№ 116 (21907) четвер 21 грудня 2017 року

«Українське громадянське суспільство, включно з Ініціативною групою «Перше грудня», — йдеться у зверненні, оприлюдненому на її сайті http://1-12.org.ua, — не раз остерігало наш політикум та інших активних учасників політичних подій, однак війна всіх проти всіх не лише почалася, а й увійшла в гостру фазу». Інтелектуали, чиї громадянська позиція й моральне обличчя заслуговують найвищої поваги та шани, в цьому зверненні застерігають:

Знову, як і перед виборами 2010 року, корпоративні інтереси «практичної політики» стають важливішими за будь-які остороги щодо долі України, а розчарування породжує масовий попит на популізм. Ми не можемо змусити політиків слухатися нас — ми можемо лише щоразу нагадувати про сумний досвід історичних поразок українських еліт. Коли спільний човен перекидається, провина за це лягає на всіх.

Маємо гарну новину: цього року на одного одесита припало більше як два туристи та відпочивальники. Тобто впродовж 2017-го в нашому обласному центрі побувало практично 2,5 мільйона українських і зарубіжних гостей. Це дані департаменту культури та туризму Одеської міської ради.

Структура туристичних потоків до Одеси в 2017-у була такою: 30% — іноземні туристи, 70% — співвітчизники.

Цікавий приріст туристичного потоку в розрізі країн і в порівнянні з 2016 роком. Отож: гостей із Білорусі побільшало на 26%, Румунії — на 26%, Молдови — на 15%, Туреччини — на 15%, Ізраїлю — на 9%, Німеччини — на 8%. Щоправда, слід враховувати, що, скажімо, москвичі чи мешканці північних ра-йонів Росії їдуть до нас вже не напряму, а через Білорусь.

Цими днями в Одесі відкрилася перша в Україні клініка Test&Treat фундації AHF — заклад охорони здоров’я, який працюватиме за комплексною моделлю раннього виявлення та діагностики ВІЛ-інфекції, призначення негайного лікування і підтримки ВІЛ-інфікованих пацієнтів та їхніх рідних.

Потреба у тому велика, адже Україна — лідер у Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За період із 1987-го понад 40 тисяч осіб померли внаслідок захворювань, пов’язаних з ВІЛ.

Сьогодні офіційно зареєстровано близько 130 тисяч ВІЛ-позитивних людей, хоча, за розрахунковими даними, це число може сягати 230 тисяч. З них лише 86 тисяч охоплені антиретровірусною терапією (АРТ). Регулярне ж отримання АРТ сповільнює та пригнічує розвиток вірусу, відновлює функції імунної системи та дозволяє людині жити повноцінним життям, зокрема народжувати дітей, яких омине ВІЛ.

З метою забезпечення своєчасної виплати пенсій і з урахуванням святкових та вихідних днів у січні 2018 року фінансування й виплата пенсій проводиться у грудні 2017-го в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на нинішній рік.

З урахуванням надходження зазначених коштів у грудні, виплата пенсій буде здійснена по датах за першу половину січня.

У Мінсоцполітики обіцяють, що пенсії в грудні за січень 2018-го отримають ті, хто вже отримав пенсію на початку цього місяця. Такий крок, кажуть, дозволить уникнути впливу вихідних і святкових днів на процес виплати пенсій, а людям — отримати гроші до початку новорічних свят.

У середу Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй схвалила оновлену резолюцію про стан дотримання прав людини в окупованому Росією Криму.

У цьому документі засвідчується, що між Україною і Росією існує міжнародний збройний конфлікт, про що не було згадано у попередній резолюції, засуджується ретроактивне застосування РФ власних законів на окупованій території, а також примусове автоматичне присвоєння кримчанам ро-сійського громадянства.

Окрім того, резолюція вимагає від Росії «повністю і негайно» виконати проміжне рішення Міжнародного суду ООН щодо відновлення прав і свобод громадян України на півострові, закликає російську окупаційну владу забезпечити освітній процес українською та кримськотатарською мовами.

За зверненням голови Одеської облдержадміністрації Максима Степанова експертна рада Міністерства культури України погодила питання щодо включення Літнього театру до історичних меж Міського саду, а відтак і до Державного реєстру пам’яток України.

