Музика завтрашнього дня

А проте, нинішня класика також була колись новою. І подобалася вона далеко не всім. Зчаста її цілковито не розуміли, не сприймали. Але часи мінялись, а разом з ними змінювалися й люди. І та музика входила у їхнє життя так, що без неї вже й не уявлялося культурного простору, вона поступово ставала класикою.

Всьому, що є новим у мистецтві, в духовній сфері, завжди важко утверджуватись — це аксіома. За умови, звісно, що це нове є талановитим, що воно вписується в екзистенцію людини. Люди хочуть їздити на нових автах, володіти новими технологіями, які ще вчора видавалися фантастикою. Усе це вони дуже швидко сприймають й навіть не надто вже дивуються. А сучасне мистецтво не хочуть розуміти, відчужують, властиво — лінуються. Чому? Вочевидь, тому, що покоління за поколінням споживали ерзац, синтетику, штучний духовий продукт. В усьому: образотворчому мистецтві, архітектурі, драмі, балеті, в музиці… Потрібен час. І він прийде обов’язково. Він уже прийшов.

Найбільш очевидно це засвідчує щорічний фестиваль «Два дні і дві ночі нової музики. Фестиваль всесвітній. Вже 24-у весну розцвітає він в Одесі — бо тут був заснований асоціацією «Нова музика», вчаровуючи яскравими, оригінальними, дивовижними музичними барвами. Вони означують наш час — так само дивовижний, високотехнологічний, позначений справжніми відкриттями у мистецтві, передовсім — у музиці. Щовесни цей фестиваль, запроваджений цією асоціацією, скликає сюди, в Одесу, виконавців та творців модерної музики з цілого світу, нинішньої весни — понад 50 щонайкращих лицарів нової музики із 32 країн. І в їх числі понад 30 українських митців.

Щорічний міжнародний фестиваль «Два дні і дві ночі…» в Одесі є одним з найбільших та найінформаційніших фестивалів нової музики в Україні… Унікальність цієї мистецької акції полягає в тому, що вона моделюється за логікою композиторського мислення та відповідно до авторської концепції як 48-годинна подія, де органічно сполучаються різноманітні види мистецтва. Це своєрідна безперервна музична вистава, під час якої створюється грандіозна композиція-перформанс з особливою атмосферою, в якій беруть участь як глядачі, так і виконавці.

Це — з прес-релізу. А ось з виступу арт-директора фестивалю, відомої у світі композиторки, професора Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової, заслуженого діяча мистецтв України Кармели Цепколенко:

— Наш фестиваль — унікальне явище в світі. Це, передовсім, форма: два дні і дві ночі без перерви, коли треба увійти в фестиваль у суботу пополудні і вийти в понеділок з цього простору мегамузики. Себто всі сучасні світові досягнення — за два дні і дві ночі. Фестиваль — це цілісний твір, а не група концертів. Його треба слухати цілком, хоч це й нелегко.

Але це, звісно, не означає нон-стоп без перепочинку. В суботу, 21 квітня, фестиваль розпочинається о 16-й годині, дійство триватиме до третьої ночі 22 квітня. Відтак продовження — від 14-ї години 22 квітня й аж до світанку понеділка, 23-го (знову ж таки о третій — завершальні промови та епілог).

Мистецтво, як мовиться, вимагає офіри. Хоча для справжніх поціновувачів нової музики, та й музики загалом, це ніяка не жертва, а справжня насолода, задоволення, пізнання, ба навіть навчання, якщо хочете.

А що вже говорити про те, скільки то клопотів — організувати такий фестиваль у сьогочасній Україні, коли ні на що нема грошей і вся надія — на спонсорів. Але ті турботи — ніщо в порівнянні з тим відчуттям внутрішнього вдоволення, фахової гордості, які приходять опісля.

— За всі ці 24 роки лишень один раз я сказала собі: все, не буду більше, хай йому грець… Було це після першого фестивалю. Надалі подібні думки не з’являлися. Доходиш розуміння, що людина, за всієї короткочасності життя, по-справжньому живе лише тоді, коли щось робить. У такий напружений момент, коли час стискається неймовірно, відчуваєш, що все зможеш… Це неможливо описати.

І все, на щастя, завжди виходило добре. А трапляються найнесподіваніші проблеми. То хтось забуде взяти в дорогу паспорта, а то комусь інструмент поламають — на митниці чи деінде… Коли все вже закінчено — відчуваєш не лише полегкість, а й порожнечу якусь… А потім знов череда робочих буднів, і так — аж до наступного фестивалю, який починається вже наступного дня — властиво, робота над ним. Це — без жодного перебільшення.

Роман КРАКАЛІЯ.