Не на пальцях і не на пальчикових батарейках

Директор департаменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації В’ячеслав Полясний, якого запросили до розмови, висловився за налагодження такої співпраці, пообі-цявши представникам ЗМІ відповідне сприяння в отриманні потрібної інформації, адже її відсутність, за його словами, справді породжує чутки, поширює нісенітниці, сприяє фейковим вкидам у соцмережах тощо. Трапляється, що на недостатній поінформованості людей про завдання і хід медичної реформи спекулюють політики.

До слова, наголосив чиновник, упродовж останніх років в області не була закрита жодна лікарня, не зупинив роботу жоден ФАП (деякі заклади були перепрофільовані, що обумовлено практичними потребами), однак плодилося чимало чуток (не без участі згаданих політичних «спекулянтів») про те, що «десь там» населення залишилося без медичної допомоги, навіть без «швидкої», що на прийом до лікарів доведеться їхати аж до Одеси, а то й до самого Києва мало не з торбою грошей.

У деяких районах люди, достеменно не розуміючи, що й до чого, бо ж ніхто їм толком не розтлумачив про суть і кроки медичної реформи, не поспішають давати згоду на створення об’єднаних територіальних громад, а чи на входження до них, побоюючись, що нове — то тільки на гірше, мовляв, нехай наразі все буде так, як є.

Створення обласного центру соціально небезпечних хвороб, до складу якого увійшли всі розташовані в Одесі протитуберкульозні заклади, і СНІД-центр, також породило серед людей чимало чуток. Скажімо, давно пліткують про закриття обласного протитуберкульозного диспансеру на Леонтовича (Бєлінського). Нібито землю, на якій довше століття стоїть заклад, уже давно продали приватникам під забудову, а медустанову ось-ось мають винести за місто, практично в голе поле, куди й не добратися.

Насправді ж, проект створення за містом інфекційного містечка, куди мали перебратися всі профільні заклади, що правильно й логічно, допоки через юридичні обставини не реалізований, отож усе залишається по-старому. А ось передача кількох закладів під одне адміністративне управління — досить показовий приклад переформатування внутрішньої логістики, адже вивільнилися бюджетні гроші, які донедавна йшли на утримання кількох адмінапаратів.

Задля покращення висвітлення у ЗМІ ходу реформ через достовірне інформування громади й була організована зустріч в Одеському центрі розвитку місцевого самоврядування, бо ж зміни в структурі медичного обслуговування населення — це те, що чи не найактивніше обговорюється сьогодні в громаді.

В’ячеслав Полясний розповів про основні етапи реалізації медичної реформи, про їх орієнтовні терміни (тільки ближче до 2020-го люди зможуть відчути переваги нового, адже все за один рік не зміниться) і про реальні шляхи досягнення цілей.

Передусім зміниться система фінансування галузі, бо медицина — це надзвичайно затратна сфера, найперше — для державного бюджету. Скажімо, Одеській області вона обходиться у понад 11 мільярдів гривень щороку. Громади, маючи власні бюджети, також зацікавлені в тому, щоб на їхній території були хороші фахівці, добре обладнані медичні заклади, тож передбачатимуть можливість лікувати недужих частково і власним коштом, а не лише за гроші держави та самого хворого. Зрештою, колись-таки кожна громада стане основним замовником медичних послуг.

Цифри часто красномовніші за слова. Щодня на Одещині трапляється 5—6 інфарктів, 18—20 інсультів, від яких найбільше потерпають чоловіки віком від 45 до 65 років. Понад 200 машин швидкої медичної допомоги щодоби здійснюють 1600—1800 виїздів за викликами, доставляючи до лікарень близько 300 пацієнтів. Щороку від 700 до 900 осіб потребують процедури гемодіалізу (штучної нирки), і кожен такий пацієнт обходиться бюджету у 300 тисяч гривень.

Реформування галузі допоможе наблизити якісні медичні послуги до людей. Їм про це необхідно доступно й переконливо розповідати, і не на пальцях, а на конкретних прикладах, наводячи реальну статистику, факти, демонструючи відповідні розрахунки. Наприклад, один виклик «швидкої», яка за теперішніми нормами мусить прибути в будь-яку точку області не пізніше, ніж за півгодини, а в містах — у термін до 10—15 хвилин, коштує майже тисячу бюджетних гривень. Тож необхідно пояснювати людям, для яких ця послуга безоплатна, що викликати «швидку», бо «болить голова» чи «коле у попереку», — то неправильно, оскільки з цими проблемами може справитися сімейний лікар чи й навіть фельдшер.

Під час кількагодинної зустрічі журналістів з начальником обласного департаменту охорони здоров’я чи не найбільше йшлося якраз про реформування служби екстреної медичної допомоги й запровадження мережі сімейних лікарів. Хоча про це вже говорено й переговорено, але запитань не меншає. І чим швидше в усьому розберуться працівники ЗМІ, тим обізнанішою у цих важливих для життя питаннях буде їхня читацька чи глядацька аудиторія, тобто громада.

Особливу цікавість викликала демонстрація чиновником «медичного портфеля» (на знімку), кілька зразків якого вже закупили для фельдшерів Окнянського району і мають намір придбати для всіх ФАПів області (понад 500 одиниць).

Вартість такого набору — близько 42 тисяч гривень. У чемодані — планшет із SIM-картою та різноманітне медико-діагностичне мобільне обладнання, за допомогою якого фельдшер, що прибуде за викликом до пацієнта, зможе оперативно оцінити стан його здоров’я і швидко передати дані сімейному лікареві для встановлення діагнозу та визначення подальших дій. Це заощаджує час, адже трапляються стани, коли важлива кожна хвилина. Аналіз крові на цукор, замір тиску, температури тіла, прослуховування легень, визначення функції зовнішнього дихання тощо. Все це можна зробити швидко, скориставшись набором потрібних приладів, які є в тому рятівному чемоданчику.

— Це була ініціатива нашої області — розробити такий портфель для сільської медицини, — пояснив В’ячеслав Полясний.

Оснащення таким портативним обладнанням сільських медиків — безсумнівний крок уперед. Для нас — це справді потрібна новинка, а для економічно розвинутих країн — давно звична справа.

Втім, і ця новинка ще не до кінця апробована. Судячи з пояснень, начиння тих рятівних чемоданчиків ще переглядатиметься. От, скажімо, дрібниця, яку зауважили журналісти: практично всі медичні пристрої у ньому працюють на пальчикових батарейках, від яких намагається відхреститися світ, бо їх утилізація обходиться надзвичайно дорого. До того ж чи не виявиться розрядженою така батарейка в якусь тривожну відповідальну хвилину? Швидше, до комплекту потрібен портативний акумулятор, а до нього, може, ще й запасний.

Та все це дуже просто виправити-владнати. Важливо головне: медична реформа — процес невідворотний. І торкнеться вона абсолютно кожного.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.