№ 30 (21940) субота 31 березня 2018 року

Видворення півтори сотні російських шпигунів і провокаторів, які працювали під дипломатичним дахом по всьому світу, найчастіше оцінюють як акт глобальної політики. Як ознаку вперше виявленої солідарності низки країн перед обличчям російської загрози. Така оцінка, загалом, справедлива, але недостатня. Вона, по-перше, не пояснює, чому солідарність зникла після розпаду Радянського Союзу. А по-друге, базується на досвіді холодної війни, який давно застарів.

Як то кажуть, допомогли

Багато хто на Заході думав, що з крахом радянської імперії зазнала поразки не тільки комуністична, але й імперська ідеологія. Росія, вважали там, гратиме за загальними правилами і треба допомогти їй увійти на рівних у співтовариство демократичних країн. З цією метою міжнародні фінансові організації надавали кремлівським керівникам міль-ярдні доларові кредити, зберегли за Росією місце постійного члена Ради Безпеки ООН, яке раніше займав СРСР, включили Росію в елітний клуб G8 та європейські політичні структури.

Нині відзначаємо 100-річчя Олеся Теренті-йовича Гончара. Письменника світового рівня. Поза будь-яким сумнівом.

На відміну від багатьох своїх визнаних за Союзу сучасників, він у незалежній уже Україні ніколи не піддавався нищівній критиці, дошкульним викриттям та публічній дифамації. Ніхто не звинувачував його у лизоблюдстві, зрадництві товаришів, підписуванні колективних листів із засудженням Сахарова, Солженіцина чи інших дисидентів. І водночас не можна не визнати, що саме за радянських часів його слава та визнання сягнули небачених висот — не було в Україні жодної хати чи номенклатурних апартаментів, де б не знали й не шанували його «Прапороносців», «Тронку» чи «Берег любові». А його «Людина і зброя», на думку багатьох літературознавців, цілком заслужено стояла й стоїть в одному гуманістичному антивоєнному ряду із «Прощавай, зброє!» великого Гемінгуея, трилогією Ремарка, повістями Василя Бикова та романами Юрія Бондарева.

Як ми уже повідомляли, у вівторок у Вилковому відбулася виїзна нарада з питань ліквідації можливих паводків, участь в якій взяли голови облдержадміністрації та облради, керівники профільних відомств Одещини.

З огляду на те, що на ремонт аварійних дамб та шлюзів української частини Дунаю необхідно близько 117 мільйонів гривень, Максим Степанов пообіцяв звернутися із проханням про виділення коштів до Кабінету Міністрів. Їх можна залучити або з урядового резервного фонду, або з природоохоронного фонду Мінекології. Ці гідротехнічні споруди, наголосив Максим Степанов, необхідно відремонтувати, аби назавжди вирішити проблему підтоплення населених пунктів.

«У нас є певна кількість гідротехнічних споруд уздовж Дунаю. Це шлюзи та дамби. Більшість з них — в аварійному стані. Навіть не просто в аварійному, а в такому, що в будь-який момент з ними щось може статися. Цим спорудам по 70 років! Наслідки від теоретичної надзвичайної ситуації складатимуть мільярди гривень. Я вважаю, що треба припиняти цю нашу національну забаву — рятувати. Краще один раз зробити попереджувальні заходи та відремонтувати ці гідротехнічні споруди. Адже йдеться про десятки тисяч людей, які тут мешкають», — підкреслив він.

Цими днями в Одесі пройшов семінар-тренінг, присвячений щомісячним енергетичним даним у рамках програми ЄС EU4Energy, яка імплементується Міжнародним енергетичним агентством (МЕА). Його мета — просування важливості щомісячних даних для підтримки формування енергетичної політики на національному рівні, зокрема в галузі енергетичної безпеки.

Кожна з 10 країн-учасниць EU4Energy (Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Україна, Узбекистан) відрядила до Одеси п’ятьох своїх представників, у тому числі по три спеціалісти національних статистичних бюро та по два представники мініс-терств, відповідальних за енергетику, чи державних органів, які займаються запасами нафти. У цьому заході взяли участь і представники головного управління статистики в Одеській області.

Наближаються три важливі дати, до яких жителі Одеси ставляться по-різному.

10 квітня — чергова річниця визволення міста від фашистських загарбників, 2 травня — річниця Одеської трагедії і 9 травня — День Перемоги. У попередні роки пам’ятні заходи, приурочені до цих дат, підвищували рівень напруженості та небезпеки в місті.