— За моїм зверненням Міністерство культури України кілька днів тому розглянуло питання щодо включення Літнього театру до меж Міського саду. Консультативна рада при міністерстві повністю затвердила це питання. Літній театр тепер повністю включений у межі Міського саду. Це — пам’ятка архітектури, яка перебуває під охороною держави. Тому, думаю, питання щодо будь-якої можливості забудови театру остаточно ви-рішене, — зазначив Максим Степанов.

Якщо в році, що минає, добре, чемно поводилися, то зможете відвідати заміську резиденцію Святого Миколая (він, як відомо, любить тільки слухняних), яка 19 грудня відкрилася в селі Осички Савранського району.

Організатори постаралися, щоб ця мандрівка в казку, а інакше її й не назвеш, була цікавою.

Насамперед ви потрапите до Приймальні Святого Миколая, яку він відкрив у будинку культури в Саврані. Там вас зустрінуть його помічники, розкажуть, чим прославився святий, і підготують що дітей, що дорослих, до відвідання самої резиденції. Тут же, в приймальні, кожен зможе написати листа Миколаю, якого швидкі казкові олені терміново доставлять безпосередньо в резиденцію, аби до вашого приїзду туди він уже знав про ваші прохання-бажання. У приймальні ж можна спробувати самому змайструвати різдвяні та новорічні сувеніри. А оскільки гості Святого могли по дорозі зголодніти, то поруч, у приміщенні професійно-технічного аграрного училища, для них відкрита трапезна, де пригостять смачним обі-дом із чотирьох страв. Тепер уже можна вирушати і до Чорного лісу на зустріч із Миколаєм.

Сьогодні в Одеському обласному центрі української культури (вул. Польська, 20) відкривається виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Зимовий серпантин».

Якою б не була погода за вікном, а на календарі — зима. Ця пора завжди асоціюється з казкою, бо приходить разом з Новим роком і цілою низкою свят, які переносять нас у чарівний світ, наповнюючи наші серця духовністю та красою. З глибини тисячоліть словами колядок і щедрівок, через обряди й традиції до нас промовляють душі предків нашого роду, народу українського. Вони несуть нам святість, мудрість, очищення і супроводжують кожного від народження до смерті.

Ці свята — й у цьому їх важлива місія — збирають найближчих людей разом, змушують їх відірватися від найважливіших справ, щоденних клопотів і поринути в лоно своєї природи, свого коріння — родини.

Щодо незавершеного конкурсу на художнього керівника установи

Нас, одеситів, а щонайперше — доволі значну її українську національну більшість, досить серйозно стривожила проблема художнього керівництва Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька.

Власне, йдеться про ситуацію, що склалася у цій культурно-мистецькій установі у зв’язку з необхідністю обрати-переобрати на конкурсних засадах (як це тепер змушені робити в усіх подібних колективах) директора і художнього керівника в одній особі.

16 грудня у Балтському районному будинку культури відбулося велике святкове дійство — вшанування сторічного ювілею тутешньої української школи №1, однієї з найстаріших на Одещині.

Так, ця школа — ровесниця Української революції. Саме на цьому зосередив увагу присутніх її випускник 1980 року В.І. Дяченко, нині полковник у відставці, кандидат педагогічних наук, доцент Одеської військової академії. Адже саме після проголошення у листопаді 1917-го (ІІІ Універсал) Української Народної Республіки вже на початку грудня того ж року в Балті відкрилася українська школа №1, тоді семирічна, яка за сто років не змінювала статусу української.

На святі, куди прийшло багато колишніх і нинішніх учителів, випускників і теперішніх учнів, гостей, ведучі та інші промовці згадували багато історичних, пам’ятних подій у житті улюбленої школи, ділилися спогадами, враженнями, висловлювали подяки та обмінювалися подарунками. І все це — на тлі світлин та кадрів, що демонструвалися на великому екрані, з гарним музичним супроводом і світловим оформленням, з чудовими пісенними й танцювальними номерами шкільної художньої самодіяльності.

Охоронці, вірні друзі і просто пустуни. Породисті і безхатьки. Собаки різних розмірів, масті й віку супроводжують людей чи не в усіх куточках планети. Тому й не дивно, що саме вони стали героями заходу, приуроченого до Дня захисту тварин.

