Під кого міни?
Міні-майже-рецензія
Це дуже на шкоду нам, але потрохи починаємо звикати до нібито «гумору» всіх отих «95-х кварталів», «дизельних» шоу вкупі з тим, що назване чомусь «Київ вечірній», і т.п. теленепотребом. Маса регоче від задоволення, хоч це не дуже й смішно як на нормальну людину. Навпаки: дуже сумно. Сумно, бо ті, з дозволу сказати, «гумористи» — чужомовні, далекі від нас за всіма ознаками, деукраїнізують (а може, й деморалізують) наш український простір. Бо вже, як мовиться, сходить на пси наш український гумор, що віддавна славен був своїми дотепністю, блискітками народного інтелекту, своїм здоровим, ба навіть оздоровлюючим, сміхом. Бо ж дивляться громадяни нашої незалежної дуже навіть залежне телебачення, а книжок не читають. Та й не завше є ті книжки, бо спробуйте нині видати бодай маленьку книжечку, коли грошей — катма, а спонсорів на українське — ще менше.
Та все ж деколи й пощастить авторові, отримує він таку можливість: донести до читачів те, що вистраждане й написане. Мовиться про книжечку гумору і сатири Дмитра Шупти «Міні-міни» (Одеса, «Астропринт», 2017). Хоч досі поет більше знаний був як лірик, як поет громадянського звучання. А проте, у кожній його дотеперішній книжці завше проскакували іскринки гумору при зіткненні тих поезій з читацьким сприйняттям. Тож і книжечка цих гумористичних мініатюр — не дивина.
Гумор Дмитра Шупти — не поверховий, він глибинний, бува, що треба добряче заглибитись у спосіб його поетичного мислення, щоби надибати оту найголовнішу думку у коротенькій, з двох-чотирьох рядочків, мініатюрі. Цей гумор не лежить на поверхні, він не для гигикання. Це те, що допомагало поетові виживати, зберігати гідність та додавало мужності в часах найважчих його життєвих випробувань, які випали на долю поета і громадянина. Тому цей гумор, бува, й парадоксальний — а поезія зчаста й буває саме такою.
Але нерідко все у нього лежить на поверхні, хоч і змушує замислитися. Бери на карб і думай. Зчаста це помічаємо у мініатюрах, знов-таки, громадянського пафосу (у кращому сенсі цього слова).
Не норовистий, покірний
Сплачує плату комірну
В розпачі, повен зневір.
В нас весь народ — сувенірний
Країну свою сувенірну
Збагрить, немов сувенір.
Або ось ще:
У нас кожному
Є інструкція,
А безбожному
Є корупція.
Цитувати можна багато. Ось, наприклад:
Чого це ми і досі в ворожді?
Чого ми й досі губим Україну?
Бо й нині в нас одні і ті ж вожді —
Давно вже їм пора шукать заміну!
Як поет з поклику душі, з царини замилування Словом, Дмитро Шупта залюбки грається отим самим словом, так само висікаючи — даруйте вже цей штамп — іскру сміху.
На непевній кладці
Записались в святці
Наші мордовладці,
Наші можновладці.
Тут можна зацитувати цілу обойму (і це слівце з воєнного лексикону аж ніяк не є випадковим):
Топчемось по рястчику…
Дивуються пращур і пращурка:
В телеящику
Телеящірка
Дивляться шоу телеящура.
А бува, що його двовірші нагадують рекламні заклики.
В Одесі грип на вістрі!
Йдучи з дому, змащуй ніздрі.
Й це аж ніяк не є недоліком, скоріш — навпаки, бо ж таки щодень зустрічаємося з недолугими та неграмотними рекламними текстами, через те, що не хочуть їхні творці навчитись української мови. До слова, цю проблему не обминає і Дмитро Шупта:
Душе, стань ти хоча б і шовковою
Й не зважай на орди зизоокість:
Спілкуватись імперською мовою —
Хвороблива і рабська жорстокість.
Або ось ще:
В нас мовний світ
спотворений кругом,
Ми будь-кому співаєм алілуя…
Коротенькі міні-міни Дмитра Шупти часто звучать на рівні афоризму, римованого анекдоту. А то, бува, здатні підказати якщо не тему для цілої статті, то, принаймні, оригінальний заголовок. Один лише приклад: «У свині — своя гульня».
Короткі та дзвінкі, мов ляпас, як виляск батога, або ж як постріл, що не вбиває, а лишень загострює увагу, — мініатюри поета Дмитра Шупти дуже на часі, вони актуальні на лише за змістом, а й за формою, легко запам’ятовуються. А головне: б’ють навідліг, з усміхом, по-доброму, хоча зчаста й дошкульно. Адже
Веселий сміх — це наш маніпулятор.
Нам душі оздоровлює щораз!
Цими рядками й завершується збірочка «Міні-міни». А вийшла вона в серії «Бібліотечка лауреатів премії імені Степана Олійника». Вочевидь, це останнє, на що спромігся фонд цієї премії, бо через великий борг видавництво під нинішню пору не приймає до друку рукописи лавреатів премії. Тож постає дилема: або замі-нити керівника, або ж ліквідувати фонд, який існує лише формально.
Роман КРАКАЛІЯ,
лавреат премії
імені Степана Олійника, заслужений журналіст України.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
