«Велика сестра» Землі

Завдяки космічному телескопу «Кеплер» астрономи вже виявили майже чотири тисячі екзопланет різної категорії. Кілька десятків із цих світів є потен-ційними «двійниками» Землі або розташовані у «заселеній зоні» своїх світил. Це спонукало планетологів та астробіологів розпочати розробку методів, які дозволили б оцінити придатність цих планет до життя або ж спробувати знайти його сліди в атмосфері.

У травні 2013 року телескоп вийшов з ладу, однак ученим вдалося продовжити його роботу в рамках так званої місії K2. До поломки «Кеплер» стежив лише за невеликою ділянкою космосу, розташованою на стику сузір’їв Лебедя і Ліри. Після повернення в стрій він спостерігає за різними ділянками небосхилу — фахівцям NASA доводиться постійно повертати його так, щоб сонячне світло не потрапляло в об’єктив. Незважаючи на це, в рамках місії K2 «Кеплер» уже зумів виявити багато нових планет.

Що стосується Хірано та його команди, то їхня робота була спрямована на аналіз даних, зібраних телескопом у перші три роки після його реанімації. Дослідники зазначають, що їх цікавили небесні тіла, які обертаються не навколо сонцеподібних зірок, а навколо червоних карликів — невеликих і тьмяних зірок, котрі, порівняно з іншими типами світил, живуть дуже довго і відзначаються спокійним характером (щоправда, як з’ясувалося, і вони можуть підносити сюрпризи). За останні два роки астрономи відкрили одразу кілька зоряних систем та екзопланет. З-поміж них — Проксіма b та сім невеликих світів у зірки TRAPPIST-1. Ці відкриття навели дослідників на думку про те, що перший повноцінний аналог Землі буде знайдено у системі червоного карлика, а не поруч з двійником Сонця.

Теруюкі Хірано зазначає, що спочатку «Кеплер» був призначений для пошуку планет у яскравіших і більших світил, а це ускладнило їх пошуки у тьмяних червоних карликів, чия яскравість майже не змінюється в той момент, коли їхні супутники проходять по диску світила, знижуючи його світіння. Поєднання даних, зібраних «Кеплером» і наземними обсерваторіями, які працюють в інфрачервоному й оптичному діапазонах, дозволило вирішити проблему спостереження. Вчені тепер могли визначати, які пониження яскравості були зумовлені планетами, а які — процесами, що відбуваються всередині самих зірок.

У результаті японські астрономи знайшли одразу 15 нових небесних тіл, схожих за розмірами на збільшені копії Землі. Всі вони обертаються навколо своїх світил на дуже невеликій від-стані: рік на їх поверхні триває від одного до 40 днів. На думку вчених, практично всі відкриті планети навряд чи здатні підтримувати життя — за температурою і кліматом вони мають скоріше нагадувати Венеру.

Єдиний виняток — система K2-155, що в сузір’ї Тельця, приблизно за 200 світлових років від Землі. У ній є відразу три «суперземлі», найдальша з яких, K2-155d, розташовується в центральній частині «зеселеної зони» і, як вважають планетологи, за своїм кліматом та гідрологічними умовами повинна бути схожою на Землю.

Перевірити ці припущення, за словами Теруюкі Хірано, можна буде в найближчому майбутньому. В кінці нинішнього року NASA планує запустити на орбі-ту телескоп TESS, який стане спадкоємцем «Кеплера». Апарат зможе отримати перші точні дані щодо складу й температур цих планет і перевірити, чи справді йдеться про повноцінну «велику сестру» Землі.