Маленька Соня — джек-рассел-тер’єр. Вона — грайливе й непосидюче десятимісячне цуценя, якому випадково пощастило.

«Я почала малювати собак і в якийсь момент зрозуміла, що мені бракує ось такого друга по життю. Так Соня мимоволі стала моєю музою... Я пішла на Старокінний ринок просто подивитися на собак. А повернулася звідти зі Сонею», — розповіла художниця Наталія Балакчі.

Уже в одинадцяте в місті Дніпрі проходив фестиваль творчості «Чорнобильські мотиви», який скликає таланти з усієї країни, щоб через пісню, художнє слово, через малярські роботи непрофесійних артистів та художників висловити свою повагу до ліквідаторів аварії на ЧАЕС, зберегти пам’ять про велику трагедію нашого народу і про його подвиг.

Цього року два дні поспіль 148 учасників із 12 областей України виходили на сцену Дніпровської академії музики ім.. М. Глінки. Серед них було і троє наших землячок: одеситка Діана Максим’юк, Валерія Паламарчук із Теплодара та Ганнуся Шамотій із Біляївки.

Наближаються довгоочікувані сімейні свята — Новий рік та Різдво Христове, і сьогодні ми з особливою ретельністю та натхненням прикрашаємо свої помешкання, щоб приємна атмосфера, що запанує в них, залишилася на весь рік. Але, на превеликий жаль, як засвідчує багатолітня статистика, саме у ці святкові дні стається чимало пожеж та інших надзвичайних подій. Люди, потрапляючи у святкову круговерть, втрачають пильність і забувають про безпеку, а навіть маленька іскорка від бенгальського вогника може стати причиною лиха.

Неодмінним атрибутом святкової атмосфери є новорічна ялинка, прикрашена яскравими гірляндами, ліхтариками, іграшками... Тим, хто дотримується традиції зустрічати Новоріччя із зеленою красунею, не зайвим буде нагадати основні протипожежні правила.

Як ми вже повідомляли, Верховна Рада ухвалила, а президент  підписав закон, яким 25 грудня — Різдво Христове за григоріанським календарем — оголошене неробочим святковим днем, а, натомість, 2 травня — буденним, робочим.

Отже, наступного року неробочими днями будуть такі офіційні свята:

Офіційні свята:

• 1 січня (понеділок) — Новий рік,
• 7 січня (неділя) — Різдво Христове,
• 8 березня (четвер) — Міжнародний жіночий день,
• 8 квітня (неділя) — Великдень,
• 1 травня (вівторок) — День праці,
• 9 травня (середа) — День Перемоги,
• 27 травня (неділя) — Святої Трійці,
• 28 червня (четвер) — День Конституції України,
• 24 серпня (п’ятниця) — День Незалежності України,
• 14 жовтня (неділя) — День захисника України,
• 25 грудня (вівторок) — Різдво Христове за григоріанським календарем.

З іменем Івана Світличного асоціюється літературно-мистецький рух «шістдесятництва». Він був натхненником цього руху, а потім став символом мучеництва за його ідеали.

Народився Іван Олексійович Світличний на Луганщині, в селі Половинкине, у вересні 1929 року. 1947-го із золотою медаллю за-кінчив школу в Старобільську, куди за шість кілометрів від рідного села ходив пішки, і вступив до Харківського університету на українську філологію. Був надзвичайно допитливим і працелюбним, особливий потяг мав до книжок, які в голодні повоєнні роки (1947—1952) купував на студент-ську стипендію. Навчався в аспірантурі. Під керівництвом академіка О.І. Білецького написав дисертацію, яку той оцінив як докторську. Не встиг її захистити, бо після смерті академіка Інститут літератури очолили люди, для яких чесна і мужня громадянська та професійна позиція важили менше, ніж відданість комуністичним ідеям.

Вітчизна — це не хтось і десь,
Я — теж Вітчизна.

Ці рядки Івана Світличного авторка надрукованої вище статті передусім адресувала собі, вважаючи їх власним життєвим кредо. І вона таки справді завжди і в усьому була Вітчизною, яка найперше починається з усвідомлення себе українцем чи українкою, вірним сином чи вірною донькою матері-України.

