№ 31-32 (21941-21942) четвер-субота 5-7 квітня 2018 року

3 квітня 2018 року у Львівській області прикордонники затримали і передали поліцейським Народного героя України, колишнього бійця добровольчого батальйону «Дніпро-1», який отримав поранення в антитерористичній операції, кавалера ордена «За мужність» і волонтерської медалі «За оборону країни» Івана Бубенчика (на знімку). Оголосивши про підозру у вбивстві службовців правоохоронних органів, його доставили в Печерський суд Києва для обрання запобіжного заходу.

Герої не вмирають, але можуть потрапити під суд

Службовці правоохоронних органів, про яких ідеться, — це бійці спецпідрозділу «Беркут». А час інкримінованого «вбивства» — 20 лютого 2014 року. Революція Гідності. Вулиця Інститутська. Підозра, оголошена Бубенчику, ґрунтується на інтерв’ю, опублікованому біль-ше року тому виданням Bird in Flight. Учасник революції говорить про те, що з автомата Калашникова застрелив двох командирів спецпідрозділу «Беркут», але чи правда це — навряд чи вдасться встановити.

Кремлівський в’язень, звинувачений і засуджений за шпигунство, колишній директор полтав-ського оборонного заводу «Знамя» Юрій Солошенко 4 квітня відійшов у кращі світи.

Перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко на своїй сторінці у Фейсбуці написала: «Зранку прийшла смс від сина Юрія Солошенка, що сьогодні помер Юрій Данилович... Він був дуже світлою і прекрасною людиною. Москва віддала нам його два роки тому тільки тому, що в Юрія Даниловича був рак... він боровся весь цей час, йому допомагали родина й добрі люди. Щаслива, що вдалося в червні 2016-го його витягти, і він був цей час в колі родини... Вічна пам’ять, дорогий Юрію Даниловичу... Ви завжди раділи щиро, коли нам вдавалося ще когось витягти, ра-діли, як за рідних, Ви знали ціну свободи й шанували Україну. Дякую Вам за позицію».

Сьогодні, 5 квітня, о 19.00 в Одеській книгарні-кав’ярні (Катерининська, 77) відбудеться презентація книжки Ярослава Грицака «Розмови про Україну».

Це — третя з розмов Ізи Хруслінської з українськими інтелектуалами. Перші дві були з Оксаною Забужко та Йосипом Зісельсом. Але нинішній новодрук — хронологічно перший — виданий польською мовою ще у 2009-у.

Одеса традиційно зустрічає весну по-французьки разом із музикантами, акторами, письменниками, які представлятимуть багату культуру цієї європейської країни. Формат події не змінюється впродовж багатьох років — на фестивалі будуть представлені новаторські проекти, пов’язані з Францією.

Зануритися у неповторну французьку атмосферу, а також оцінити підсумки французько-україн-ської співпраці запрошують одеситів Посольство Французької Республіки в Україні, Французький інститут в Україні, «Альянс Франсез» в Одесі за підтримки численних урядових та неурядових організацій нашої держави.

За багаторічною традицією, заходи, приурочені пам’яті нашого славетного земляка, одного з найкращих українських гумористів і сатириків Степана Івановича Олійника, щовесни проводяться на його малій батьківщині — у Балті та селі Пасицелах Балтського ж району, де він народився, і в селі Левадівці Миколаївського району, де минули його дитячі й почасти юнацькі літа.

Незмінним організатором цих заходів, які з часом набули назву «Степанова весна», виступає донька поета Леся Степанівна, звісно ж, за підтримки друзів, шанувальників творчості великого сміхотворця (письменників, журналістів, артистів) та Громадського фонду імені Степана Олійника.

Цьогоріч у найрідніші для письменника місця «Степанова весна», вже 37-а, завітала після Запоріжжя, де на Хортиці, як розповіла пані Леся, відбулися зустрічі з літераторами і численними шанувальниками батькової творчості та пам’ятного вечора в Одеському літературному музеї.

Продовжуємо розповідь про польський досвід залучення інвестицій, яку ми розпочали у попередньому числі нашої газети (див. публікацію «Бо ми з Тарнува...» за 31 березня).

