№ 16-17 (21926-21927) субота 17 лютого 2018 року

У чому не відмовиш нинішній американській адміністрації, то це в рішучості виконувати обіцянки шефа, дані під час виборчої кампанії. Навіть ті обіцянки, виконання яких пов’язане з ризиками для США, а можливо, і для всього світу. Обіцяв Трамп перенести Посольство Сполучених Штатів в Єрусалим — і перенесе, будьте певні, незважаючи на бурю протестів в арабському світі. Обіцяв розібратися з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином — обов’язково розбереться, попри ціну питання.

20 лютого — День Героїв Небесної Сотні

У вівторок, 20 лютого, в День Героїв Небесної Сотні, ми вшановуватимемо невмирущий громадянський подвиг простих українців, які без сумнівів і страху виступили на захист України проти злочинного режиму колишньої влади.

Чим далі плине час, тим очевиднішим стає, що саме тоді, у час трагічних подій на Майдані, відбулося єднання української нації, її відродження.

Страшною ціною. Ціною сотні життів наших співвітчизників ми відстояли свою суверенність, своє право обирати гідне життя і європейське майбутнє.

Жахлива, болюча і водночас доленосна сторінка історії нашої країни.

— Ти с Украіни?

— Так.

— А ти хохол ілі бандєровєц?

— Я — українець.

— А, значіт, ти бандєровєц...

(З розмови у Москві між українським
журналістом і місцевим мешканцем. Взято з інтернету).

Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма і Віктор Ющенко закликають нинішнього главу держави Петра Порошенка оголосити 2018-й Роком утвердження державної мови.

«Звертаємося до вас із проханням підтримати ініціативу щодо оголошення 2018 року Роком утвердження державної мови. Із непохитною твердістю стверджуємо, що цей крок зміцнить фундамент української державності у такий буремний час нашої історії, сприятиме консолідації суспільства та покаже нашим закордонним партнерам нашу твердість та впевненість у власних ідеалах», — цитує звернення «Укрінформ».

Це аксіома: привілей молодих — мрії. Бо перед ними широка й довга дорога, думка про те, як не змарнувати роки і збудувати затишне та щасливе життя.

А для людей похилого віку чи не єдиний прихисток для душі — спогади. Як ось ці два з моєї сивої давнини.

Апофеозом ідіотизму назвав портал «Україна кримінальна» той факт, що міського голову Геннадія Труханова суд відпустив на поруки нардепа від БПП Дмитра Голубова, який 12 років тому і сам був фігурантом гучного міжнародного кримінального розслідування й також був випущений з-під варти на поруки нардепів-«регіоналів».

Після майже двомісячної відсутності в Одесі мер, сповнений оптимізму і рішучості, повернувся на робоче місце. Більшість депутатів (учора відбулася сесія міськради, на якій знову роздавали землі і ділили гроші) вітали Геннадія Труханова вигуками «браво» та аплодисментами. І лише частина обранців міської громади, вважаючи ситуацію, що склалася, справжньою ганьбою, скандувала: «У відставку!».

Кілька думок, а радше вражень, з приводу концерту українських артистів «Шлягер року» в Одеській філармонії

Концерт був заявлений як «зірковий десант» зі столиці під проводом народного артиста України Миколи Свидюка, котрий привіз до рідного міста своїх кращих друзів-артистів.

Попри захмарні, навіть як на нинішній час, ціни — вартість квитка в перших рядах партеру засягала 2000 гривень, а в останніх рядах балкону — 200, концерт, до того ж, розпочався з півгодинним запізненням (чомусь був призначений на 17-у годину). Публіку весь цей час тримали на сходах та у вестибюлі (по-українськи кажучи: в сінях). Але це — деталі, яких не варто пояснювати глядачам, а тим більше — вибачатись: не прийнято це нині.

Таїровська селищна виборча комісія Овідіопольського району Одеської області повідомляє, що згідно з результатами перших виборів депутатів Таїровської селищної ради Таїровської селищної об’єднаної територіальної громади Овідіопольського району Одеської області, які відбулися 24 грудня 2017 року, депутатами Таїровської селищної ради в одномандатних виборчих округах обрані:

Округ № 21 — Кривий Дмитро Іванович, 30.10.1979, освіта вища, безпартійний, директор ТОВ «Руніком Інвест», проживає в с. Лиманка Ові-діопольського району, м. «Радужний», самовисування, рішення про визнання депутата обраним № 365 від 13.01.18;

Не встигли зайти до хати, як на столі вже гостинно розсілася широка миска зі смаженою картоплею, довкруж миски — солоні діжкові огірки, почеревина, стіжком на тарілці гарячі коржі. Змовницьки дзенькнули дрібні чарочки — на слив’янку.

