Реформи для людей чи люди для реформ?

«Взагалі, поділ регіону на госпітальні округи — це практика, яка запроваджуватиметься по всій Україні. Але Одеська область відрізнятиметься від інших тим, що ми відмовилися від сліпого нарізання округів за адміністративно-територіальним принципом. Натомість у центрі процесу — саме інтереси пацієнтів. Ми провели рейтингування лікарень, визначили маршрути доступності пацієнтів до медичних закладів і, таким чином, повністю адаптували ідею госпітальних округів до реалій Одеської області. Відтак у нас буде 9 госпітальних округів. Це оптимальний варіант, завдяки якому вони будуть функціонально доповнювати один одного для надання найкращих можливих послуг пацієнту. При цьому медичні заклади районного рівня працюють і працюватимуть. Їхню структуру буде оптимізовано і перебудовано відповідно до реальних потреб у медичних послугах», — відзначив Максим Степанов.

Відповідне розпорядження наприкінці грудня 2017 року підписав прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Зазначається, що заклади охорони здоров’я, охоплені госпітальним округом, залишатимуться у власності та підпорядкуванні місцевих органів влади...

З повним переліком та складом госпітальних округів можна ознайомитися за посиланням: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-pereliku-ta-skladu-gospitalnih-okrugiv-odeskoyi-oblasti».

Найцікавіше з’ясувалося, коли я перейшла за вказаним посиланням. Там надруковано «Перелік та склад госпітальних округів Одеської області», згідно з яким територію нашого району (радує, якщо можна так сказати, що не лише нашого, але від цього не легше) роздерли на дві частини. Захарівська селищна, Войничівська, Павлівська та Росіянівська сільські ради віднесені до госпітального округу №4 з центром у м. Роздільна, а всі інші — до госпітального округу №5 з центром у м. Подільськ! І в мене виникло кілька запитань.

1. Хто і коли проводив рейтингування лікарень?

2. За якою методикою визначили маршрути доступності пацієнтів до медичних закладів? Це ж якими «доступними» шляхами діставатися мешканцям, наприклад, с. Йосипівка до По-дільська? І скільки часу знадобиться «швидкій», щоб забрати  пацієнта й доставити його нашими дорогами (якщо їх так можна назвати) до центральної лікарні в госпітальному окрузі?

3. Навіщо було роздирати між округами райони? А якщо буде утворено одну об’єднану Захарівську громаду, то як вираховуватимуть розміри субвенцій?

4. Чому не порушувалося це питання ще на стадії громадського обговорення, яке провели, судячи з усього, тишком-нишком, щоб потім важко було щось змінити?

5. Що буде з приміщеннями нинішньої ЦРЛ і більшістю медпрацівників, особливо середньої ланки?

Виходить, що дороги, машини та інше оснащення для того, щоб жителі сіл могли просто поїхати до обладнаної лікарні, реформою не передбачені.

Складається враження, що не реформи проводять для покращення життя людей, а людей підтасовують під свої реформи. Вже зараз лікарі констатують, що переважна більшість хворих на важкі невиліковні недуги, чи то онкологія, чи туберкульоз, чи сердечні, пізно звертаються до лікарні через елементарний брак коштів. Бо прості українці — на межі виживання (зважаючи на ріст цін, вартості компослуг тощо). А з таким підходом до формування госпітальних округів значна частина людей похилого, і не тільки, віку приречена.

Гірко і боляче від того, що наші реформи проводяться на угоду дядечкам із МВФ та іншим мужам у високих кабінетах, які уявлення не мають про стан сільських доріг і рівень життя селян.

Це моя власна, суб’єктивна думка. Якщо хтось думає інакше або хоче висловитися з порушених питань — будь ласка, ми відкриті до діалогу.

Вікторія МАЙНИЧ.
Захарівський район.

РS. Як стало відомо, на позачерговій сесії Іванівської районної ради після бурхливих обговорень (цей район теж роздерли навпіл) депутати схвалили звернення до прем’єр-міністра України, голови Одеської облдержадміністрації та директора департаменту охорони здоров’я ОДА з проханням увесь Іванівський район включити до госпітального округу №1 з центром у м. Одеса.

В.М.