Хюґ Мінґареллі: «Ви не можете зазнати поразки»

Те, що мене запросили до слова, стало для мене несподіванкою. І я трохи хвилююся, бо насправді я зараз — у компанії тих людей, які визначатимуть майбутнє цієї країни, та ще й здатні у жартівливій формі викласти свої ідеї. У мене таких якостей нема. Я не жартівник. І я — лише бюрократ, тобто я не можу визначати майбутнє будь-якої країни.

Та я спробую розповісти вам кілька речей, у які я вірю.

І перше, що я хочу сказати: те, що ваша країна суттєво змінилася за чотири роки. Я підкреслюю це через те, що я чомусь і досі чую, як про Україну кажуть у такому тоні, ніби вона залишається чимось подібним до Росії, Азербайджану чи Білорусі, чи схожою на якийсь інший автократичний режим. Для мене ясно, що це точно не так! Ваша країна суттєво змінилася за останні чотири роки, тут нема жодних сумнівів.

Ці зміни — на краще. І ці зміни, звісно ж, стали можливими завдяки тому, що чимало українців заплатили за це дуже велику ціну. Це і тисячі тих, хто втратив життя, і півтора мільйона вимушених переселенців. І більше мільйона тих, хто залишив Україну, поїхавши за кордон. І ще це — 4,5 мільйона українців, які щодня відчувають дії іноземного агресора, який вторгся в їхню країну. Вони не знають, чи матимуть завтра опалення, воду, електрику, ліки для дітей, якщо ті захворіють, тощо. Я кажу це, оскільки ми маємо постійно пам’ятати, що зміни не далися Україні задарма. Люди загинули і продовжують страждати, щоби ваша держава змінилася.

Звичайно ж, ці зміни пов’язані з подіями (на Майдані) чотирирічної давнини. І, звичайно ж, ці зміни пов’язані з європейським вибором вашої держави. Але сьогодні у вас з’явилася можливість реалізувати свій європейський вибір на практиці, виконавши Угоду про асоціацію. Це необхідно зробити не через юридичні зобов’язання України — ні! Ми разом маємо це зробити через те, що угода — ми в цьому справді переконані — потрібна Україні.

Якщо є бажання змінити, модернізувати країну, якщо хочеться, щоби ви і ваші діти жили у відкритому, демократичному суспільстві, яке ґрунтується на ринкових засадах, то для нас дуже важливо об’єднати зусилля. Спробую пояснити це нестандартним шляхом.

Я знаю, що серед вас, у залі, є різні люди. Хтось має здібності художника, хтось — інші. Я побачив, що в програмі цього заходу є навіть виступ про камасутру (йдеться про лекцію нардепа Олени Сотник про складні відносини в українській політиці. — «ЄП»). Що ж до мене, то єдина сфера, на якiй я справді знаюся, — це футбол. Адже я був футболістом! А сірим бюрократом я став лише вимушено — через серйозну травму коліна. Якби не вона, я не був би євробюрократом, а залишився б футболістом і, можливо, пограв би у «Шахтарі» чи у київському «Динамо». А раз так, то спробую провести футбольні аналогії.

Перше, що вам потрібне, — це команда.

Щоби провести реформи і зіграти в європейську гру, вашій команді потрібен сильний передній край, лінія нападу. Такий передній край — це, звичайно ж, ваш уряд. Він має виходити з ініціативами, подавати законопроекти, а коли ті будуть схвалені — впроваджувати їх.

Окрім форвардів, вашій команді потрібна середня лінія, напівзахист. Це, звісно ж, Верховна Рада. Вони мають підтримувати форвардів, тобто уряд, і водночас — мають зупиняти протилежну команду, коли та намагається забити вам гол. Наочний приклад таких противників — ті люди, які намагаються провести закон «Купуй українське, плати українцям». Цей закон є катастрофічним для вашої держави, він зашкодить у багатьох вимірах. Тож Рада має його зупинити, має впоратися з цією проблемою і має стати на перепоні тим консерваторам, які намагаються зберегти стару Україну. Ту, яку ви звикли бачити з 1992-го до 2004 року.

І, нарешті, вашій команді потрібні захисники. Це ті, хто контролює, щоби найбільш консервативні групи — олігархи та їхнi посіпаки — не забивали голи. Хто вони, цi захисники? Звісно ж, це — українське громадянське суспільство. І якщо ви маєте гарний захист, то можете бути певними: ви не програєте.

Я дуже оптимістичний щодо майбутнього вашої країни. Дехто каже, що я дуже оптимістичний через те, що я занадто наївний і не зовсім розумію Україну. Та я волію думати, і навіть більше — я впевнений, що головна причина для оптимізму — те яскраве громадянське сус-пільство, яке є в Україні. А ваше громадянське суспільство справді є найдинамічнішим на всьому європейському континенті! І з таким громадянським суспільством ви просто не зможете повернутися до автократичного режиму.

Я знаю: чимало людей у вашій країні сподіваються, що наступні вибори повернуть Україну до того стану, де вона була чотири роки тому. Але цього не може, просто не може статися! Навіть якщо вони виграють вибори — все одно з такими людьми, як ви, з таким громадянським суспільством вони не заб’ють цей гол. І ця причина додає мені підстав для оптимізму.

Так, я справді наївний. Так, я справді не маю того рівня розуміння України, який маєте ви. Але я маю досвід у низці інших країн, які проходили через економічні та політичні перетворення, і я можу вас запевнити: такого суспільства, як у вас, не було в жодній iз них. Ніде більше я не бачив такої політичної свідомості серед молоді, яку бачу у вас. А мій досвід, повірте, ґрунтується на чималій кількості країн. Адже так склалося, що я трохи менш молодий, аніж ви.

