Успіх історичної україністики

З кінця 1980-х історична наука в Україні переживає глибокі трансформації, складний процес інтеграції у світовий культурний та науковий простір. Важливим чинником цього процесу є залучення досвіду українських учених, які вже давно працюють за межами України, створюючи своєрідний символічний, але й цілком практичний «місток» між нашою державою та світом високих матеріальних і моральних стандартів. Один з таких вчених — директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, професор Сергій Миколайович Плохій.

Його біографія неабияк сприяла широті його світогляду. Народився в Росії, виріс у Запоріжжі, навчався у Дніпропетровську в знаменитій школі професора М. Ковальського. Із 1991-го працює у США, підтримуючи постійні контакти з Україною, сприяючи залученню українських молодих дослідників до світової науки. Найважливішим в активній науковій діяльності С. Плохія є те, що свої книги про історію України він публікує англійською мовою і в такий спосіб відкриває Україну для світу. Професор С. Плохій неодноразово отримував престижні відзнаки за свої праці, зокрема премію ім. Лайонела Ґелбера за найкращу англомовну книжку з історії міжнародних відносин (2014) та премію Фундації Антоновичів (2015). Його новодруки зразу ж перекладаються українською та російською мовами. В україномовному перекладі вже вийшло шість книг С. Плохія, присвячених історії України козацької доби, біографії М. Грушевського, розпаду СРСР. У 2011-у його монографія про М. Грушевського була визнана книжкою року.

«Брама Європи» викликала інтерес не лише з боку українців: права на її переклад і друкування вже придбали видавці Польщі, Румунії, Росії та Китаю. Ця книжка має наскрізний сюжет — історію території, на якій в останнє тисячоліття сформувалася українська нація, а відтак й українська держава. І має наскрізну інтригу — взаємодію двох погранич, землеробсько-кочівницького і, згодом, католицько-православного, що по-різному визначали процес формування нації, її «особливу прикордонну ідентичність та етос», — аж до сьогоднішньої конфронтації «європейського» і «євразійського» проектів у геополітичних та циві-лізаційних категоріях.

Слід погодитися з авторами численних рецензій в англомовній та українській пресі, що секрет популярності «Брами Європи» полягає в її елегантному, цікавому викладі, популярному, але водночас суто науковому — з огляду на достовірність обраних для згадування фактів. Автор майстерно інтегрував українську історію у світову завдяки використанню численних яскравих, виразних порівнянь, паралелей, перетинів наших, вітчизняних, історичних персонажів, подій та явищ зі світовими, зокрема з історії англосаксонської цивілізації. Наприклад, пишучи про поділи Польщі та спровоковане ними повстання під проводом Тадеуша Костюшка, вчений нагадує, що той був не лише уродженцем Білорусі, а й «учасником американської війни за незалежність, під час якої побудував укріплення у Вест-Пойнті й був підвищений Континентальним конгресом до рангу генерал-бригадира».

С. Плохій досконало поєднує ерудицію фахового історика з легкістю й навіть дотепністю оповіді, раз у раз звертаючи нашу увагу на веселі й сумні парадокси, якими сповнена історія. Добре написана книжка резонує із сьогоднішніми проблемами, ситуаціями та емоціями. Зосереджуючи головну увагу на українцях «як найбільшій демографічній групі, що стояла за створенням сучасної нації та держави», автор водночас регулярно вплітає у наратив і сюжети про інші національні спільноти. Це важливо з огляду на процес формування української політичної нації, що саме відбувається.

В Україні дуже актуальна проблема виразного ознайомлення, а відтак і зацікавлення, історією серед широких верств населення. «Брама Європи» С. Плохія встановлює високі стандарти й має великий педагогічно-виховний позитивний потенціал, який уже сповна відчули викладачі та студенти українських університетів. Багатьом українцям ця книга допоможе набути нових знань про минувшину своєї країни, переглянути отримані раніше, переосмислити й оптимально їх структурувати.

Олександр МУЗИЧКО,
кандидат історичних наук,
доцент кафедри історії України
ОНУ ім. І.І. Мечникова.