Слово на захист ветландів, або Чим людство завдячує болотам і чому їх треба берегти

Слово на захист ветландів, або Чим людство завдячує болотам і чому їх треба берегти

Водно-болотяні угіддя, або ветланди — це суша, яка тимчасово або постійно покрита водою. У цій екосистемі вода є головним фактором, що визначає середовище і, відповідно, рослинний та тваринний світ.

Ветланди бувають природні і штучні. До природних екосистем належать озера, ріки із дельтами, болота, мангрові ліси, торф’яники, коралові рифи, прибережна зона морів та океанів. Важлива умова — глибина не більше 6 мет-рів. Тобто, скажімо, весь Сиваш — це ветланд, а ось в Азовському морі так можна назвати лише прибережну зону, бо середня глибина моря — 8 метрів. Щодо штучних ветландів, то це рисові чеки, водосховища, ставки...

Ветланди годують велику частину людства, особливо в Азії, де основні продукти харчування — рис і прісноводна риба. У Бангладеш, де половину території займають водно-болотні угіддя, кажуть: рис і риба — ось вам і бангладешець.

There is no free lunch (не буває безкоштовного обіду) — проголошує один із законів екології. Платою за зруйновані ветланди є зниження кількості та якості води у річках, зменшення запасів риби і, натомість, збільшення інтенсивності природних катаклізмів: повеней, циклонів, цунамі, для яких ветланди були природними перепонами.

Тварини й рослини у прісноводних екосистемах зникають скоріше, ніж у всіх інших. Й не дивно, бо з 1700 року на планеті зникло 87% ветландів! На них були збудовані міста, як-от Амстердам, їх осушували й перетворювали на сільськогосподарські угіддя, знищували, видобуваючи торф.

Наведемо сім фактів про водно-болотяні угіддя, які вас можуть здивувати.

1. У басейні Амазонки через день відкривають новий вид тварин чи рослин. Нещодавно було зареєстровано новий вид прісноводного дельфіна!
2. Ветланди міжнародного значення охороняються Рамсарською конвенцією. Наразі в Україні існує 39 рамсарських угідь загальною площею 786321 гектар (35 Амстердамів!).
3. Найменше із рамсарських угідь України — озеро Синевир (29 гектарів), найбільше — Східний Сиваш (165000 гектарів).
4. В Україні Всесвітній фонд природи (WWF) проводить роботи з відновлення водно-болотних угідь (відновлення дунайських островів Єрмаков, Малий Татару та озера Катлабух).
5. Територією України проходить південна межа північних оліготрофних боліт. Оліготрофи — це рослини, а також мікроорганізми, що живуть на ґрунтах (або у водоймах) з низьким вмістом поживних речовин, наприклад, у напівпустелях, сухих степах, на верхових болотах. Оліготрофні болота утворюються винятково за рахунок опадів, а оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, то й рослини там можуть рости тільки специфічні.
   
   Як дізнатися, що болото оліготрофне? Якщо казати простою мовою, то це таке болото, де росте журавлина, яка живе на бідному на мінеральні речовини ґрунті.
6. В Україні продовжують функціонувати меліоративні системи, що дренажують землі, які вже тривалий час не використовуються. А відтак марно виснажуються ветланди.
7. Торфовища із товщиною торфу понад 0,7 метра у минулому займали в Україні приблизно 1200000 гектарів. Зараз їх залишилося трохи більше половини — 639500 гектарів.

Основні положення щодо захисту водно-болотних угідь були закріплені 2 лютого 1971 року підписанням в іранському місті Рамсаре міжнародної конвенції. Цей документ став першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів ветландів. Сьогодні до Рамсарської конвенції вже приєдналися 169 країн світу (спочатку було 18), серед яких й Україна, де мережа водно-болотних угідь міжнародного значення нараховує 39 територій. Це — природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а також плавні та мілководні водойми чи їх ділянки глибиною до 6 метрів. Крім прісних територій, маємо також солонкуваті та солоні, зокрема морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує тих же 6 метрів.

Такі мілководні водойми та заплави відіграють дуже важливу роль у житті людини. Вони очищують воду, виділяють багато кисню та поглинають вуглекислий газ, є домівкою для багатого біорізноманіття (12% видів тварин та 30% риб), захищають від повеней, сприяють підвищенню родючості ґрунтів прибережних територій та виконують інші важливі природні функції.

WWF в Україні вже більше 20 років працює над відновленням до природного стану водно-болотних угідь на Дунаї. Серед реалізованих проектів у цьому секторі — відновлення двох дунайських островів — Єрмаков (2300 га) та Малий Татару (738 га). Успішним був проект WWF і з реанімування болота Чорне Багно на Закарпатті.

Як уже наголошувалося, знищення водно-болотних угідь можна віднести до найбільших загроз нашим рікам та водоймам, адже вони є унікальними й надзвичайно корисними для людини природними системами з дуже багатим рослинним і тваринним світом. Наприклад, понад 81 мільйон європейців називають басейн Дунаю своєю домівкою. Та, на жаль, за останнє століття заплавні ділянки Дунаю зменшилися на 80%, а площа затоплення дельти річки, за найоптимістичнішими оцінками, — на 35%. Це значно підвищує ризик затоплення прибережних міст та територій, призводить до зменшення біорізноманіття, скорочення місць нагулу риби (а отже й уловів рибалок) та до інших проблем.

Зменшення площі заплави Дунаю негативно впливає на його найбільш значущі види риб, зокрема осетрових. Зміна середовища їхнього існування, насамперед через будівництво гребель, а також забруднення води, випрямлення русла річки, скорочення мілководдя суттєво позначилися на нересті та раці-оні цих риб. Осетри, як відомо, є цінним індикатором здоров’я річок. До того ж, через свій тривалий життєвий цикл, досить пізню статеву зрілість та тривалі інтервали між нерестами ці риби доволі довго відновлюються від завданих ударів, спричинених погіршенням екологічних умов та людською діяльністю. «Збереження осетрових важливе не тільки в рамках загальної охорони біорізноманіття Дунаю та Чорного моря, а й у зв’язку з тим, що ці риби належать до так званих «парасолькових» видів, із життєвим циклом яких пов’язані багато інших живих істот цієї прекрасної та могутньої ріки, — зазначає іхтіологиня та фахівчиня Всесвітнього фонду природи в Україні Інна Гоч. — Зникає «парасольковий вид» — зникають і види, які з ним так чи інакше пов’язані. Отже, охороняючи осетрових, ми охороняємо унікальні угрупування живих істот дельти Дунаю та Чорного моря».

Нині існують програми з відновлення і збереження водно-болотних угідь та із захисту популяцій осетрових риб. Одна з них — «Життя дунайським осетровим», яка є частиною стратегічних зусиль WWF та Європейського Союзу щодо захисту та відновлення цього виду риб та середовища їх існування. У цій програмі беруть участь екологи Австрії, Болгарії, Румунії, Сербії, Угорщини, України та Хорватії. Долучайтеся!

Підготовлено за матеріалами
Всесвітнього фонду культури та його філії
в Україні.