— Що є в хаті, дівчатка, те й на столі! Мостіться ближче!

Ми — дівчатка! Одній ось-ось 50, другій уже й далі гайнуло! Але ж приємно, що для когось ми за віком ще діти. Нема вже наших матусь, ровесниць тітки Ніли. Вони дружили. Коли навідуємося до своїх осиротілих будинків, де нас уже ніхто не зустрічає, неодмінно заглянемо з гостинцями до неї.

Чому саме «Почайна» — найгідніший варіант назви для станції метро? Згадаймо, чим є ця ріка для Києва й України

Відтепер на карті Києва замість «Петрівки» красуватиметься горда назва «Почайна» — на честь легендарної ріки, у водах якої, змішаних із дніпровськими, 988 року князь Володимир здійснив Хрещення Київської Русі.

Рішення про перейменування станції метро «Петрівка» на «Почайна» Київська міська рада ухвалила 8 лютого. Така зміна назви — частина процесу декомунізації. Петрівкою раніше називали мікрорайон на Подолі, а назвали так — на честь комуністичного діяча Григорія Петровського, який був керівником всеукраїнського ЦВК і якому закидають співучасть в організації Голодомору в Україні 1932—1933 років. Його ж прізвище фігурувало і в декомунізованій назві міста Дніпропетровськ.

Поділюся своїми спостереженнями за ставленням батьків до дітей. У полі зору — 8—10-літні.

Мати сердито гримає на сина: «Ти навмисне це робиш, спеціально!». А ще ж на початку минулого століття стара більшовичка сказала: «Не «шийте» дітям злих намірів». Такі звинувачення не тільки травмують дитячу душу, а й можуть спровокувати на негідні вчинки, аби справдити наші підозри.

Упродовж лютого триває конкурс «Підтримай «Вікімандри» українською», метою якого є наповнення інформацією вільного ілюстрованого онлайн-путівника про подорожі українською мовою.

Ідея конкурсу полягає у створенні нових та по-ліпшенні вже наявних статей у «Вікімандрах» українською мовою, а також створенні нових статей про Україну іноземними мовами. У конкурсі можуть взяти участь всі охочі.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

У «Чорноморських новинах» від 3 лютого з великим інтересом прочитав статтю «Не посіємо свого — вродить чуже». Автор, знаний журналіст і письменник, Роман Кракалія з жалем і стурбованістю розмірковує над припиненням чи повним занепадом діяльності в Одесі товариства «Просвіта», яке свого часу — у 1990 роки та ще в першому десятилітті століття ни-нішнього — було досить активним, дієво впливало на відродження та утвердження українства в місті й області. А тепер, з прикрістю визнав, одеську українську громаду пройняла байдужість, «Просвіта» занепала, тоді як проблем щодо розвитку українськості в обласному центрі — хоч греблю гати, довкруж панує мовчання.

Я цілком поділяю стурбовані міркування Романа Кракалії, а заодно хочу висловити й свої, спираючись на деякі соціальні фактори, в тому числі й на витоки та причини занепаду в Одесі українства.

Два роки тому з’явилася друком цікава й самобутня збірка одеського поета, члена Національної спілки письменників України Віталія Бошкова «Вільна словом моя мова...».

Самобутність її в тому, що, по-перше, присвячена вона Міжнародному дню рідної мови, який відзначається щороку 21 лютого, а по-друге, є багатомовною — вірші у ній представлені п’ятьма мовами: українською (редактор українського тексту Дмитро Шупта), болгарською (Маріанна Чепразова), російською (Ігор Цабієнко), гагаузською (рідною для Віталія Бошкова) і французькою (в авторській редакції). Книжка вийшла за сприяння заступника голови Одеської обласної ради Юрія Дімчогло.

Комітет з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка визначив переможців фінального туру конкурсу на здобуття цієї найвищої в країні відзнаки за внесок у розвиток культури та мистецтва.

