Антарктичне тяжіння

Ми запланували перелік сезонних робіт, які триватимуть понад два тижні, під час зміни екіпажів, зміни зимувальників. Наш фахівець відбере проби води, донних відкладень, біотів, щоб потім у нашому інституті провести детальний аналіз на кількість забруднюючих речовин, наявних у навколишньому середовищі Антарктики. Нас цікавить, наскільки забруднення, яке ми спостерігаємо у Чорному морі, у Середземному морі, в Атлантиці, торкнулося найвіддаленіших від антропогенного втручання областей планети Земля.

УкрНЦЕМ такі роботи вже проводив, у дев’яностих роках, коли ми ходили в експедицію на нашому науково-дослідницькому судні «Ернест Кренкель». І в двохтисячних, коли у складі зимувальників були наші фахівці. Зараз ми продовжуємо низку спостережень, щоб мати чіткішу картину, наскільки глобальні зміни клімату та діяльність людини сьогодні впливають на Землю.

— Україна — одна з небагатьох держав світу, яка має свою станцію в Антарктиді...

— Це справді так. Далеко не всі країни мають власні станції на Білому континенті. Свого часу Великобританія фактично подарувала нам «Фарадея» з однією умовою — щоб ми передавали їй дані, отримані у рамках наукових досліджень. Звісно, щороку ми це робимо.

— Який термін в Антарктиді проведуть ті дванадцятеро, які готуються до експедиції, та хто вони за фахом?

— Метеорологи, біологи, гідрологи... Там дуже багато роботи: спостереження, вимірювання, відбори проб тощо. На станції вони проведуть рік.

— А які там побутові умови, адже Антарктида — це наднизькі температури, агресивний клімат, зовсім інший, ніж у помірних широтах?

— Сьогодні станція оснащена всім необхідним для комфортного проживання. Є відповідні комплекси, які забезпечують її життєдіяльність усім необхідним.

— І штатний лікар є?

— Так, неодмінно.

— А екстрений зв’язок, комунікація з іншими антарктичними станціями?

— Люди, незалежно від приналежності до тієї чи іншої країни, завжди готові допомогти одне одному. Взаємовиручка, взаємодопомога у суворих умовах Антарктиди — норма.

— Як їх туди доставлятимуть?

— Спочатку — літаком, а потім — на судні. Нещодавно Науковий антарктичний центр НАН України, який опікується підготовкою станції і відповідає за комплектацію та проведення цих робіт, очолив Євген Дикий — справді хороший фахівець, останні роки працював у нашому інституті. Він — людина науки, людина експедиційна і знає, що це таке, і я впевнений, що він впорається.

На ProZorro провели тендер на доставку зимувальників. Відбувався він зі складнощами, у жорсткій конкурентній боротьбі фірм-претендентів, які правдами-неправдами прагнули отримати це замовлення. Перипетії можна подивитись на каналі YouTube.

— Це був тендер на поставку продовольства, палива, спорядження?

— Так, на придбання всього необхідного і доставку експедиції туди й додому, тобто повну зміну екіпажу.

— Маю інсайдерську інформацію, що серед учасників експедиції буде жінка.

— Так, але вона не залишатиметься на зимівлю, а буде присутня там при зміні екіпажу, виконуватиме сезонні роботи. За спеціалізацією вона біолог, науковець високого рівня. У нас вона займалася спостереженням за дельфінами. Це не лише візуальні спостереження, а значно точніші речі, як, наприклад, розчинені у воді ДНК. Часто навіть при невеликій хвилі ви вже не побачите, чи є дельфіни, чи ні, навіть якщо потратите цілий день. А ці методи дають змогу взяти пробу води і сказати з 95% ймовірністю, чи були тут ці ссавці, чи не були впродовж тижня. А ще ви знаєте її

з обох експедицій на науково-дослідному судні ЄС «Маре Нігрум». Вона — наш активний експедиційник. Вона якраз тут, і я вас з цією дівчиною познайомлю.

Великий сусідній кабінет увесь у різному науковому приладді та спорядженні, готовому до пакування у великі картонні коробки. З цим добром намагається дати раду науковий співробітник Українського центру екології моря, а також Національного антарктичного наукового центру Оксана САВЕНКО (на знімку).

— Пані Оксано, бачу, що ви у процесі підготовки. Чи зробите маленьку перерву, щоб розповісти про себе?

— Я займаюся дослідженням морських ссавців: дельфінів, китів, тюленів.