Промисловий кластер у місті Тарнув (Tarnowski Klaster Przemysіowy S.A.) — місце, де виробляють найрізноманітнішу продукцію.

Міністерство охорони здоров’я затвердило порядок надання первинної медичної допомоги — документ, який регламентує роботу терапевтів, педіатрів та сімейних лікарів, дає чіткий перелік послуг закладів «первинки» і формує нову культуру взаємодії лікаря та пацієнта. Уже з 1 липня абсолютно всі заклади первинної медичної допомоги (ПМД) мають керуватися цим документом.

Які послуги надаватимуть терапевти, педіатри та сімейні лікарі

Наказ №504 «Про затвердження порядку надання первинної медичної допомоги» визначає список послуг ПМД, вартість яких компенсовуватиме держава через Національну службу здоров’я України (НСЗУ). Так, терапевти, педіатри та сімейні лікарі спостерігатимуть за вашим станом здоров’я (чи станом здоров’я вашої дитини), ставитимуть діагнози та лікуватимуть найпоширеніші хвороби, травми, отруєння, патологічні, фізіологічні (під час вагітності) стани, вестимуть пацієнтів із хронічними захворюваннями та станами.

До Авангардівської пристане Новодолинська

Депутати Новодолинської сільської ради Овідіопольського району на сесії, яка відбулася наприкінці березня, підтвердили своє рішення, ухвалене раніше на громадських слуханнях, про приєднання їхньої громади до Авангардівської ОТГ.

Згідно з розрахунками, проведеними ними, податкові надходження на одного жителя в разі входження Новодолинської сільради до Авангардівської ОТГ складуть майже 3 тисячі гривень, що значно більше, ніж мають сьогодні. І та очевидна вигода вимальовується вже на початку приєднання.

Вирішили з чоловіком розлучитися. Маємо двох діток. Щоб отримувати аліменти на них, обов’язково звертатися до суду, чи можна якось визначитися без цього?

Ганна ІВАНЧУК.

Що треба зробити для виплати аліментів?

Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, виплати пенсії або стипендії про відрахування аліментів на дитину в розмірі й на термін, визначені в цій заяві.

Аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, на підставі заяви одного з батьків.

Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству» внесено зміни до Закону «Про безоплатну правову допомогу», відтак від 7 грудня 2017 року особи, які стали жертвами домашнього насильства, можуть звертатися до центрів безоплатної правової допомоги для отримання адвоката за рахунок держави.

Під домашнім насильством слід розуміти різного роду дії, як і погрози вчинення таких дій, фізичного, економічного, сексуального та психологічного характеру, вчинені в сім’ї або в місцях спільного проживання осіб, які не перебувають у сімейних відносинах.

До Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) внесено зміни (набули чинності 7 грудня 2017 року), якими регламентуються питання проведення обшуку, застосування технічних засобів у кримінальному судочинстві, вилучення цифрових носіїв даних, дотримання таємниці досудового розслідування, визначення учасників кримінального провадження тощо.

Зокрема, згідно зі змінами до статей 60 та 214 КПК у слідчих виникає обов’язок, а у заявника — право на отримання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Чи підлягали перерахунку з 1 жовтня 2017 року пенсії у зв’язку з втратою годувальника?

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон 1058) пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в такому розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї — 50% від пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї — 100% від пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Отже, розмір пенсії залежить від страхового стажу та заробітку годувальника.

Це значить (...) «гуглити» українською.
І головне — говорити нею, говорити і ще раз говорити.

Петро Порошенко.

Циганська сім’я біля шатра. Циганчата розмовляють між собою. — От якби мама пішла по селах та наворожила грошей... — А тато на ті гроші купив конячку... — А конячка привела б лошатко... — А я сів би на нього й катався б цілий день!..

Тут батько-циган як уперіщить малого батогом: «А не сідай, бо хребта зламаєш! А не сідай, бо хребта зламаєш!»

