Сенс нашої боротьби

Що робили більшовики, прийшовши у 1917 році до влади? Вони ховали на закордонних рахунках колосальні кошти, отримані шляхом різноманітних конфіскацій, не вірячи у тривалість свого панування. Що роблять наші олігархи? Може, ночами не сплять, плануючи нові технологічні прориви? Ні. Вони чавлять до денця контрольовану ними колишню державну власність і кожну вичавлену копійку намагаються сховати в закордонних активах, не вірячи в тривалість свого владарювання.

Усі роки незалежності у нас спостерігається від’ємне сальдо платіжного балансу. Тобто з країни офіційно вивозиться більше валюти, ніж ввозиться до неї. Якщо олігарх отримує прибуток у гривнях, а за кордон потрібно вивезти долари, то де він їх бере? Купує на валютній біржі. Масова потреба конвертувати свої гривневі прибутки у долари створює потужний тиск на національну валюту. Для підтримання її стабільності Національний банк мусить продавати на біржі свої доларові запаси. Головне джерело їх надходження — зовнішні позики. Тобто ми ввозимо в країну позичену валюту, аби наші олігархи вивезли її у зворотному напрямку, викупивши за гривні.

Ви звернули увагу, що Національний банк усі позики робить з метою поповнення своїх валютних резервів? Зверніть також увагу й на те, що, попри регулярні позики, ці резерви практично не збільшуються. Про причину цього, а, фактично, про катастрофічне зростання нашої зовнішньої заборгованості, я вже сказав вище. Отже, зовнішні позики, які є кайданами на ногах майбутніх поколінь українців, — це вияв невгамовного потягу наших олігархів до приховування грошей у надійному місці, тобто за кордоном.

Ще одним джерелом покриття дефіциту платіжного балансу є заохочення заробітчанства за кордоном. Щороку саме заробітчани завозять в Україну мільярди доларів, зароблених важкою й некваліфікованою працею, щоб олігархи згодом вивезли їх у зворотному напрямку. Відтак олігархи безпосередньо зацікавлені у максимальному поширенні заробітчанства.

Наступне. Як ви думаєте, чому зарплата українців у доларовому еквіваленті — найнижча у Європі? Чому це відбувається в найбагатшій за природними ресурсами європейській країні, з працелюбним й освіченим населенням? Щоправда, якщо перерахувати цю платню за паритетом купівельної спроможності, то ми вже далеко не на останньому місці. Ми ніби у штучній фінансовій ямі: жити можна, а вибратися — ні. Моя відповідь така. Серед наших олігархів найвпливовіші ті, що заробляють за кордоном у доларах, а вдома витрачаються у гривнях. Максимальність їхнього прибутку досягається тоді, коли вони все продають за світовими цінами у доларах, а витрати несуть за символічними цінами всередині України у гривнях. Для цього гривня щодо долара має бути максимально дешевою. І так воно є всі роки існування незалежної України.

Такий перепад на ціну праці всередині України і будь-де за кордоном знекровлює країну, витискуючи з неї наймолодшу, найактивнішу, часто найосвіченішу частину населення. На тлі падіння народжуваності це найвагоміший фактор прогресуючого обезлюднення України.

Чи не занадто багато ми дозволяємо своїм олігархам, і чому власне? Список претензій до олігархів України насправді дуже великий. Яка з претензій найбільша? Вважаю, та, що наші олігархи після Революції Гідності взяли відповідальність на себе лише за свою власність, як вони думають, а не за долю України, як ми думаємо. Насправді у них є лише така альтернатива — забезпечити собі надійне майбутнє в Україні, провівши всебічну модернізацію країни, або зійти з історичної арени. Це головна запорука нашого не тільки економічного, але й культурного процвітання, це наш головний шанс для перемоги у війні з нашим історичним ворогом.

Які кошти для цього потрібні? Помножте зовнішній державний борг України на п’ять — це приблизно те, за моєю оцінкою, що вони вивезли за кордон. Візьміть третину цієї суми, і ви отримаєте необхідні кошти для інфраструктурної, промислової, культурної модернізації країни. Най-ближча наша сусідка Польща вже завершує таку модернізацію, і не даремно два мільйони українців їй у цьому допомагають. Показником успішності модернізації України, як на мене, був би факт присутності у нас принаймні чотирьох мільйонів заробітчан із Польщі. Нашим олігархам є над чим замислитися. Я б не радив їм надто зловживати терпінням українського народу. Українському народові потрібна перемога, життєвий успіх і впевненість у майбутньому на тисячі років уперед, оскільки його опорою у минулому є сім тисяч років його власної історії.

І сказав Господь: українці є народом великим і сильним, і благословляться в них всі народи землі, тому що Я обрав їх для того, щоб вони заповідали синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд. І поди-віться на небо, і порахуйте зірки, якщо можете порахувати їх, стільки буде у вас нащадків. І повірили українці Господу, і Він поставив їм це у праведність. У ці свої слова я вкладаю свою віру і свої переконання.

Валерій ШВЕЦЬ,
професор.