— І про дельфінів ви знаєте якщо не все, то майже все?

— На жаль, ні.

— Дельфіни у нашому морі є, а де ви досліджували тюленів?

— Я багато працювала у скла-ді міжнародних експедицій у Північній Пацифіці (північній частині Тихого океану. — Прим. авт.).

— В Антарктиду ви вирушаєте вперше? Скільки там будете?

— Так, уперше. Цього разу буду лише 18 днів. Це буде сезонна перезмінка під час ротації зимових експедицій, досліджуватиму китів і тюленів. Маю подальші плани працювати там довше та інтенсивніше і потрапити на зимівлю.

— А в інших країнах, які мають свої антарктичні станції, є прецеденти, коли жінки залишаються на зимівлю?

— Так, це норма. В нашій країні була дуже велика перерва, багато років жінок не пускали на зимівлі, а зараз у нашого нового в.о. директора Євгена Дикого політика інша — дати рівні права всім науковцям, незалежно від статі.

— Гендерна політика вже дісталася Антарктиди?

— Саме так. З мого профілю спеціальних досліджень китів ніхто не проводив. Мені здається, що я буду корисна зі своїм досвідом, я можу це поставити на сучасний рівень постійного моніторингу, запустити цю програму. І це буде лише плюс.

— Тобто це ваша мрія?

— Попрацювати в Антарктиді — це моя давня мрія. Я працювала в Субарктиці, а Субарктика і Субантарктика — дуже схожі. Навіть видовий склад, деякі кити, тюлені, вони такі самі, але інші популяції. Це буде цікаво працювати з «побратимами» тих самих видів, з якими я вже працювала в північних широтах.

— Ви у Південній півкулі ще не були?

— Я була на конференціях і в Південній Африці, й у Новій Зеландії, і тюленів тамтешніх спостерігала.

— А тепер ви побачите Антарктиду та сузір’я Південного Хреста, яке від нас не видно...

— Я не впевнена, що в мене буде багато часу працювати саме за моїм профілем. Усі скляночки-пробірки, які ви тут бачите, — це для різноманітних проб. Ми відбиратимемо зразки ґрунтів, води, братимемо керни з льодовиків, бентоси, фітопланктон, зоопланктон, зразки риб і молюсків, робитимемо хімічні дослідження, тобто треба бути універсальним спеціалістом, працювати в абсолютно різних профілях, виконувати багато замовлень від різних наукових інституцій, відбирати зразки під їхні наукові завдання. А відтак програма буде дуже інтенсивною.

— Напевно, науковцеві цікаво працювати не в чотирьох стінах лабораторії, а в «білих полях»?

— Ви знаєте, там буде мікс, адже там для відбору зразків виходиш в море, шукаєш їх по островах, а потім у лабораторії це буде фільтруватися, будуть зроблені перші аналізи, бо великі об’єми води треба скоротити до маленьких, правильно розвести їх спеціальними фіксаторами... Тобто перший етап лабораторної роботи буде проведено саме там.

— Ви мешкаєте в Одесі?

— Позаяк я працюю у двох інститутах, то я і там, і тут. Я народилася у Києві, закінчила там аспірантуру в Інституті зо-ології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, зараз дописую дисертацію із закономірностей розподілу китоподібних у Чорному морі. А останні роки працювала в Одесі, в Українському науковому центрі екології моря, працювала досить багато саме по Чорному морю. В лютому ходила в рейси на поромах, вела обліки дельфінів у водах України, Туреччини та Грузії...

— Приємно, що Україна — одна з небагатьох країн світу, яка входить до престижного клубу дослідників Антарктики...

— Так, це біля тридцяти країн і дуже великий привілей. Зараз на українській станції перебувають три полярники з Латвії, вони не працювали цілу зиму, але дісталися саме на сезон. Вони там активно працюють у галузі геології. Ми їх будемо забирати. Приїжджали колеги з Туреччини, їхня країна не має своєї станції, тому вони були гостями української. Обмін науковцями відбувається постійно. Це дуже позитивно, адже люди обмінюються знаннями, методиками, хтось може підсилити дослідження іншого. Антарктида — місце наукової співпраці бага-тьох країн.

— Щиро дякую, пані Оксано. Від себе і від «Чорноморських новин» бажаю вам вдалої подорожі та наукових відкриттів!

Володимир ГЕНИК.

Фото з особистого архіву Оксани САВЕНКО.