залишили в себе, а іншу зброю закопали, щоб за першої можливості скористатися нею. Їх вистежили. Сигуранца нагрянула до Добровольських з обшуком. Натрапили на сховану зброю і 15-літнього Жору відправили до в’язниці.

22 лютого 1944-го військово-польовий суд засудив юнака до 25 років каторжних робіт. Такий великий термін дали через те, що під час допитів він не видав нікого з товаришів.

Утім, друзі та їхні старші колеги не кинули Георгія у біді: зібрали гроші, і, підкупивши румунську охорону, організували втечу. Це сталося 19 березня, а вже 10 квітня Одесу звільнили від окупантів. За літо хлопець склав екстерном екзамени за 7-й та 8-й класи у 58-й школі й перейшов до 9-го класу, а потім вступив до спецшколи ВПС, створеної на базі нинішньої спеціалізованої школи №10 з поглибленим вивченням французької мови.

Про роки навчання в цій школі згадує однокласник Георгія Марат Тетенко:

«Жора був напрочуд життєрадісною людиною. Старшокласником він командував ротою молодших вихованців, які його обожнювали. Він ніколи не тиснув авторитетом, не кричав, а зауваження робив у жартівливій формі. Якось на шикуванні Жора зауважив, що один з курсантів вибився зі строю вперед. Він уважно подивився на нього і заявив: «Ти шо, думаєш, твої туфлі найкрасивіші?». Одеську манеру говорити, до речі, Добровольський зберіг до кінця життя.

Або ось ще випадок. У 1945-у нас послали зустрічати разом з народом військову колону, що поверталася з фронту. Це було на вулиці Степовій. Колона затрималася, і Добровольський з одним курсантом вирішили розважити зустрічаючих, виконавши партію Одарки і Карася із «Запорожця за Дунаєм». Одаркою був Георгій. Він з такої нагоди навіть косинку начепив якусь. А взагалі, він дуже любив добре одягатися, навіть франтувато: у нього єдиного в усій школі були модні брюки-кльош. Сам зробив — вставив у кожну штанину клинці».

Після закінчення спецшколи у 1946 році юнак вступив до Чугуїв-ського військового училища льотчиків (тепер це Харківський національний університет Повітряних сил України ім. Івана Ко-жедуба). Так почалася його льотна кар’єра — від курсанта до заступника командира авіаполку. У рік закінчення Військово-повітряної академії відбувся перший політ у космос Юрія Гагаріна. Георгій Добровольський добився, щоб його прийняли в загін космонавтів. Це сталося в 1963-у.

Далі була виснажлива робота: льотна, парашутна та фізична підготовка, постійні медичні випробування у баро- та сурдокамерах, центрифузі… Щоразу після важкого, напруженого дня він поспішав додому, де підростали дві доньки… Відпустки Георгій Тимофійович часто проводив у рідній Одесі, де жила люба матуся та молодший брат Олександр. В одному з листів повідомляв дружині та донечкам, що добрався у відпустку до Одеси морем, а з порту рушив пішки до самого дому, і не тому, що не було таксі, а мав чудовий настрій і радів знайомим місцям та посміхався до незнайомих пішоходів…

У свій політ, який виявився фатальним, екіпаж відправився 6 червня 1971 року. Причому, за іронією долі, перед самим стартом основний склад «Союзу-11» (Олексій Леонов, Валерій Кубасов та Петро Колодін) замінили дублерами (Георгій Добровольський, Владислав Волков і Віктор Пацаєв). Казали, що трьом скафандрам затісно на кораблі, тож вирішили летіти в спортивних костюмах. Якби космонавти були в скафандрах, той політ, можливо, закінчився б інакше. При поверненні на Землю 30 червня екіпаж трагічно загинув через розгерметизацію спускового апарата.

Земляки пам’ятають про свого героя. Ще під час польоту Георгію Тимофійовичу Добровольському присвоєно звання «Почесний громадянин Одеси». Його іменем названо проспект, на якому встановлено пам’ятник, та школу №10. У ній створено музей, де зберігаються особисті речі космонавта. Щорічно там проводилися зустрічі з однокласниками, рідними та друзями знаменитого випускника.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
вчитель фізики
Одеської ЗОШ № 105.