Про польський досвід залучення інвестицій

У Польщі процес децентралізації відбувся не лише формально, на папері, але й у реальному повсякденному житті. Поляки не винайшли велосипеда, вони перейняли кращий досвід країн Західної Європи. Але, треба визнати, тут дуже добре вміють цей досвід використовувати на благо розвитку своєї країни, свого регіону і своєї об’єднаної громади (ґміни). У них справді є чому повчитися українцям.

Децентралізація — одна з найуспішніших польських реформ, яка стала рушійною силою змін у багатьох сферах життя. Місцеві громади мають великі права та повноваження і самі вирішують, як їм розвиватися, якої стратегії дотримуватися, які питання для них є пріоритетними, а що наразі може зачекати. Кожне місто, містечко розуміє, що за інвестиції треба змагатися. Щоб отримати кошти від ЄС, слід написати грамотний обґрунтований проект, де обов’язковою умовою є вкладення в нього частини власних коштів.

Наближаються три важливі дати, до яких жителі Одеси ставляться по-різному.

10 квітня — чергова річниця визволення міста від фашистських загарбників, 2 травня — річниця Одеської трагедії і 9 травня — День Перемоги. У попередні роки пам’ятні заходи, приурочені до цих дат, підвищували рівень напруженості та небезпеки в місті.

До 2020 року в Дубаї планують побудувати най-більший у світі сміттєпереробний завод енергетичною потужністю 185 МВт.

Електроенергії, одержаної від цього підприємства, вистачить для забезпечення 120 тисяч односімейних будинків, або 2000 хмарочосів розміром з «Бурж Халіфа».

Недавно прийшла есемеска, що виграв 325 тисяч — забирайте... Для старої людини з пенсією на виживання — сума величезна. Закрутилася думка: онук в Одесі не має квартири, донька з нами — у двокімнатній «хрущовці»... Але ж я в ніяких заходах... То яка гемонська душа дала мій телефон?

Свого часу брав участь в одній книжковій обдирайлівці. Книжки — супер, але й по суперціні. Скажімо, казки О.С. Пушкіна німецького видавництва у сап’яновій обкладинці — 139 гривень (при пенсії 89). Постійні ж листи заманювали, що ось-ось виграю сто тисяч. Зрештою, порвав зв’язок. Але почався шантаж, а через певний час прийшла і погроза: якщо не заплачу 139 гривень, то — з молотка. Нікуди було діватися: переслав я ті гроші. Тож, маючи вже досвід, до повідомлення про те, що начебто виграв 325 тисяч, поставився скептично. Не інакше — нова халепа.

Ім’я Олеся Гончара настільки відоме, й не лише в Україні, що важко щось додати до масиву інформації про цього видатного письменника навіть з нагоди 100-річчя від дня його народження. Цей великий українець увічнений у пам’ятниках і меморіальних дошках, назвах вулиць і навчальних закладів, музейних експозиціях. Причому не тільки на Полтавщині, де народився і зростав, чи в столичному Києві. От і в невеликому місті Балта, що на півночі Одещини, місцева загальноосвітня школа №1 також освячена цим славним ім’ям.

При вході до школи, у фойє, кожного зустрічає гарно оформлений вислів Олеся Гончара: «Ростити людину — це радість», а в кабінеті-музеї — ще один: «Я повен любові». У цих висловах втілено єдність обов’язку педагогів любити дітей та їх покликання ростити гідних людей.

Хатні тварини допомагають людям підтримувати психічне здоров’я.

Дослідження, проведене групою вчених на чолі з доктором Хелен Брукс з Інституту психології, охорони здоров’я та спілкування Університету Ліверпуля, ставило за мету вивчити ступінь, характер та якість доказів, що передбачають роль і користь впливу домашніх вихованців на людей із психічними проблемами.

Концерт Національного одеського філармонійного оркестру, що відбувся 23 березня на сцені філармонії за участі запрошеного диригента Валентина Урюпіна (Перм, РФ) та соліста Олега Безбородька (Україна), мав кілька прикметних особливостей: звучала переважно модерна, піднесена музика, як класична, так і сучасна, форма якої легко прочитувалася — твори М. Равеля, Я. Сібеліуса і В. Сильвестрова.

Якщо звернення до класики — це завжди тест на професійність, то виконання нового твору, яким є Концертино для фортепіано з оркестром (2015) Валентина Сильвестрова, на мою думку, дає щасливу путівку в життя і в цьому сенсі сприймається тестом подвійним. Світова прем’єра концертино (концерт меншого масштабу. — В.К.) відбулася в Києві під час відзначення 80-річчя від дня народження композитора у сольному виконанні нашого теперішнього гостя Олега Безбородька (диригував добре відомий одеситам Володимир Сіренко).