Від «Зеленої школи» до «Зеленої країни»

Відходи — екологічна проблема

Розвиток економіки та збільшення обсягів споживання різноманітних товарів неодмінно спричиняють накопичення сміття. Його потрібно десь зберігати (а це великі земельні площі й небезпека для довкілля) або ж переробляти й виготовляти нові речі. Питання повторного використання сміття поставало майже в усіх країнах ЄС. Одним з показових прикладів є Швеція. Там захоронюють лише 1—4% усіх твердих побутових відходів, в понад 96% спрямовують на переробку чи утилізують в інший спосіб.

Україна нині на початку цього шляху. У нас правильно утилізують лише 5% відходів. Але поступово самі люди усвідомлюють: сміття потрібно сортувати, а не бездумно викидати.

Сортуй сміття змалку

Одне з найбільших сміттєзвалищ в Україні розташоване біля села Стадниця на Вінниччині. Можливо, саме тому місцеві жителі вирішили власноруч змінити екологічну ситуацію в регіоні. Тутешня ЗОШ запустила проект «Зелена школа»: встановили спеціальні баки для всіх видів відходів, навчають дітей правильно поводитися зі сміттям — сортувати вдома й приносити до школи. Відтак його продають на переробку.

Зацікавити школярів було просто: на отримані від продажу сортованого сміття кошти вирішили втілити в життя мрію дітей. «Щороку випускається

9-й клас, відбуваються урочистості, апаратуру на які ми змушені просити в місцевого будинку культури, а це довго й незручно. Хотілося б мати свою», — пояснює президент учнівського самоврядування Марія Степанець.

Активно допомагають сортувати сміття й дорослі. Школярі надихають їх своїм прикладом. «Діти розповідають сусідам, як сортувати відходи, про те, що вони їх заберуть для школи. Ви знаєте, чимало людей відгукнулися. Сьогодні зранку машинами сміття привозили. Якщо зможемо втілити дитячу мрію, це буде найкращим результатом нашої акції», — каже директор школи Тетяна Черниш.

Як це працює

Підприємства Вінниччини готові купувати відходи для вторинної переробки, але тільки сортовані. Попит досить високий. Зі сміття виготовляють нові товари або сировину. Наприклад, з макулатури — серветки і туалетний папір, з пластикових пляшок — синтепон, утеплювач для одягу. Бізнес вигідний, переконують підприємці. Переробники готові самі приїздити і забирати сміття.

Акція в Стадницькій школі вже зацікавила кілька компаній. «Кілограм макулатури коштує 3—3,5 гривні. Відповідно за тонну можна отримати до 3,5 тисячі. Одна школа може зібрати стільки досить швидко. Пластик — дорожчий. За кілограм дають 4—5 гривень, за пляшки з білого пластику — 6 гривень», — розповідає засновник підприємства з утилізації вторинної сировини «Подільська Січ» Володимир Воловодюк.

Як усе

починалося

Проект «Зелена школа» в Стадниці діє з вересня 2017-го. Навчальний заклад — один з п’яти, що беруть у ньому участь.

А починалося все з ініціативи Лариси Степанець шість років тому. Нині вона координує екологічні проекти в громадській організації «Наше Поділля», опі-кується школами, влаштовує тренінги та майстер-класи для учнів. Тоді ж була вчителькою біології в сусідньому селі Стрижавка. Пані Ларису турбувала екологічна ситуація на рідній Вінниччині, зокрема проблема зі сміттям, тож почала міркувати, що можна зробити, аби бодай частково зменшити кількість відходів. Звернулася до європейського досвіду. Виявилося, відходи можна не лише безпечно утилізувати, а й заробляти на них, навіть в Україні. Втілити проект вирішила на базі своєї школи, щоб змалку привчати учнів до правильного поводження зі сміттям. «В інтернеті дізналася, що є підприємства, які збирають вторинну сировину. Вони залюбки купили б її, якби хтось посортував. З цією ідеєю я прийшла до школи, розповіла керівництву, а керівництво — схвалило», — згадує Лариса Степанець.

Щоб отримати гроші на придбання найпотрібнішого — спеці-альних контейнерів для різних видів сміття, подали документи на європейський ґрант. Зацікавити учнів було просто — діти давно мріяли про тенісний стіл, щоб грати під час перерв та після уроків. Перша акція із сортування сміття в Стрижавській школі була настільки успішною, що коштів вистачило одразу на два тенісні столи.

Завдяки акції за шість років у школі з’явилися нові меблі та дошка в екологічному кабінеті, електрична м’ясорубка в їдальні, інструменти для уроків праці, а тенісні столи тепер є на кожному поверсі. Відповідає за такі придбання оргкомітет, що складається з батьків. Купують лише те, що просять учні. «Ініціатори ідей — завжди діти. Вони на зборах інколи подають такі пропозиції, які дорослим і на думку не спали б. Ми, звісно, намагаємося виконувати їхні бажання, щоб життя в школі ставало кращим, веселішим», — каже голова органі-заційного комітету навчального закладу Юлія Кушта.

Найактивніших учасників акції заохочують призами та гра-

мотами. «Кожну дитину, що долучається до справи, нагороджують. Хто зібрав найбільше — отримує грамоту й приз, хто менше, байдуже скільки, навіть півкі-лограма пластику, — подяку і заохочувальний приз. Це може бути олівчик, маркер, ластик», — пояснює вчителька Людмила Мазай.

Приклад Стрижавки надихнув інші навчальні заклади. Нині такі проекти працюють у п’ятьох сільських школах. Ще кілька зацікавилися програмою.

Утім, сортують сміття в Стрижавці не лише школярі. У такий спосіб у селі збирають кошти на потреби воїнів-захисників. Ще в 2014-у ініціативна група жінок взялася плести маскувальні сітки, а разом з ними надсилають на Схід чай, печиво, інші дрібнички, які купують на гроші, виручені від сортування сміття.

На вулицях стало чистіше

До проекту «Зелена школа» деякі села мали чималі проблеми з вивезенням сміття. Баків бракувало, а то й зовсім не було. Тепер люди залюбки сортують відходи й привозять їх до чистих, охайних контейнерів біля шкіл. Попри те, що в Стадниці проект діє лише кілька місяців, вулиці стали значно чистішими. «У нас дуже гарне село, зелене. Неприємно, коли пластик під ногами валяється, та тепер його помітно поменшало», — зауважує місцева жителька Марія Токарева.

Налагодити процес сортування сміття можна в будь-якій школі України, переконують ініціатори проекту. Сподіваються, що до їхньої програми активно долучатимуться й інші навчальні заклади. Новачкам обіцяють допомогу. «Для початку потрібні контейнери, щоб діти сортували сміття, а досвідом ми можемо поділитися. Ми розробили цікаві тренінги, уроки, маємо інформаційні матеріали, знаємо, як організувати це в громаді, як зацікавити людей», — зазначає Лариса Степанець.

За словами ініціаторів, проект, попри все інше, ще й згуртував сусідів. Тепер вони разом роблять спільну справу.

«Звичайно, насамперед цей проект про екологію, але він і про демократію теж. Завдяки тому, що людей об’єднує ідея, навколо сортування сміття будується щось більше. Будуються людські стосунки, так званий людський капітал, який дуже цінують у Європі й на формування якого спрямовано чимало програм. Завдяки сортуванню діють такі місцеві ініціативи, як батьківський комітет, учнівське самоврядування, жителі вулиці. Разом люди можуть досягати більшого», — стверджує голова громадської організації «Наше Поділля» Юрій Степанець.