Липівські читання. Вже дев’яті

Приємно також, що у програмі подано коротку хронологію Липівських читань, які до того проводилися в Одесі, Кам’янці-Подільському, Києві та Каневі.

До виданих матеріалів дев’ятої конференції потрапило понад сорок наукових доповідей учасників з різних куточків України. Зокрема, в першій частині представлені дослідження Ігоря Вдовичина (Львів) «Політичні ідеї Юрія Липи в умовах цивілізаційних викладів», Василя Пасічника (Львів) «Юрій Липа про призначення України та сьогодення», Володимира Барана (Надрічне, Тернопільщина) «Юрій Липа: думки крізь час», Сергія Дяжура (Черкаси) «Водні шляхи країни в геополітичній концепції Юрія Липи», Тетяни Подкупко (Одеса) «Духовна складова геополітичної думки творів Юрія Липи», Світлани Семенко (Полтава) «Висвітлення життєвого і творчого подвигу Юрія Липи у публіцистичних виступах Юрія Косача» тощо.

У розділі, приуроченому до 100-річчя Української революції, активними й безпосередніми учасниками якої були Іван та Юрій Липи, вміщено дослідження Олександра Музичка (Одеса) «Участь уродженців Полтавщини у боротьбі українців Південної України за власну культуру, історичну пам’ять, державність (кінець ХІХ — перша половина ХХ ст.), Віктора Савченка (Одеса) «Українська Одеса і «Одеська Січ», Олександра Шишка (Одеса) «Комісар міста Іван Липа та суспільно-політичне життя Одеси (березень-травень 1918 р.)», Віри Просалової (Вінниця) «Хронотоп зустрічі в нарисі Юрія Липи «Петлюра» та ін.

Розділ «Краєзнавство. Джерелознавство. Персоналії» склали розвідки Андрія Сови (Львів) «Іван Боберський та Іван Луценко: до історії взаємин (на прикладі VІ Всесокільського злету в Празі 1912 р.)», Анатолія Гейка (с. Мачухи, Полтавщина) «Медицина у Мачухах на рубежі ХІХ — ХХ ст.», Ігоря Стамбола (Київ) «Епістолярний літопис: на чому і з яким підтекстом писав свої листи Іван Липа», Степана Кобути (Івано-Франківськ) «Станіславівські правники М. Литвинович і Ю. Олесницький — приятелі Івана і Юрія Лип», Євгена Луньо (Яворів, Львівщина) «Юрій Липа — викладач медичних курсів у оповідній традиції Яворівщини», Тараса Макси-м’юка (Одеса) «Юрій Липа про Амвросія Ждаху».

Авторами другої частини матеріалів дев’ятих Липівських читань «Літературознавство. Психологія. Педагогіка» стали: Мар’яна Комариця (Львів) «Коріння сучасності: Юрій Липа про призначення митця», Оксана Шупта-В’язовська (Одеса) «Чорноморська доктрина»: образ і концепт», Тамара Хом’як (Запоріжжя) «Мариністичні мотиви поем Юрія Липи», Вікторія Атаманчук (Київ) «Символи у драматичній поемі Юрія Липи «Корабель, що відпливає», Валентина Школа (Бердянськ) «Фольклоризм творів Юрія Липи», Алла Погорелова (Ізмаїл) «Хронотоп у поетичній творчості Юрія Липи», Галина Соколовська (Одеса) «Малодосліджена сторінка творчості Юрія Липи», Віра Музика (Одеса) «Танатологічні мотиви в екзистенційному контексті повісті Івана Липи «З нового світу», Олена Монке (Одеса) «Етнопедагогічна складова притч і казок Івана Липи у морально-духовному вихованні особистості», Денис Дячков (Одеса) «Оцифроване надбання: твори Івана Липи на електронних носіях (з досвіду роботи ОННБ)» тощо.

Гостинні полтавці подбали про чудову екскур-сійну програму, яка дала можливість учасникам конференції відвідати визначні місця уславленого міста над річкою Ворсклою. Особливо всім запам’ятаються жваві й несподівано цікаві сторінки, привідкриті для приїжджих істинним знавцем Полтави й Полтавщини Вітою Василівною Сарапин, доцентом кафедри педагогіки ПУЕТ.

Учасники Липівських читань відвідали і Василів-ку (Гоголеве), і Диканьку з Кочубеївськими кіль-касотлітніми дубами, й унікальний Бузковий Гай зі жвавим ярмарком.

Головний підсумок конференції — це подальше розгортання дослідницьких пошуків, що виводять на новий рівень розуміння спадщини видатних українців — батька й сина Лип, модерних мислителів і справжніх геополітиків ХХ століття.

Звичайно ж, у Гоголівських краях збурюється творча уява і добре пишеться. Один із віршів, що народився там, пропоную увазі читачів дорогої газети «Чорноморські новини».

Бузковий Гай

При імперській загрозливій ері,
Де не вжився б і жук-скарабей,
В цьому глинищі, сиріч кар’єрі,
Гай Бузковий створив Кочуей.
Дивом виглядить гай чудернастий
Серед зелені моря в маю,
Чи оазисом снігу пухнастим
У чарівнім Полтавськім краю.
Ми об’їздимо всесвіт казковий
І таких не побачимо див:
Білохмарно цвіте Гай Бузковий,
Котрий ще Кочубей посадив.
Хмари білобузкові купчасті
Нас бентежать усіх, диваків.
Ярмаркові вируючі страсті
Виповняють простори довкіл.
Погортаймо ґрунтовний каталог —
Гай воістинно гідний зразка.
Не зрівняється жодний аналог
З Кочубеївським Гаєм Бузку.
Звісно, тут ми явились наскоком,
Де запійно співа соловей.
Окупантським нас мовним уроком
Пригостив недолуго Музей.
Ще тут чиниться дикість вандальська,
Хоч Мазепі й не ллється єлей,
Нас гнітить досі мова москальська
І зрадливий суддя Кочубей.
На Донбасі — у вибухах шанці,
Смерть сьогодні несе не шрапнель.
В час, коли розцвіла у Диканьці
Кочубеївська Бузковель.

Дмитро ШУПТА,
заслужений працівник культури України,
лауреат премії імені Івана Мазепи,
академік Міжнародної академії оригінальних ідей України
та Міжнародної літературно-мистецької академії України.