№ 8 (21918) четвер 25 січня 2018 року

До 100-річчя бою під Крутами

Слова Олени Теліги про героїку і трагедію Крут, винесені у заголовок є, мабуть, найточнішим означенням національно-історичної ваги того, що сталося 29 січня 1918 року на не дуже знаній перед тим залізничній станції на північний схід від Києва. Ось уже століття ця вже не тільки геогра-фічна назва бентежить національну пам’ять, не сходячи з уст кількох поколінь мемуаристів, дослідників, публіцистів, політиків, поетів...

Сказано й написано про Крути багато. Спершу — переважно в еміграції. В радянській Україні ця тема виникала хіба принагідно, в контексті шельмування «буржуазно-націоналістичної контрреволюції», а потім узагалі потрапила під табу. І тільки зі здобуттям Україною державної незалежності вона повернулася в нашу свідомість й опинилася в центрі патріотичних зацікавлень суспільності та її політичних концепцій. Завдяки цьому стало можливим запровадження на державному рівні присвячених Крутам ритуалів пошанування й пам’яті, з’явилися видання мемуарної, документальної та іншої літератури, до якої раніше читач в Україні не мав доступу. Тут насамперед слід назвати збірник матеріалів «Герої Крут», дбайливо підібраний нині покійним Іваном Ільєнком і виданий дрогобицькою видавничою фірмою «Відродження» (1995), та збірник «Героїка трагедії Крут» (Київ, 2004; упорядники Володимир Сергійчук і Ярослав Гаврилюк), (І.М. Дзюба. У літературі і навколо… — К.: Либідь, 2015).

22 січня — не лише День Соборності України, а й  100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки.

Цього дня 1918-го Україна вперше у XX столітті проголосила незалежність. Постала держава, яка впродовж трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боє-здатне військо, добитися  визнання світової спільноти.

Стихія наробила стільки лиха, що з її наслідками Одещина бореться й досі. Свій норов у таких масштабах (шквальний вітер, дощ зі снігом, налипання мокрого снігу тощо) погода нам демонструвала хіба що в 1975 та 2000 роках. Без енергопостачання з вечора 18 січня залишилися цілі райони.

Як ішлося на апаратній нараді в ОДА, загалом на Одещині було пошкоджено 1100 опор повітряних ліній електропередач. Щоб максимально швидко налагодити складне електрогосподарство, попросили допомоги у сусідів, які оперативно прислали до нас бригади спеціалістів.

Традиційне місце зустрічі українських патріотів біля пам’ятника Дюку. Сьома вечора 22 грудня. 4 градуси морозу. Сніг, гнаний вітром з моря, летить горизонтально. Одеська сира холоднеча пробирає наскрізь. Люди прийшли відзначити День Соборності України.

Є в нас репортери, схожі на барменів, які недоливають. З ними в парі — фотографи, які прибігають перед початком і знімають «як мало людей!» або «там, де ріденько».

Про що це я? Найбільш відвідуваний міський сайт безсоромно «інформував» усю Одесу, що біля Дюка того вечора зібралося 200 осіб, інші — повторили. Насправді ж було щонайменше чотири сотні, а то й більше. Той, хто всі події споглядає і коментує, лежачи на канапі, скаже, що це також небагато. Багато, шановні! Років з десять тому в Одесі про таку кількість можна було лише помріяти. Тоді від усіх українських патріотичних партій та організацій збиралося близько сотні осіб, значна частина яких — люди поважного віку. Тоді нарікали, що молодь пасивна і якась «не така». Цього вечора 80% з присутніх — на вигляд молодші тридцяти. Учасники добровольчих батальйонів, ті, хто пройшов АТО, люди зі «Свободи», «Правого сектора», «Вуличного фронту», «Самооборони», футбольні фанати, волонтери, екологи, студенти... Пробачте, кого не назвав. Жодного партійного прапора, лише державні. Так виглядає справжня Соборність.

У вівторок в Одеському обласному центрі української культури (вул. Польська, 20) відбулася презентація мистецького проекту «Соборна і єдина».

Соборна Україна — це земля, яка дихає свя-тістю… Це вузенька стежка на ній, змережена травичкою, що веде до батьківської хати. Це щебет пташки під стріхою й затишний куточок у твоїй оселі. Це пахощі квітів і закодований орнамент прадавньої вишивки. Це мелодійна пісня закоханого серця… Господи, благослови Україну!

Коли й заметіль не завада...

