Грайливі переливи флейти

Цим виступом Володимир Сіренко (принагідно відзначимо, що цьогоріч сповнюється 35 років творчої діяльності маестро як диригента) вкотре підтвердив і свою відданість Антоніну Дворжаку, чиї симфонічні твори в Одесі неодноразово виконував. Цього разу у другому відділенні звучала Симфонія №8 чеського композитора-романтика.

— Вибір Одеси для світової прем’єри нового твору Всеволода Сіренка не є випадковістю, адже творчі контакти Сіренка-старшого з Національним одеським філармонійним оркестром — давні і плідні...

— Це залежало від художнього керівника і головного диригента оркестру Хобарта Ерла. Коли ми обговорювали зміст програми, то Хобарт висловив зацікавленість у нових творах сучасної української музики, і вибір випав на твори Станковича (у нього мій син нині проходить асистентуру-стажування). Всеволод є автором десятка творів, членом Національної спілки композиторів України. У цій програмі видалося логічним поєднати твори молодого композитора та його іменитого наставника: «Купало Київської Русі» й «Прадавні танці з Верховини». Останній із названих творів Євгена Федоровича інструментований Всеволодом.

— Як сьогодні відбувається просування української музику у світовий простір?

— Тут є складнощі, бо маємо лишень два-три, може, чотири фестивалі в Україні, якщо мова про сучасну музику. Цього мало. Важливе фінансування, бо якби ми могли показувати українську музику у світовому контексті, — то це було б ще цікавіше. Спитайте у Кармели Ципколенко, як їй важко зібрати гостей з Європи, ближчих країн (фестиваль «Два дні та дві ночі нової музики». — В.К.). На жаль, без відповідного фінансування важко здійснювати подібні проекти і демонструвати світу свої здобутки. І річ навіть не в державних чинниках, хоча на державу лягає левова частка щодо пропагування вітчизняної музики. Нам є що показати! Воля потрібна! А ще — інституції, які за кордоном будуть поширювати нашу культуру, як, наприклад, в Україні поширюють свою національну культуру різні культурні центри — польські, італійські, німецькі, французькі та інші.

— Концерт, що виконувався в Одесі вперше, написаний для флейти. Як часто композитори віддають перевагу саме цьому інструменту?

— Наш сучасний композитор Ольга Сєрова, — каже Всеволод Сіренко, — написала твір для ансамблю, який складається навіть із семи флейт.

— У Володимира Рунчака є твір для кількох флейт, — продовжив Володимир Федорович, — пікколо, звичайної, альтової, а якщо є — то й басової… Чи насправді «Чарівна флейта» — цей твір, який робив покійний Олег Сергійович Кудряшов і який ще існує як версія для оркестру. Можна згадати твори нашого українського композитора, який постійно мешкає в Москві, — Валерія Кікти. Він написав флейтовий концерт, чотири частини, в основі якого — народні пісні, зібрані колись Лесею Українкою, і назвав його «Волинські мелодії», — це концерт «Пори року» для чотирьох флейт і камерного оркестру.

Концерт для флейти з оркестром Всеволода Сіренка у сольному виконанні Марії Костіної на сцені Одеської філармонії мав успіх. Ліричний твір молодого композитора, який вирізняється мелодійністю, цілісністю, зв’язністю і наскрізністю, дозволив вигідно розкрити сильні сторони таланту солістки.

Володимир КУДЛАЧ.