«Не виходь у море під чужим вітрилом...»

Олег Олійників народився 14 січня 1938 року, по-старому якраз на Новий рік, на Великому Фонтані. Після школи закінчив Одеське морехідне училище і два роки проплавав по Чорному та Середземному морях. Не встиг й озирнутися, як покликали на військовий флот. Служив на кораблях Північного ВМФ. По демобілізації збирався вступати до одеського суднобудівельного інституту, але його долю різко змінило знайомство з видатним українським поетом, академіком, тоді директором Інституту фольклору та етнографії АН України Максимом Рильським та іншими київськими літераторами. Саме вони переконали молодого дослідника народної творчості (а Олег надіслав тоді до академічного інституту зібрані ним українські пісні, за що був премійований фотоапаратом «Київ») і поета вступати на філологічний факультет Одеського чи Київського університетів, а Максим Тадейович навіть розщедрився на рекомендацію.

Писати вірші Олег Олійників почав ще в шкільні роки. Продовжив це захоплення і в Заполяр’ї. Після демобілізації, готуючись до вступу до вишу, тимчасово працював у порту і свої поетичні проби друкував у газеті «Одеський портовик», яка тоді виходила українською мовою.

Одеські композитори І. Асєєв та Л. Маркович написали мелодії до його віршів «Ой, вітри злетіли» та «Біля моря». Ці пісні звучали на обласному радіо. Ставши студентом Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, активно друкувався на шпальтах університетської газети «За наукові кадри». Композитори і тут помітили здібного юнака.

М. Фісун написав мелодію до вірша «Лірична студентська», а однокурсниця з російського відділення філфаку Л. Дзюба — до поезії «Останній трамвай». Значним його успіхом як поета-пісняра стало створення у квітні 1965-го разом з композитором Ю. Ма-каревичем кантати «На віки хвала», присвяченої 100-річчю Одеського уні-верситету.

Письменницький хист Олега Олійникова почав шліфуватися, набувати сили саме в студентські роки. Надалі його художні твори почали з’являлися на сторінках республіканських часописів та альманахів «День поезії», «Горизонт», «Самоцвіти», «Дніпро», «Україна», «Вітчизна», а також популярних газет «Молодь України», «Вісті України», «Літературна Україна», «Культура і життя», «Українське слово», «Старожитності», з одеських газет — «Чорноморські новини» та «Думська площа».

1968 року в одеському «Маяку» мала вийти перша збірка оповідань і новел Олега Олійникова «Хвилі життя» — про моряків і рибалок-чорноморців. Та несподівано молодого автора викликали до видавництва й запропонували виступити з критикою його ж таки редактора Володимира Гетьмана. Олійників відмовився це зробити, посилаючись на те, що мало знає цю людину. Але самовпевнений «співбесідник» пообіцяв пояснити, що то за людина — поет Гетьман. Олег Семенович на те обурено відповів, що «чужими думками не живе». І збірку творів «Хвилі життя» було вилучено з начасного плану. Коли ж через рік повідомили, що друк книжки затримується ще на деякий час, забрав рукопис із видавництва. Відтак ця книжка побачила світ під назвою «Під крилом шторму» лише 1979 року, тобто через 11 зим і весен, коли головним редактором «Маяка» був Віталій Колодій.

Друга збірка повістей «Солоні вітри» вийшла друком 1988-го. Це були розповіді про життя рибалок, моряків і педагогів. Третя книга впертого одесита «Кінець отамана Чорного» порадувала читача вже через два роки, у 1990-у. На її сторінках, на основі архівних та музейних джерел, розповідалося про українських звитяжців, які допомагали іншим народам у їх визвольній боротьбі: захищали Відень від турецьких нападників, разом з польськими повстанцями боролися проти Російської імперії, омивали козацькою кров’ю незалежність грецького народу... Це видання мало неабиякий успіх. Досить сказати, що його чималий наклад — 15 тисяч примірників —швидко розійшовся.

На основі дослідження О.С. Олійникова історії Українського військово-морського флоту з ініціативи Одеського інституту Сухопутних військ у 1992 році вийшла друком окрема брошура під назвою «Україна і Чорноморський флот».