Увійшовши до салону одеського міського електро-транспорту, потрапляєш немов у глибинку «руССкаго міра». І якби не невеликі наліпки з написом українською, зроблені ще в доківаловсько-колесніченківські часи, можна було б подумати, що втрапив до якоїсь Рязані, бо всі оголошення про вільні вакансії надруковані мовою сусідньої країни. Тією ж мовою робляться оголошення й водієм.

Якщо оголошення про вакансії надруковані винятково для представників московської нацменшини, то не дивно, що саме особи цієї нацменшини працюють водіями та кондукторами. Але от що із цим всім робити громадянам України інших національностей, зокрема українцям?

Нещодавно в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася лекція-дискурс на тему «Ідеальна соціально-економічна система для України».

Її провів Олександр Савченко — відомий вчений, економіст, фінансист, екс-заступник голови Нацбанку України, ректор Міжнародного інституту бізнесу та автор книг «Антиукраїнець», «Баланс Незалежності», «25 років Незалежності України» (у співавторстві). У різні роки він викладав у таких престижних вишах світу, як Гарвардський університет та Лондонська школа економіки.

Весна завжди асоціюється з початком чогось нового, надихає на зміни. Однак проблемою для багатьох є відсутність мотивації й страх відмовитися від того, що стало вже таким звичним і приносить задоволення. Тож, якщо ви хочете удосконалити своє життя, але ніяк не наважитеся, ця стаття саме для вас.

Відповідь на запитання, чому так важко перейти до здорового способу життя, — дуже проста: неможливо за один день змусити свій організм відмовитися від шкідливих звичок — мозок шукатиме будь-яку нагоду, щоб, так би мовити, зійти з дистанції. Оскільки ми ставимо перед собою занадто високі цілі одразу, то досить швидко зникають запал і бажання докладати зусиль. Люди звикли легко й чи не миттєво отримувати все, що хочуть: проковтнути фаст-фуд, розігріти заморожену піцу в мікрохвильовій печі або замовити її доставку додому чи на роботу. Але зі здоровим способом життя інакше. Щоденні тренування та п’ятиразове харчування, навпаки, вимагають багато часу та старань, тож без зусиль, характеру, волі тут не обійтися. Зате який ефект буде для здоров’я та краси!

Якщо озирнутися на кілька десятиліть назад і пригадати, якими були суспільні пріоритети, то, передусім, відзначимо ставлення до праці. Кінострічки, книжки, пісні, статті — все формувало в людях наснагу та любов до роботи.

У сучасному світі все навпаки — пропаганда відпочинку та розваг: пісні про розкішне життя, фільми, в яких головний герой з юних літ має автомобіль, квартиру... Підлітки беруть приклад зі своїх кумирів та вважають нормою не вчитися, а виставляти в соціальні мережі всілякі відео, прагнучи заробити легкі гроші; грають в азартні та онлайн-ігри тощо. Дорослі, в свою чергу, усвідомлюють, що в реальному житті важко заощадити достатню суму, щоб придбати авто чи житло.

У Запорізькій області почав плодоносити найбільший у Європі кизиловий сад, повідомляє ukrprod.dp.

Кизиловий сад площею 14 гектарів заклав голова ФГ «Токмацьке-2010» Сергій Ольшанський. Перший урожай він зібрав восени минулого року.

Ідея посадити кизиловий сад прийшла спонтанно. Фермер довгий час вирощував зернові. Разом з паями йому дістався занедбаний сад, де росли старі яблуні, черешні, вишні. Вони вже практично не плодоносили, тому Сергій Ольшанський вирішив викорчувати старий сад і закласти новий. Довго думав, що посадити, щоб не зазнати збитку, бо ж садів з традиційними культурами у Запорізькій області вистачає, а відтак шукав те, чого в інших не було. Так і зупинив свій вибір на кизилі.

Час міняється невпинно. Сьогодні швидкість відтворення інформації така, що людина не встигає охопити й дещицю цього масиву, який є, по суті, невичерпним. Щоб хоч якось іти в ногу з часом, суспільство знаходить джерела інформаційних потоків. У сучасному світі це, звичайно ж, передусім інтернет. Так, за даними DOMO, кожної хвилини пошукова система Google отримує у всьому світі понад 2 мільйони запитів.

