Подяка літописній річці
Чому саме «Почайна» — найгідніший варіант назви для станції метро? Згадаймо, чим є ця ріка для Києва й України
Відтепер на карті Києва замість «Петрівки» красуватиметься горда назва «Почайна» — на честь легендарної ріки, у водах якої, змішаних із дніпровськими, 988 року князь Володимир здійснив Хрещення Київської Русі.
Рішення про перейменування станції метро «Петрівка» на «Почайна» Київська міська рада ухвалила 8 лютого. Така зміна назви — частина процесу декомунізації. Петрівкою раніше називали мікрорайон на Подолі, а назвали так — на честь комуністичного діяча Григорія Петровського, який був керівником всеукраїнського ЦВК і якому закидають співучасть в організації Голодомору в Україні 1932—1933 років. Його ж прізвище фігурувало і в декомунізованій назві міста Дніпропетровськ.
Досить дивно, але для багатьох киян (особливо, тих, хто став містянином нещодавно) назва «Почайна» мало що говорить. Хтось її асоціює ледь не з «чаєм»! Для тих же, хто щось про неї чув, буде відкриттям, що річка з такою назвою протікала саме в місцині, яка до останнього часу мала назву Петрівка. І хоч місце впадіння Почайни в Дніпро змінилося, русло її й нині перетинає проспект Степана Бандери.
Почайна — найдревніша літописна ріка Києва, колишня права притока Дніпра, що витікала з Йорданського озера на Оболоні. За історичними джерелами, Почайна була старицею (старим, давнім річищем) Дніпра або ж його протокою, рукавом, що відгалужувався від основного Дніпрового русла у районі між Вишгородом та гирлом Десни. Почайна, русло якої вже у ХХ столітті було штучно переміщене, нині впадає в Дніпро нижче урочища Хрещатик — уже не біля Поштової площі, а поблизу Північного мосту.
Легендарна ріка найвідоміша як одне з місць Хрещення Русі князем Володимиром Святославичем у 988 році. Саме в Почайну, як свідчить «Звичайне житіє св. Володимира» (початок XIV століття), після свого хрещення великий князь повелів скинути ідол шанованого слов’янами «Волоса, бога (скотія)».
У верхів’ї річки Почайни археологами було знайдене й найбільше за площею та щільністю забудови унікальне поселення зарубинецької археологічної культури, котре безперервно існу-вало там з II століття до н.е. аж до середини
II століття н.е. А після того — вже як поселення празької археологічної культури — до VI століття нашої ери.
Вкрай занедбана впродовж радянського періоду, загнана в труби й частково перетворена на річище технічних стоків, Почайна нині активно відроджується — й не лише зусиллями громадських активістів, як було раніше.
Київрада влітку 2017 року схвалила рішення створити парк навколо озер Кирилівське і Йорданське, що на Оболоні. Ще раніше депутати проголосували за парк «Почайна» в районі Петрівки. Щоправда, досі триває процес юридичного закріплення земельних ділянок за цими зеленими перлинами. Лише після цього можна буде розпочати проектні й ландшафтні роботи. У даній ситуації враховується й те, що практично всі інші водойми Оболоні є руслом стародавньої річки Почайна. Відтак, якщо ідею з парком втілити — 300-тисячний масив зможе пишатися унікальним історичним водно-парковим кільцем.
Топографічна зйомка 1897-го і карта 1902-го показують, що розташування озер Йорданське та Кирилівське збігається з колишнім руслом річки Почайна. Втім, як і інші Оболонські озера — каскад озер Опечень або Опечань (назва, похідна від «Почайна»), Лугове, Мінське, Редьчине (воно не входить в систему Опечень, хоча належить до Почайни).
— Витоки Почайни знаходяться біля Вишгорода, — стверджує голова громадського руху «Почайна» Анабелла Моріна. — Спільно з істориками та краєзнавцями цього міста ми вивчили питання. Деякі дослідники, в тому числі й гідрологи, називають цю річку старицею — старим руслом або древнім рукавом Дніпра, інші — самостійною рікою. Припускаю, що за тисячоліття було і так, і сяк. Зараз багато що змінилося. Сучасна Почайна — це водна система, що складається з шести озер, з’єднаних між собою підземними колекторами, і, власне, самої річки, яка впадає в дніпровську затоку Вовкувата на Оболоні. Київська гавань також належить до Почайни, але зараз із нею не з’єднана.
