«Виключної вдачі бойової...»

18 квітня 2017 року відомому поетові-шістдесятнику Дмитрові Шупті за наукові досягнення в галузі козацької медицини й інші здобутки вручено диплом дійсного академіка Міжнародної академії оригінальних ідей України, а 2 січня 2018-го за досягнення в літературі та пісенному мистецтві його обрано академіком Міжнародної літературно-мистецької академії України.

У доробку Дмитра Романовича — понад п’ятдесят книжок лірики, гумору й сатири, віршів для дітей, перекладів, а разом з відомими композиторами — вісімнадцять збірок вокальних творів. Він — лауреат всеукраїнського радіоконкурсу «Пісня року-2000».

Художній внесок Дмитра Шупти високо поцінований: заслужений працівник культури України, лауреат міжнародних літературних премій імені Григорія Сковороди, Володимира Винниченка, Ярослава Дорошенка, Яра Славутича, Степана Руданського, Степана Мазепи, Василя Симоненка, літературно-мистецьких — імені Пантелеймона Куліша, «Русалка Дністровая», всеукраїнських — імені Степана Олійника, Дмитра Луценка та інших.

Минулого року Національний комі-тет України Міжнародної музичної ради (ІМС) нагородив Дмитра Шупту дипломом за вагомий внесок у розвиток сучасної музичної культури нашої країни. Особливо плідно поет-пісняр працює в творчому тандемі з відомим композитором Петром Лойтрою — разом видали з десяток збірок вокальних творів як для дорослих, так і для дітей: «Лебеді Зеленої неділі», «Сріблястий вітрильник», «Пісенні причали», «Відплива корабель від причалу», «Посадіть калину», «ДажБожа сторожа» та низку вокальних циклів: «Семен Коваленко», «Лицар моря», «Конотоп», «Карма гетьмана», «Лицарі козацького чину», «Колимські дівчатка»… До речі, видання «Лицарі козацького чину» разом з вокальними циклами «Семен Коваленко» й «Лицар моря» недавно було успішно презентоване на Всеукраїн-ському фестивалі ім. І. Гонти та М. Залізняка, де митці отримали найвищу оцінку журі й особливі відзнаки та подяки від гетьмана Українського козацтва.

Однак до нинішнього визнання пролягла відстань у понад півстоліття. Перша половина цього відтинку позначена напруженою працею, самовдосконаленням, поглибленням фахових знань і практики у галузі медицини. На літературну творчість залишалося вкрай мало часу. Зате не бракувало викликів у КДБ, де по-стійно агітували, щоб став донощиком, на що, звісна річ, не приставав. Відтак продовжувалися стеження, пліткування, обмовляння, погрози, провокації, приниження гідності у найнесподіваніший спосіб, що й за-кінчилося арештом під час останньої андроповської заглади.

Після катувань у Лук’янівській в’язниці дивом зостався живим, але повністю втратив профпридатність як хірург (потрощили руки), не змігши більше стояти за операційним столом. Тривалий час самореабілітовувався та займався громадсько-полі-тичною діяльністю. Згодом зосередився на літературній творчості. Видрукував низку нових різножанрових книжок: ліричні вірші, станси, сонети, рубаї, хоку, хайку, танка, поеми.

За визнанням критиків, серед сучасних українських ліриків Дмитро Шупта вважається першорядним поетом-мариністом, про що свідчать і його високі нагороди — медаль «Морська слава України» та пам’ятний знак «За заслуги перед Військово-Морськими силами України».

Твори Дмитра Романовича перекладені багатьма мовами. Втім, і сам він знаний перекладач. Видав, зокрема, антологію болгарської поезії «Зелені ріки зріючого літа», брав участь у науковій конференції перекладачів, що відбулася в Болгарії.

Працюючи викладачем на кафедрі української філології Тираспольського університету ім. Т.Г. Шевченка, заснував там першу україномовну літературну студію ім. Григорія Кочура (Григорій Порфирович на початку 1930-х викладав у цьому виші, де й розпочав свою перекладацьку діяльність), видав силами студійців україномовний поетичний альманах «Веселка Дністрова» і власну збірку лірики «Чорнобривці Придністров’я».

Дмитро Шупта активно займається історико-літературним краєзнавством. Постійний учасник наукових конференцій, які проводить Міжнародний центр сковородинознавства при Переяслав-Хмельницькому педагогічному університеті ім. Г. Сковороди. Торік отримав «Почесну відзнаку» цього престижного форуму, опублікувавши в науковому збірнику гіпотезу про перебування Великого любомудра у Великому Бурлуку.

Дмитро Романович також обґрунтував ідею найдревнішого наукового пантеону нашої планети — Кам’яної Могили, розташованої під Мелітополем, на річці Молочній, уперше розглянувши її як «Кам’яно-Могилянську академію» з імовірною наявністю в ній тоді своєрідних науково-дослідних лабораторій тощо. На повен голос заявив про необхідність державної охорони і збереження цієї унікальної пам’ятки світового значення.

Наш нинішній ювіляр удостоєний найвищих відзнак Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та Всеукраїнського товариства «Просвіта». Активно займався і займається громадсько-політичною діяльністю, волонтерством. Варто сказати, що Дмитро Романович із 1989 року член Народного руху України, член Всеукраїнської організації ветеранів (також від самого початку), Спілки офіцерів України, Спілки підводників України, член ради старійшин ГО «Євромайдан українського народовладдя ім. Героїв Небесної Сотні».

Із 1989 року — в Українському козацтві, нині — перший заступник польового гетьмана УК, голова ради старійшин Чорноморського козацького війська.

Почесний громадянин Куріньки і Чорнух.

Сьогодні, попри поважний вік, часто виступає перед дошкільнятами, школярами, студентською молоддю, військовиками й моряками України. Йому є з чим іти до людей. І як поетові, і як відданому синові України, на вівтар служіння якій він поклав і талант, і життя.

Валерія НЕЧЕРДА.