Світ змінюється, але дещо залишається по-стійним: людина, як і 100 років тому, прагне бути інформованою та хоче дізнатися щось нове. Недаремно кажуть, що інформація — найцінніша річ, бо хто володіє нею, той володіє світом.

Ті з нас, хто вірить, що дерева мають енергетичну силу й можуть поліпшити стан здоров’я, підняти настрій, звертається до них за допомогою. Кожен робить це по-своєму: хтось подумки просить про неї, хтось — обхопивши стов-бур руками, ще хтось — притулившись до нього чолом...

Цілитель Юрій Левінсон запропонував свою методику такого спілкування: «Підійшовши до дерева, подумки треба поставити перед собою завдання поповнити свій запас біоенергії або відновити енергетичний баланс. Покладіть долоні на стовбур і розслабтеся. Через 20—30 секунд зосередьте увагу на кистях рук. Уявіть собі, як енергія з дерева переходить через долоні у ваше тіло...».

• Масажні щітки і гребінці потрібно час від часу ретельно чистити. Найкраще покласти їх на ніч у воду, додавши трохи нашатирного спирту і жменю солі, а вранці cполоснути.
• Нову жорстку зубну щітку потримайте 1—2 години в склянці з підсоленою водою. Вона стане міцнішою і м’якшою.
• Якщо в холодильнику з’явився неприємний запах, розкладіть на полицях шматочки чорного хліба і не відкривайте кілька годин. Можна також покласти в холодильник на кілька годин чверть лимона.

У Великому залі Одеського училища культури і мистецтв ім. К.Ф. Данькевича відбувся вже 14-й конкурс молодих музикантів, присвячений пам’яті одеського джазмена Ростислава Кабанченка.

У цьогорічному конкурсі взяли участь 43 закоханих у джаз музиканти віком від 6 до 21 року з Одеси, Біляївки, Білгорода-Дністровського, Ізмаїла, Херсона та Києва. Майже сім годин поспіль вони змагалися у трьох вікових категоріях у вокальній та інструментальній майстерності.

Художні поштові марки, присвячені анімаційному фільму «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила», презентувало ПАТ «Укрпошта» у співпраці зі студією Animagrad (FILM.UA Group).

«На одній з двох поштових марок, виконаних на самоклейному папері, зображені головні герої на фоні старовинного Києва: принцеса Міла, її батько — київський князь Володимир та коханий — мандрівний актор Руслан. На другій зображений Хом’як Вінницький, який викликає найніжніші почуття як у дітей, так і в дорослих», — йдеться в повідомленні Animagrad.

Одеська митниця ДФС передала до фондів Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», на базі якого діють п’ять музеїв, 60 експонатів, визнаних культурними або історичними цінностями.

Серед них — бронзова монета із давньогрецького міста Істрія датована 475—460 роками до н.е. та мідна монета IV ст. до н.е. часів Філіппа ІІ, батька Олександра Македонського, з головою Аполлона на аверсі та вершником на реверсі.

Цінним експонатом є також бронзова орнаментована каблучка. Вона покрита не тільки натуральною зеленою патиною, а й таємницею середньовічної модниці, якій належала.

7 квітня — 125 років від дня народження Василя Василька (1893–1972), видатного режисера, актора, педагога, театрознавця, чиє ім’я носить Одеський академічний український музично-драматичний театр

Театр захопив Василя Василька з першої побаченої вистави. Сільському хлопчині, на той час київському гімназисту, поталанило пізнавати велике мистецтво у стаціонарному українському театрі Миколи Садовського. Надаючи послуги фотографа, він був свідком народження вистав за участю корифеїв української сцени. Влітку 1912 року отримав свою першу роль у комедії «Сватання на Гончарівці», режисер якої Федір Левицький став театральним хрещеним батьком дебютанта.

У Міжнародний день театру, 27 березня, на сцені Одеського російського драматичного театру відбулася прем’єра вистави за п’єсою Ісака Бабеля «Закат».