Друга складова перемоги — чесне суддівство.

Якщо ви маєте намір дійти успіху, то вам дуже потрібно, щоби рефері був справді добрим. У футболі поганий суддя — це… це катастрофа. Лише з гарним суддею ви маєте шанс на успіх. Роль рефері у реальному житті виконує правосуддя. Отже, ваш гарний суддя — це принцип верховенства права.

Корупція є не лише у вас, вона є і в Євросоюзі. Всі інші проблеми, які є в Україні, також є у нас. Відмінність — у системі правосуддя. Якщо ви забезпечите нехай не ідеальний, але достатній рівень верховенства права — це означатиме, що ви виграли цей матч. Отже, якщо у вас гідний рефері, і ви переконані, що він не куплений іншою командою, то ваша команда реформаторів, безсумнівно, переможе.

Я кажу про ту команду реформаторів, яку ви вже маєте. А ви маєте реформаторів і в складі уряду. Ви маєте реформаторів у Верховній Раді. І, нагадаю ще раз, ви маєте виключне громадянське суспільство. А це все разом означає, що ви не можете зазнати поразки. І з такою командою — поза жодним сум-нівом — ви виконаєте коротко-строкові пріоритети.

А головні пріоритети України (у питаннях реформ) нині є такими:

Перше — це те, що стосується правосуддя, справедливості. Вам потрібно рухатися далі у встановленні верховенства права. Потрібне створення антикорупційного суду. Також пріоритетом є скасування норми про е-декларування для антикорупційних активістів.

Другий пріоритет пов’язаний із чесними виборами. Україна має схвалити нове виборче законодавство ще до початку виборів. Це — важливий пріоритет. Якщо ви увійдете у виборчу кампанію з поточним законом про вибори — це буде катастрофою. І, звісно ж, має бути створений новий, дієвий центр-

виборчком. Він вам потрібний.

Третє — енергетика. Очевидно, що ви маєте завершити реформу сектора енергетики. Перш за все, вона має підтвердити той факт, що вам не потрібен російський газ. Це для вас політично важливо. Окрім того, ми маєте закрити простір для корупції в газовому та електроенергетичному секторах, адже це — головні джерела корупції у вашій країні.

І ще один момент: якщо ви хочете зберегти роль України як транзитної держави після 2019 року, вам потрібно просуватися у питанні розділення «Нафтогазу» (за вимогами третього енергопакету. — «ЄП»), щоби на ринок зайшли іноземні оператори, які будуть відповідальні за збереження транзитних потоків.

Четверте — збереження реформ. Вам потрібно не лише зберегти, але й імплементувати всі ті фантастичні реформи, які були схвалені в останні місяці: реформа охорони здоров’я, пенсійна, освітня реформи. Їх виконання, поза сумнівом, перетвориться на битву. І так само вам треба переконатися, що реструктуризація та приватизація підприємств, які є у власності держави, нарешті розпочалася.

В Україні є ті, хто й досі просував ці реформи, але вони не мали достатнього успіху через велику кількість тих, хто зупиняв будь-які зміни через власні корисливі інтереси. Але зараз зміни нарешті мають розпочатися.

П’яте — це земельна реформа. Це та сфера, де ваша країна має неймовірний і водночас — незайманий потенціал. Ви самі знаєте, що ваша сільськогосподарська земля — найкраща в Європі. І якщо ви зможете використати потенціал сільського господарства та сільськогосподарської переробки, це принесе вашій країні фантастичний успіх!

Я закінчу свою довгу (і насправді не настільки й жартівливу) промову згадкою про кілька речей, яким вам варто приділити увагу.

Перша — те, що у вашій країні є неприйнятний рівень соціальної нерівності. Так, я вже уявляю, що дехто з вас на цих словах подумав: «Цей чоловік, мабуть, комуніст, якщо він говорить про якусь соціальну справедливість». Ви, звичайно, можете так думати, але я справді вірю, що без якогось мінімального рівня соціальної єдності в українському суспільстві ви не зможете рухатися до демократії — принаймні в тому вигляді, як я розумію цей термін. І я готовий це обґрунтувати.

Якщо ви не хочете, щоби надто багато людей доєдналися до підтримки партій-популістів на наступних виборах, вам потрібно зменшувати ту величезну розшарованість українського суспільства, як є зараз. Ви не зможете досягти успіху у перетворенні, у модернізації держави, якщо переважна більшість громадян шукатиме можливість просто вижити, і в той самий час на вулицях Києва буде більше Porche, Ferrari та Lamborghini, аніж у Римі, в Парижі чи в Берліні. Бо тоді це не країна, тоді це — бананова республіка. А тому — не забувайте про соціальну єдність.

Друге питання — комунікація. Щоби суспільство сприйняло реформ, часом болючі, пересічний українець має розуміти суть цих реформ. А для цього ви маєте приділяти більше уваги спілкуванню із суспільством. Це стосується уряду, і це так само стосується парламенту. Будь ласка, працюйте над тим, щоби принаймні велика частина суспільства розуміла, що за реформи відбуваються і навіщо.

І третє питання — реінтеграція. Будь ласка, не робіть нічого такого, що завадило би возз’єднанню України, що стало би перепоною для реінтеграції людей, які живуть в окупованих частинах Луганської та Донецької областей. А я чую від багатьох людей, що низка останніх ініціатив можуть ускладнити таку реінтеграцію. І не виправити їх буде великою, справді великою помилкою України.

Отже, слідкуйте за тим, щоб у вас зберігалася найкраща команда, забезпечте, щоби був чесний рефері — і повірте: ви не зможете програти. Ви не програєте, бо не буде нікого, хто виявився б сильнішим за вас.