Від Йорданського озера сучасна річка Почайна йде в підземний колектор довжиною 270 метрів під проспектом Бандери. Потім з’являється її відкрита ділянка — в бетонному лотку, і без нього, але в насипах. Вона з’єднується з Дніпром в затоці Вовкувата, хоча раніше впадала в гавань київського річкового порту.
— Чому так вийшло? — продовжує розповідь Анабелла Моріна. — У 1930-ті київські інженери вирішили перегородити обміліле русло Почайни і зробили насип для Петрівського залізничного мосту. Пізніше вздовж насипу з’явилася вулиця Електриків. За цим насипом знаходиться гавань, яка раніше була її дельтою. Літописна річка «відповіла» будівельникам тим, що розлилася, утворивши широке озеро прямо перед залізничним насипом.
Влада намагалася вирішити проблему підтоплення оболонських луків ще в 1950-х: тоді було прокопано широкий канал, який з’єднує русло Почайни з Дніпром. Тепер у тому місці — озеро Вербне.
При будівництві Оболоні довелося врегулювати всі водні питання в районі, в тому числі «відносини» з річкою, і зробити їй нове гирло — в затоці Вовкувата.
Дослідження засвідчили: за часів Київської Русі гирло Почайни було там, де Поштова площа. Власне це гирло і залишки стародавнього порту були виявлені зараз археологами при розкопках. У стародавньому Києві ідол Перун стояв на горі (там, де зараз будинок МЗС. — Ред.), а ідол Велес — під горою — в торгово-промисловій частині (на Подолі) — біля пристані на річці Почайна, розповіла Анабелла Моріна. У «Житії Володимира» говориться, що цей ідол був повалений під час хрещення Русі в 988 році: «А Волоса ідола... веле в Почайну-ріку воврещи». Тому активісти руху за відродження літописної річки пов’язують її з древнім богом Велесом.
— Про те, що Хрещення Русі відбувалося не у водах Борисфена, а в Почайні, кияни стали забувати лише в останні десятиліття, — пояснює Анабелла Моріна. — Про річку первохрещення горювала й Ліна Костенко:
Мені відкрилась істина печальна:
Життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
Ріка вже стане спогадом ріки.
І тільки верби знатимуть старі:
Киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.
Про те, що християнське таїнство здійснювалося саме в Почайні, йдеться, зокрема, в «Житіях святого Володимира». Втім, в інших стародавніх літописах говориться і про хрещення городян у Дніпрі. У ХІХ столітті був знайдений компроміс: хрещення, мовляв, відбулося одразу в двох річках, на місці їх об’єднання, тобто в гирлі Почайни, де вона впадає у Дніпро. Або ж хрещення могло відбуватися в період їх розливу навесні, коли не зрозуміло, чиї води підтоплюють київський Поділ — Дніпра чи Почайни.
На користь хрещення саме в Почайні свідчать і деякі інші аргументи. На картах Києва ХVІІІ—ХІХ століть, наприклад, Почайна часто підписана як річка Йорданська — за аналогією з річкою Йордан, в якій хрестився сам Христос. Поруч з Почайною безліч місць, які мають йорданські назви. Старе озеро Чернеч також називалося Йорданським, після його осушення назва перейшла до одного з озер Почайни — Опечані. А ще існували Йорданський струмок, Йорданський храм, Йорданська вулиця. Зараз всі вони повернулися на карту Києва, але трохи в інших місцях.
Уже не одне століття існує легенда про срібний ківш, який невідомий київський паломник загубив у Єрусалимі, а потім знайшов у себе на батьківщині, зачерпнувши води чи то в колодязі Йорданського храму, чи то в річці. Мовляв, Йордан і Почайна пов’язані підземними водами. Втім, якщо згадати, що назва «Почайна» перекладається, зокрема, і як «ківш зі священною вологою», то смисл цієї легенди стає набагато глибшим.
Найближчим часом продовжиться проектування, а в наступному році — будівництво парку «Почайна» і ревіталізація русла Почайни. Це перший міський проект, яким передбачено повернення ріки до практично природного стану. Ділянку, де русло поміщене в лоток, передбачається звільнити від бетону. Береги будуть укріплені гуманнішим чином — за допомогою каміння й інших природних матеріалів, русло отримає природну звивисту форму. Крім того, планується створити тематичні композиції на історичну тему — «Почайна — літописна річка первохрещення киян».
...Отже, рішення Київради назвати станцію метро ім’ям легендарної, хоча й майже забутої киянами ріки — цілком виправдане і, віримо, буде підтримане всіма мешканцями столиці
Джерело: www.ukrinform.ua.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206