Нескінченна війна
Вони прийшли до мене пізно вночі. Зазвичай я не пам’ятаю їх відвідувань. Ніяк не йде минуле. Моє минуле. Місце, де я був молодим. І куди зовсім не хочу повертатися.
Їх було троє, моїх теплих табірних друзів: сумний жартівник Йонас Матузявичус, усміхнений красень Дмитро Басараб і наш співучий «козак Мамай» Василь Підгородецький. Вони мовчали й уважно дивилися на мене. І я мовчав. Але ми добре розуміли думки один одного.
Вони, вже давно мертві, що відсиділи в Росії по 25 років (Василь — 37), говорили зі мною, живим. «Спасибі тобі, Славку, що пам’ятаєш нас», — подумав Дмитро. І я почув його. І відповів йому: «Я пам’ятаю не тільки вас трьох. Пам’ятаю багатьох. І себе поруч з вами. Це ви навчили мене жити вільним. Я люблю всіх вас, як і колись, друже мій Дмитре. Мені сумно без вас, дуже сумно».
Не переживай, Славо. І це пройде. Ти ж пам’ятаєш мій постійний жарт, 1 серпня справді наближається. І тоді все буде добре. Можливо, цього року. Я почув голос Йонаса. І сьогодні, в 2017-у від Різдва Христового, я постійно втішаю себе його жартом. Тоді, в зоні, у наші тривожні хвилини, він, зека, що вже давно сидів, підходив до нас, чіпав когось за плече і казав: «Не треба так сильно переживати. Я точно знаю, що 1 серпня все буде добре!». І ми, заспокоюючись, відповідали: «Йонас, а в якому році це хороше станеться?». Він відповідав, сумно усміхаючись: «Цього я не знаю...». Але ми все одно заспокоювалися.
Й ось я впізнав голос Василя. Крокуючи поруч зі мною по еліпсу витоптаної доріжки в зоні на Уралі, він розповів мені смертельні реалії тривалої відсидки в Тобольському централі в камері із деградованими кримінальниками, які пили людську кров, про табірне повстання в Караганді після смерті Сталіна. А потім він розповів про муки майже дванадцятирічних відсидок у кримінальних зонах, куди його запроторили офіцери — садисти українського КДБ агонуючого в маразмі Радянського Союзу. Де він вижив, ні про що пережите не шкодуючи.
Зазвичай вдень я згадую своє минуле без болю. Тут, вночі, я не згадував. Я жив там. З ними, мертвими, ще живий і, схоже, єдиний, хто постійно думає про них. Ймовірно, саме тому вони прийшли до мене. Я намагався розповісти їм про свій біль, про свою країну. Про глибоко аморальних політиків, про Майдани і постмайданне розчарування мільйонів українців. Вони не чули мене. Мертві, вони ніяк не могли зрозуміти мене, ще живого. І я подумав: вони не можуть зрозуміти мене, тому що їхня війна триває. І триватиме вічно. Нескінченна війна з Росією. Я мовчки дивився на них, вони — на мене. І я подумав: невже й моя війна з Росією Путіна триватиме вічно? Якщо я піду в інший світ раніше закінчення цієї війни?
А потім я прокинувся. Тьмяний, сирий ранок такого ж тьмяного дня. У тьмяній країні, що забрехалася.
Семен ГЛУЗМАН.
Джерело: lb.ua.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
