Дзеркало, що не збреше

Автор наполягає на необхідності розрізняти два види асиміляції. 1. Люди переїздять у чужі краї, де є свої мова та культура, і засвоюють їх, а свою мову забувають. 2. Країну хтось завойовує, і ко-рінне населення (аборигени) пристосовується до мови й культури завойовника. Автор називає їх словом «абас» (скорочення від «абориген» та «асимілянт»).

Статистика свідчить, що в південних та східних областях України спостерігається найвищий рівень злочинності, урбанізації та… навчання в середніх школах російською мовою. Тут О. Стрілецький особливо підкреслює, що винна не російська мова, не народ, для якого вона є рідною, а те, що для нас вона чужа. І робить висновок: асиміляція — супутниця злочинності. Денаціоналізація породжує деградацію. Це в царині моралі.

Тепер про економіку. Складіть список найбільш розвинутих країн світу. Чи є там хоч одна, населена абасами? Нема таких! Жодної! Культура потрібна і для підйому економіки. А це не тільки книги чи театри. Це і всі наші звичаї, традиції, мистецькі та побутові уподобання. Значення культурних традицій у нашому житті величезне. За нормального розвитку суспільства саме традиції стають основою, з якої виводяться закони. Твердість традицій дає твердість законів. Повага до звичаїв — повага до законів. А квітуча економіка немислима без хороших і твердих законів та поваги до них.

…У завойовників теж є звичаї. Причому, що важливо — інші. Ще важливіше — вони хочуть, щоб було по-їхньому. Завойовані опиняються перед вибором: триматися своїх звичаїв, ризикуючи викликати невдоволення завойовників, чи перейти на їхні? Тут і з’являється «яка різниця». Якщо з приходом асиміляторів люди почали думати: «Яка різниця, робитиму я так, як учили батьки, чи по-їхньому?», то що заважало додуматися: «Яка різниця, робитиму я по-їхньому чи так, як мені самому вигідніше?»ю Якщо було безкарним перше «яка різниця», то що зупинить друге?

Усяка асиміляція — це пристосування. У колоніальних країнах хазяями стали чужі, а корінні в надії на вигоду чи зі страху їм догоджали, нехтуючи своїми звичаями. Так утворилася специфічна культура з перекосом у бік приземлених, корисливих звичаїв, зі звуженим діапазоном інтересів, направлених на себе і своїх. У сучасних умовах їм інколи доводиться оборонятися, що вони роблять за двома напрямками: 1. «Яка різниця»; 2. «От піднімемо економіку, тоді… зараз не до того». В умовах перманентного відставання цей аргумент — козирний. Південно-східна дуга — це місце найбільшої концентрації абасів і найвищий відсоток шкіл з ро-сійською мовою навчання, хоча по всій Україні, більшість населення становлять українці.

Серед причин такого стану почесне місце займає абасизм із його «яка різниця».

Найбільший вплив на людину має музика. Саме на ній лежить особлива відповідальність. Хороша музика не тільки очищає душу, але й розвиває творчі здібності, що необхідно для розвитку науки і винахідництва, зрештою, підйому економіки. Це ще один козир на користь культури.

Підготувала (зі скороченнями).

Галина САГАТЮК.
м. Чорноморськ.