Шляхом таємного голосування переможцями у відповідних номінаціях названі:

ХІХ сторіччя часто називають добою буржуазії, бо саме смаки буржуазії визначали в той час напрям у музичному, театральному, образотворчому мистецтві, а також у моді, опорядженні інтер’єру та архітектурі Европи. Поміж безлічі митців, що працювали у цьому орієнтованому на ринкові відносини столітті, були й німецькі будівничі Герман Ґотліб Гельмер (1849-1919) та Фердинанд Фельнер (1847-1916). Створивши у Відні власне архітектурне бюро, вони розгорнули широку будівничу діяльність, наносячи на мапу Середньої Европи все нові й нові об’єкти. Одесі на творчій мапі цього тандема випала доля стати найсхіднішою точкою.

Та перед тим як мовити слово про славетних уродженців Гамбурґа і Відня, слід сказати, що загалом німці, які до початку Другої світової війни кількісно посідали четвертий щабель серед етнічних меншин в Україні, з поширенням маґдебурзького права своєю фаховістю мали тут чи не головний вплив на архітектурну думку. Українці, які прагнуть якнайтіснішої інтеґрації з Европейською Унією, пам’ятають про давні німецькі культурні впливи, проте досі не розуміють, як країна, що породила Ґете і Генделя, Канта й Лютера, змогла політикою фашизму чинити нелюдські звірства. Ця пляма на репутації німців у серцях українців досі виступає виразно, але її абриси з кожним наступним поколінням дедалі блякнутимуть, позаяк, як відомо нам ще з дитинства, добро завжди перемагає зло.

Повість Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» стала найкращою українською книгою за версією вчителів з Євросоюзу.

Учителі зі шкіл Болгарії, Польщі, Португалії, Іспанії, Чехії, Греції та Литви створили мапу найпопулярніших дитячих книжок у Європі. Це було зроблено за підтримки eTwinning — навчальної програми Європейської комісії, започаткованої у 2005 році задля розвитку співпраці європейських освітніх закладів.

Різдвяна історія вже більше двох тисяч років надихає людство. Народження Спасителя дарує надію, скріплює віру. У кожного з нас своя зустріч із Немовлям, своя історія спасіння.

Учні НВК імені В. Чорновола міста Южного різдвяні свята разом із вчителями та батьками відзначають фестивалем вертепів. Кожен клас розігрує власну сцену приходу у світ Дитяти.

Є книги, які відображають мить людського життя, а є такі, які вбирають у себе епохи.

Олекса Різників — письменник, який зумів в одній особі головного героя передати цілу епоху, покоління, націю.

«Украмарс» — це суперфантастика, але в ній є дуже багато реального життя з усіма його вадами і перевагами, насолодою, брехнею і правдою, піснею та поезією.

15 лютого у відділі мистецтв Одеської національної наукової бібліотеки увазі відвідувачів було представлено книжково-ілюстративну виставку «Трипільська культура як світовий культурний феномен».

Експозиція приурочена 125-річчю відкриття трипільської культури, містить видання, що висвітлюють основні аспекти трипільської цивілізації, а також матеріали про наукові дослідження цього культурного феномену.

Чи не всі люди відчувають зміни, що відбуваються в погоді, й це вважається нормальною метеочутливістю, яка не завдає неприємностей. А ось метеозалежність — це патологічний стан, який характеризується тим, що при зміні погоди загострюються хронічні хвороби.

Найчастіше метеозалежними є ті, кого непокоять збої артері-ального тиску, патології опорно-рухового апарату, алергічні реакції і власне хвороби нервової, серцево-судинної систем та органів дихання. Коли в холодну пору року атмосферний тиск підвищується, вологість повітря зменшується, а концентрація шкідливих речовин, навпаки, збільшується, стан таких людей погіршується.

14 лютого в Болграді весело і красиво відзначили традиційний день Святого Трифона Зарізана — покровителя виноградарів і виноробів східних і південних слов’ян.

Цей день особливо шанують у Болгарії, Сербії, Молдові та на півдні України — в Бесарабії. На Трифона проводять ритуальне обрізування виноградної лози, яку щедро поливають вином, щоб восени отримати хороший урожай. Вважається, якщо в будинок зайшла святкова процесія на чолі з обраним Царем Трифоном — це до достатку і щастя в родині, щедрого врожаю.

Експерти пропонують збільшити підлітковий вік у Європі до 24 років.

Провівши кілька соціальних досліджень, учені з’ясували, що раніше європейці вступали у доросле життя із 19 років, а зараз у середньому із 24. У зв’язку з цим, вважають, слід збільшити до 24 років і під-літковий вік. Втім, крім прихильників такої пропозиції, є й опоненти. На їхню думку, це може призвести до зростання інфантильності серед молодих людей.