2003-го Олег Семенович порадував своїх прихильників книгою для юнацтва «Голос моря», яка була відзначена на обласному літературному конкурсі «Хвилі степу і моря».

2004 року на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Національною програмою випуску соціально значущих видань у «Маяку» вийшла нова його дослідницька книга з документально-ілюстративним матеріалом — «Сторінки історії Українського військово-морського флоту». Цього ж року в тому ж видавництві надруковано ще одне дослідження — «Українці в Кримській війні». За ці видання, презентовані на всеукраїн-ській виставці, «Братство моряків України» нагородило Олега Семеновича медаллю «Морська слава України» ІІІ ступеня.

Дослідницький доробок О.С. Олійникова досить вагомий, розмаїтий: «Сторінки історії Чорноморського козацького війська», «Козацтво, народжене на Одещині», «Сторінки історії Одеси та Чорноморського краю» (відзначена дипломом конкурсу «Твої імена, Одесо» у номінації «Кращий літературний твір»), «Мистецтво від душі та серця» (з історії українського музично-драматичного, оперного театру та кіномистецтва в Одесі), «Лицарі мистецьких вогнів» (про митці, пов’язані творчою долею з Одесою), «Дивовижна доля Чорноморського краю» (диплом муніципального літературного конкурсу імені Костянтина Паустовського), «Чорноморщина чи Новоросія?», «Наснага одеської душі» (про одеські храми та добродійні товариства й осередки)...

Захопившись історичними дослідженнями, Олег Семенович не забув і про свою любов до народної творчості. На замовлення Держкомітету телерадіомовлення за вже згаданою Національною програмою випуску соціально значущих видань одеське видавництво «Маяк» видрукувало збірку народних перлин під назвою «Українські козацькі пісні», які наш краянин записав на рідному Причорномор’ї.

2005-го у видавництві «Друкарський дім» з’явилася книга Олега Олійникова «Велич і багатство української мови». Ця праця педагога-письменника на загальнонаціональному конкурсі «Українська мова — мова єднання» була відзначена дипломом першого ступеня, а її автор нагороджений почесною відзнакою — «Хрест Пантелеймона Куліша».

Якщо поцікавитися у тих, хто побував у господі Олега Олійникова, що насамперед привертає увагу, то всі дадуть однакову відповідь: портрет Тараса Григоровича Шевченка на стіні під гарним українським вишитим рушником. Олег Семенович — автор двох популярних дослідницьких видань про Кобзаря: «З думкою про Великого Тараса» (2008) та «З ім’ям Великого Тараса — межи люди» (2010).

Захоплюючись дослідницькою діяльністю О.С. Олійникова, не маємо права забувати, що свої пошуки в мистецтві слова він починав як поет. Як уже мовилося, вірші та пісні він друкував ще тоді, коли навчався в морехідному училищі. А перша поетична збірка вийшла у світ 1998 року під назвою «Батьківщина понад усе» (Одеса, «Альфа-Омега»). Того ж року «Астропринт» видав другу збірку лірики «Мелодії незайманої мрії» у вигляді мініатюрної книжечки. Олег Семенович — автор поетичних збірок «Пелюстки серця і мрії» (2001), «З нами Бог і Україна» (2003), «Радість і біль усмішки» (2003), «Шторми і проміння долі» (2005), «З молитвою та піснею дорогами надій» (2010).

У 2013 році у видавництві «Астропринт» побачила світ поетична збірка «Народжений під колискову хвиль», яка містить твори різних років написання. (До речі, за загальним рахунком це вже тридцята книжка Олега Олійникова). Вона складається з трьох основних розділів: перший — 30 творів поета, покладених на музику різними композиторами, з нотами; другий — вірші на різну тематику, третій — переклади різними мовами його пісень та поезій.

Саме з цієї збірки вміщуємо нижче добірку творів Олега Олійникова і зичимо давньому другові й автору нашої газети Божого благословення, незгасного натхнення, доброго здоров’я і всіляких житейських гараздів.