Жодне політичне рішення не замінить історичну правду

Такий захист доброго імені поляків (це один з аргументів авторів законопроекту) викликав обурення, зокрема, в Ізраїлі, США і, певна річ, в Україні.

Так, в Ізраїлі у відповідь на польський законопроект (який вважають намаганням відбілити поляків, причетних до злочинів Другої світової війни) мають намір розширити власний закон про заборону заперечення Голокосту. Зокрема, пропонується також вважати злочином заперечення або зведення до мінімуму участі нацистських колаборантів. Таким чином, стверджують автори поправок, польський закон, який забороняє говорити про причетність поляків до злочинів нацистів, прирівнюється до заперечення Голокосту.

Мерзенним наклепом, розкрученим на весь світ, назвав новації Варшави президент Європейської Ради Дональд Туск (колишній польський прем’єр, послідовний критик «Права і справедливості»). А представник Організації з безпеки й співробітництва в Європі з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір закликав накласти вето на схвалений документ, оскільки той, на його думку, обмежує свободу слова. «Закон повинен бути відхилений як непропорційне обмеження свободи слова. Публічні заяви можуть бути причиною кримінальної відповідальності, тільки тоді, коли вони закликають до насильства або дискримінації... Сподіваюся, що президент накладе вето», — цитує прес-служба ОБСЄ Арлема Дезіра.

Таким, що «може підірвати свободу слова та академічний дискурс», вважає польський закон речниця Державного департаменту США Гедер Науерт.

Президент України Петро Порошенко, закликаючи Польщу до об’єктивності та діалогу, зауважив: «Історична правда вимагає відвертої розмови та діалогу, а не заборон. Оцінки, які містяться в цьому рішенні, є абсолютно необ’єктивними та категорично неприйнятними. Ми насамперед пам’ятаємо наші спільні перемоги і боротьбу проти тоталітарних режимів. Жодне політичне рішення не може замінити історичну правду. Ухвалений законопроект не відповідає проголошеним принципам стратегічного партнерства між Україною та Польщею».

На радикальність польських законотворців частина українців пропонує відповідати не дипломатично, висловлюючи стурбованість і закликаючи до діалогу, а пропорційно: жорстко і безкомпромісно. Скажімо, директор меморіально-пошукового центру «Доля», голова громадської організації «Українські меморіали» Святослав Шеремета у своєму блозі на «Лівому березі» написав: «Львівська обласна рада вже зробила достойну відповідь горе-політикам з-над Вісли, прийнявши ухвалу про використання червоно-чорного прапора на території області. Тепер черга — за Верховною Радою України. Вважаю, що український парламент повинен прийняти закон про окупацію західноукраїнських земель Польщею у 1918—1939 роках, визнати злочини Другої Речі Посполитої та польських націонал-шовіністів з Армії Крайової, батальйонів хлопських щодо українців, здійснені в часи Другої світової війни, та засудити злочини польських комуністів. І головне — в цьому законі потрібно визначити кримінальну відповідальність з можливістю позбавлення волі до трьох років усіх, у тому числі іноземних громадян, які за-перечуватимуть факт польської окупації західноукраїнських земель та польських злочинів щодо українців у ХХ столітті».

Втім, було б несправедливо стверджувати, що всі поляки підтримують позицію своїх депутатів. Понад 100 інтелектуалів, митців та громадських діячів, що мають незаперечну повагу в суспільстві, опублікували у «Газеті Виборчій» звернення-протест щодо так званого «антибандерівського закону», застерігаючи, що внесені зміни узаконять агресію. У цьому зверненні, перекладеному й поширеному «Європейською правдою», зазначається:

«Ми, що нижче підписалися, протестуємо проти схвалених парламентом Республіки Польща поправок до закону про Інститут національної пам’яті.

Запроваджені нові положення закону про ІНП узаконять дискримінаційні практики та акти агресії, які вже існують у публічному просторі. Ці зміни уможливлять таврування довільно обраних осіб та етнічних груп, укріплять ксенофобські позиції, згенерують наступні злочини на ґрунті ненависті, поглиблять правову, суспільну, полі-тичну, дипломатичну та інформаційну кризи.

Водночас ми солідарні з особами та інституціями, які вже висловили свій протест щодо змін до закону про ІНП, особливо у контексті загроз для освіти, науки, свободи думки та стану польсько-українських та польсько-ізраїльських відносин.

Звертаємо також увагу парламентарів Республіки Польща на те, що введена до закону поправка авторства депутата Томаша Жимковського із фракції «Кукіз’15» про покарання за «бандерівські злочини» становить безпосередню загрозу для безпеки польських громадян української національності та українських працівників у Польщі.

Ми цілеспрямовано цитуємо не нові норми закону, а їх інформаційний відголос, оскільки він уже живе власним життям, передусім у соціальних мережах, але не тільки.

Як приклад наведемо те, що сказав депутат Томаш Жимковський, розповідаючи в Сеймі 25 січня цього року про слухання в районному суді Перемишля щодо брутального та вульгарного перешкоджання перебігу греко-католицької релі-гійної ходи.

«Українець, викликаний з приводу фізичної агресії щодо польського громадянина, зірвав із нього футболку з написом «Волинь — пам’ятаємо!», і коли його суд запитав, навіщо він це зробив, той відповів, що не погоджується з атаками на його національного героя, котрим є Степан Бандера», — розповів депутат, зазначивши, що «йдеться про бандерівські питання із сьогоднішньої перспективи».

Тим часом, суть справи за номером IIK 599/17, про яку йдеться, є цілковито інакшою. Підсудними є поляки, які з криками «здирай цю шмату, бандерівець» кинулися на представника парафіяльної охоронної служби, вбраного у традиційну українську сорочку-вишиванку та синьо-жовту стрічку.

Проте для вуличної справедливості фактичний стан речей не має значення.

Образ скривдженого із підписом «бандерівець» шириться у мережі, а польські націоналісти знаходять обґрунтування для своїх вчинків у нових нормах закону про Інститут національної пам’яті».

Якою буде відповідь світу, якщо скандальний закон президент Польщі таки підпише, — побачимо. Наразі відомо, що до МЗС Ізраїлю вже викликали тимчасово повіреного у справах Польщі, на невизначений термін відклали візит до цієї країни керівника польського Бюро національної безпеки і навіть порушували питання про відкликання з Варшави свого посла.

Підготувала Ольга СІРА.