Перше, що подумалося, коли прокинулася того січневого ранку, було: «Ну все — поїздка до Неділкового на відкриття дитячого садочка скасовується…». За вікном вирувала стихія. З неба падав лапатий сніг. Його шалений танок у парі з вітром заворожував і лякав. У цій незбагненності губилися і стежки, й дороги, врівень з пагорбами засипалися яруги. Куди вириватися у таку негоду?

Та раптом лунає телефонний дзвінок: «Ви вже готові? Через годину виїжджаємо», — повідомили з райдержадміністрації. Виявляється, майже всю ніч на дорогах району працювала техніка, прокладаючи шляхи до населених пунктів, у тому числі й до Неділкового. Тож невдовзі, розташувавшись у легковому автомобілі, вирушаємо в путь.

Нещодавно на сайті Одеської обласної державної адміністрації було розміщено інформацію, яку цитую з деякими скороченнями.

«З ініціативи Максима Степанова в Одеській області затверджено створення 9 госпітальних округів.

Уряд затвердив повний перелік та склад 9 госпітальних округів Одеської області. На ефективності впровадження саме такої системи наполягав голова Одеської обласної державної адміністрації Максим Степанов. Це дозволить оптимі-зувати надання вторинної, або спеціалізованої медичної допомоги мешканцям регіону. Її головними ознаками стануть своєчасність та якість. Окрім того, підхід забезпечить раціональне використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів.

У Київському державному академічному циганському музично-драматичному театрі «Романс» наприкінці минулого року відбувся концерт-презентація першого в історії України «Україн-сько-циганського словника. Діалект Середнього Подніпров’я», підготовленого і виданого ГО «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Київ» (голова земляцтва П.С. Шилюк). Словник побачив світ завдяки фінансовій підтримці «Ромської програмної ініціативи» Міжнародного фонду «Відродження».

Це видання — важливий крок до ренесансу циганської прадавньої мови, яка є кров’ю будь-якого народу чи етноспільноти.

Дмитро Семенович Іщенко — енциклопедист, справжня легенда і гордість філологічного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Він належав до активної інтелігенції як свого вишу, так і міста, був і назавжди залишиться одним з провідних фахівців у галузі давньоруської мови та сучасної русистики.

Народився майбутній учений 23 листопада 1932 року в Одесі у сім’ї службовців. Усім добре відомо, що талановита кожна дитина, треба лише допомогти їй розкритися сповна. Батьки намагалися виростити сина як особистість творчу, вільну у своїх судженнях, розкуту, як справжнього ерудита й інтелектуала.

Більшість жителів країн Заходу звикла до щорічних щеплень від грипу. Однак ця процедура залишається болючою, і багато хто через силу змушує себе зробити ін’єкцію.

Але, схоже, проблему вирішено: вакцинацію невдовзі проводитимуть не з допомогою уколів, а спеціального пластиру. Його розробили, а недавно вже й протестували фахівці Університету Еморі, компанії Georgia Tec та Центру з контролю й профілактики захворювань (США).

Через спалах кору на черговому засіданні штабу з питань подолання наслідків негоди в облдержадміністрації шкільні канікули на Одещині вирішено продовжити до 29 січня.

Водночас, керівництво кожного освітнього закладу має право індивідуально підійти до організації навчального процесу. Умова при цьому одна: дітей, не щеплених проти кору, до шкіл і дитячих садочків не допускатимуть. При цьому навчальний матеріал з невакцинованими дітьми необхідно відпрацювати на всі сто відсотків. Зокрема, через викладення його на сайті закладу, проведення індивідуальних занять, консультацій. Про це розповів директор департаменту освіти і науки ОДА Олександр Лончак.

1 січня набули чинності нові положення Закону «Про відходи». Це означає, що Україна мусить сортувати сміття, як це роблять у більшості країн Євросоюзу. Є в документі й пункт про заборону захоронення неперероблених відходів.

Можливо, цей закон не запрацює на повну силу вже на початку року, не скрізь встигнуть підготувати інфраструктуру для правильного сортування, переробки та утилізації сміття. Але приклад Стрижавки, Стадниці та інших сіл Вінницької області, що підтримали проект «Зелена школа», наочно демонструє: українці готові змінювати звички, дбати про довкілля, свій дім і майбутнє дітей. Завзяття, з яким до проекту долучилася молодь, свідчить: наступні покоління підтримуватимуть вектор європейських цінностей.