Перша постановка цього твору була здійснена в 1927 році за безпосередньої участі автора. Потім був довгий період забуття п’єси. Вдруге вона постала на одеській сцені лише в 1988-у. Вистава користувалася успіхом і довго трималася в репертуарі. Й ось нова постановка, яку здійснила нинішній директор російського театру Олена Пушкіна. А асистував їй у цьому виконавець головної ролі Менделя Крика народний артист України Олег Школьник. У виставі використана музика композитора Олександра Журбіна.

Живучи в Одесі, розумієш, що всі ми в душі ще й трішки греки, кожен по-своєму. Мабуть, тому завжди так широко й насичено відзначається в місті День незалежності Греції.

25 березня — найвизначніша дата в новітній історії Греції. Адже саме цього дня 1821 року почалося повстання, яке призвело до звільнення країни від чотирьохсотлітнього ярма Османської імперії.

У рамках святкування Дня незалежності Греції й 25-річчя побратимства між містами Пірей та Одеса благодійна організація «Фонд Бумбураса» організувала у філармонії концерт відомого у всьому світі співака Йоргоса Далараса.

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася презентація другого видання книж-ки одеського краєзнавця Олександра Гуна «Таємниця золотої тіари».

Ця неймовірна історія бере свій початок у далекому ХVIII столітті. Біля Очакова, де існувало древньогрецьке місто Ольвія, під час розкопок знайшли кілька білих гранітних плит. На одній з них вчені прочитали напис про те, що один заможний чоловік з Ольвії подарував скіфському цареві Сайтоферну 900 золотих монет, аби той не грабував міста.

Нехай хоч де заблукає-заблудиться юний квітень, та не може не відгукнутись на поклик «Степанової весни», котра щороку віншує нашого краянина Степана Олійника. Його, властиво, пам’ять. Бо якраз у ці дні він з’явився на світ, щоби уславити і край свій, і всю Україну своїм літературним хистом, а передовсім — гострим пером сатирика і гумориста. Це сталося рівно 110 років тому.

Тож цьогорічне, вже 37-е, тради-ційне літературно-мистецьке свято розпочалося минулого четверга в Золотій залі Одеського літературного музею. Директор його Тетяна Ліптуга, вітаючи гостей та учасників, звісно ж, не могла не згадати про чудовий музей Степана Олійника в його рідній Левадівці на Миколаївщині, котрий постав саме за підтримки й допомоги Літературного музею — як його філія, хоч започатковувався як шкільний.

Міні-майже-рецензія

Це дуже на шкоду нам, але потрохи починаємо звикати до нібито «гумору» всіх отих «95-х кварталів», «дизельних» шоу вкупі з тим, що назване чомусь «Київ вечірній», і т.п. теленепотребом. Маса регоче від задоволення, хоч це не дуже й смішно як на нормальну людину. Навпаки: дуже сумно. Сумно, бо ті, з дозволу сказати, «гумористи» — чужомовні, далекі від нас за всіма ознаками, деукраїнізують (а може, й деморалізують) наш український простір. Бо вже, як мовиться, сходить на пси наш український гумор, що віддавна славен був своїми дотепністю, блискітками народного інтелекту, своїм здоровим, ба навіть оздоровлюючим, сміхом. Бо ж дивляться громадяни нашої незалежної дуже навіть залежне телебачення, а книжок не читають. Та й не завше є ті книжки, бо спробуйте нині видати бодай маленьку книжечку, коли грошей — катма, а спонсорів на українське — ще менше.

Та все ж деколи й пощастить авторові, отримує він таку можливість: донести до читачів те, що вистраждане й написане. Мовиться про книжечку гумору і сатири Дмитра Шупти «Міні-міни» (Одеса, «Астропринт», 2017). Хоч досі поет більше знаний був як лірик, як поет громадянського звучання. А проте, у кожній його дотеперішній книжці завше проскакували іскринки гумору при зіткненні тих поезій з читацьким сприйняттям. Тож і книжечка цих гумористичних мініатюр — не дивина.