Чи звільнимося від сухот?

Про це на брифінгу в прес-центрі «Одесит» говорили місцеві лідери владних і громадських інституцій з протидії туберкульозу: головний позаштатний фтизіатр департаменту охорони здоров’я ОДА Віталій Філюк, головний позаштатний фтизіатр відповідного департаменту Одеської міськради Оксана Леоненко-Бродецька, головний лікар обласного центру соціально значущих хвороб Світлана Єсипенко та координаторка програм РАТН, проекту «Challenge TB» Олена Павленко (на знімку).

Метою цього заходу був пошук регіональної відповіді на виклики туберкульозу, ВІЛ-інфекції, ко-інфекції ТБ/ВІЛ та шляхів подальшої координації дій в умовах галузевого реформування задля використання кращих практик і визначення перспектив досягнення глобальних цілей з подолання епідемії, яку ми нині переживаємо.

Одеська область, з тривогою наголошувалося на брифінгу, четвертий рік поспіль посідає перше місце в Україні за рівнем захворюваності на туберкульоз: показник за 2017-й — 127,9 інфікованих на 100 тисяч населення (в країні — 63,9 на 100 тисяч). Крім мультирезистентного туберкульозу, що не піддається випробуваним лікам, прискореними темпами одночасно розвиваються епі-демії двох соціально небезпечних хвороб — туберкульозу і СНІДу, адже пацієнтам профільних закладів діагностують саме таку, «подвоєну», недугу. Рівень захворюваності на поєднані інфекції в нашій області вчетверо вищий, ніж у державі, і складає 44,5 випадка на 100 тисяч населення. Серед діагностованих уже цього року в 47,9% виявлено саме поєднане захворювання (ТБ і СНІД). Статистика смертності від ТБ та ТБ/ВІЛ в Україні — 9,5 випадка на 100 тисяч населення, на Одещині — 13,3.

Захворюваність на туберкульоз у нас традиційно висока у Біляївському, Овідіопольському, Лиманському районах. У самій Одесі ситуація ускладнюється тим, що обласний центр ще й «притягує» людей з інших місць. Понад 70% хворих на сухоти — працездатного віку, часто — безробітні, у хронічних стресових станах, депресії; 15% — жителі інших регіонів України чи районів нашої області, які опинилися на лікарняних ліжках в Одесі; 8—10% — люди без постійного місця проживання, які опустилися.

На початку березня цього року було створено Одеський обласний центр соціально значущих хвороб, який об’єднав обласні протитуберкульозні медичні заклади та обласний центр СНІДу. Потреба в об’єднанні всіх служб виникла через те, що мало не половина хворих мають ко-інфекцію. Тепер в одному закладі пацієнти отримують інтегровану допомогу на всіх етапах — від діагностування до антиретровірусної, замісної терапії, лікування не тільки туберкульозу, а й гепатитів В та С. Єдиний центр спрощує процес переходу на сучасні методи діагностики, а наявне в ньому хірургічне обладнання дозволяє оперативно виконувати потрібні операції, що ефективно при мультирезистентному туберкульозі. Один комплекс надання профільних медичних послуг — це й ощадніше витрачання бюджетних коштів, й оптимізація ведення кожного пацієнта — від діагностування до одужання.

Представники благодійних організацій нині здійснюють соціальний супровід пацієнтів цього медичного закладу, а міжнародні асоціації фінансують діагностику та лікування.

На базі міського протитуберкульозного диспансеру четвертий рік поспіль функціонує сайт замісної терапії, завдяки чому хворі, за необхідності, отримують потрібні медикаменти і лікування водночас.

Епідемію туберкульозу можна подолати лише комплексно, наголошували на брифінгу фахівці. Завдяки бюджетному фінансуванню спеціалізованих закладів та підтримці міжнародних організацій ми маємо всі шанси не відстати від цивілізованого світу й до 2035 року, а то й раніше, повністю подолати туберкульоз, якщо нашим спільним викликом хворобі стане відповідальне ставлення до власного здоров’я і здоров’я тих, хто нам не байдужий.