Мораторій, що заслоняє майбутнє

Сьогодні в Україні 33 тисячі сільгосппідприємств і 27,4 тисячі з них не є великими господарствами, бо використовують до 100 гектарів кожне. Проте абсолютно всі, витрачаючи час, ресурси і нерви, щодня стикаються з низкою проблем, подолати які, в умовах дії мораторію на землю, неможливо.

По-перше, мораторій фактично унеможливлює законне розширення дрібним фермером площ для сільськогосподарського обробітку. Нема прозорого ринку землі — зате є діючі «тіньові» й «сірі» схеми, рейдерські захоплення та навколозаконні оборудки з землею, з яких, зрозуміло, не платиться жодних податків до державного бюджету.

Я погоджуюся, що був сенс запроваджувати мораторій майже два десятки років тому, коли існувало побоювання, що новоспечені власники земельних паїв не зможуть розпорядитися ними «з розумом» та порозпродують за безцінь, як це колись робили власники ваучерів. Але нагадаю (бо про це чомусь не дуже часто говорять), що 10 із 15 найбільших агрохолдингів в Україні були створені саме під час дії мораторію.

По-друге, кожен фермер знає про фінансові складнощі із закупівлею насіння, пального, не кажучи вже про нову техніку. Однак земля, на якій працюють фермери, не є активом, який можна використовувати як заставу. Тобто дрібному фермерові отримати дешевий кредит у банку під доступні відсотки нереально, а от величезні агрохолдинги мають прекрасний доступ до дешевих іноземних кредитів.

По-третє, у мене особисто викликає питання ефективності мораторію. Адже, крім маси незручностей для тих, хто працює сьогодні на землі, серед його наслідків: розквіт корупції в земельній сфері, яка виникає там, де є заборони і нема чіткого законодавчого регулювання, несприятливі умови для розвитку малого та середнього сільськогосподарського бізнесу, а це, в свою чергу, недоотримані податки та «дефіцитна діра» у Пен-сійному фонді.

Пригадайте нашу сусідку Польщу в 1990-х роках, як «човники» возили туди все, що можна, від цвяхів до горілки та халви. Польща відкрила земельний ринок — й сьогодні успішно годує нас своїми яблуками, і не тільки яблуками.

Ми ж досі лише «пишаємося» найкращими в Європі українськими чорноземами, не даючи працювати на них ефективному землевласникові й не усвідомлючи, що час грає проти нас.

Нідерланди, які за площею на 131-у місці у світі, посідають другу позицію (після США) за обсягом експорту продовольчих товарів. Тамтешні фермери, завдяки інноваційним науковим розробкам, уже сьогодні вирощують певні культури взагалі без ґрунту.

Мораторій на землю не просто змушує жити й працювати в реаліях майже двадцятирічної давності. Без його скасування дрібні фермери не бачать майбутнього. Обмежуючи розвиток дрібного та середнього фермерства, мораторій позбавляє Україну шансів покинути дружнє товариство Конго і Північної Кореї та приєднатися до європейської спільноти не на словах, а за рівнем розвитку та рівнем доходів.

Для зняття ж мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення необхідно створити передумови для роботи ринку землі. Для цього, вважаю, необхідно прийняти закон про оборот земель сільськогосподарського призначення, визначити розміри обмеження на володіння землею і створити Земельний банк, де фермер міг би отримувати кредити для викупу землі.

Віктор ГНОЄВИЙ,
фермер.

Дніпропетровська область.

Від редакції. Цей матеріал надісланий «ЧН» програмою Світового банку та ЄС «Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні», заслуговує на увагу передусім тому, що відображає позицію безпосереднього учасника земельних відносин і ґрунтується на конкретному ж досвіді. Долучайтеся до діалогу, шановні читачі!