Аліна Григорівна принесла в редакцію цю статтю минулого тижня. Як завжди, дуже поспішала у справах: і те треба встигнути, і се. А найголовніше — записати передачу про Світличного на обласному радіо. Із започаткованого нею циклу «Шануймо борців за незалежність України». Сказала оте і побігла: «Так багато ще мушу зробити...».

А недільного вечора — мовби грім серед ясного неба: Аліна Григорівна ПЛЯЧЕНКО пішла від нас у вічність...

Народилася Аліна Григорівна 20 травня 1936 року в місті Козятин Вінницької області. У війну втратила батька, який воював у партизанському загоні й у перших числах січня 1944-го не повернувся з розвідки в районі балт-ських лісів на Одещині. Закінчила Хустський культосвітній технікум на Закарпатті та філологічний факультет Одеського державного університету.

Уже не раз на сторінках «Чорноморських новин» публікувалися новели письменника Юрія Сисіна із циклу «Шкільні роки Мешулама Вайля» — розповіді про долю єврейського хлопчика з провінційного містечка та про оточення, в якому він зростав (див. номери за 5—7 січня цього року, 11 серпня та 10 грудня 2016-го). Пропонуємо вашій увазі чергове оповідання із цього ж циклу, присвячене святу Ханука, яке іудеї всього світу відзначають із12 по 20 грудня.

DРЕЙDЛ

Хавіва ніколи не викидала зношених речей, підсвідомо відчуваючи, що ті не до кінця ще виконали своє призначення. Яке? Вона напевно не знала й сама. І все ж — зберігала: так, на всяк випадок, як це робила її маме, після смерті якої Хавіва з дітьми залишилися у хаті самі.

Хто не чув про Івана Піддубного — атлета феноменальної сили, борця, якого називали людиною-легендою і чемпіоном чемпіонів?! Ще б пак: він шість разів ставав чемпіоном світу, 25 років залишався непереможним. Уславився не лише своєю міццю, а й спортивним довголіттям — до 55 років активно виступав на міжнародних змаганнях. Йому аплодували Київ, Париж і Мілан, Відень, Франкфурт і Нью-Йорк, Чикаго, Філадельфія і Сан-Франциско… Всього Піддубний відвідав з гастролями близько півсотні міст у 14 країнах. І скрізь демонстрував бездоганну техніку боротьби, витривалість і майстерність.

Про Івана Піддубного знають усі. Але чи все? Сьогодні ми спробуємо дещо поновити в пам’яті, а про дещо розповісти в нашій газеті вперше.

«Виходячи на сцену, я молюсь за Україну. Тому й перемагаю!»

Любов до України в Івана Піддубного була не показною, демонстративною, а справжньою, глибокою.

Володимира Висоцького в Одесі знають, шанують, пам’ятають. Адже саме із кінострічки «Вертикаль», створеної у 1967 році на Одеській кіностудії, почалася всесоюзна слава поета, співака, актора, його всенародна популярність.

25 січня 2018-го мине 80 років від дня народження Володимира Висоцького. В залі Одеської кіностудії відбувся приурочений до цієї дати літературний концерт «Книжкові діти», в якому виступили співак і музикант Олексій Семенищев, польський актор та декламатор Ілля Змєєв та поет і прозаїк Ігор Потоцький. На жаль, рекламувалася подія лише в інтернеті, переважно у Фейсбуці, тож люди, які справді люблять і цінують творчість Висоцького і з задоволенням побували б на такому концерті, не знали про нього...

Благодійна організація «Відкриваючи серце» та благодійний фонд «Сприяння територіальній безпеці — Сила єдності» 23 грудня о 14.00 у спортивному клубі «Fitness Stadium» (вул. Маразліївська, 1. стадіон «Чорноморець») представлять Ігри Героїв війни «Сила Нації».

Ця сила пов’язана з іменами наших Героїв, військових та добровольців, які захищали і захищають нас на сході нашої країни. Вони — ті, хто у свої 20 років втратив друзів. Вони — ті, для кого «200» і «300» не просто числа, а доля. Вони — ті, хто святкує два дні народження на рік...

Зірка світового кіно, колишній губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценеггер приїхав на зустріч з мером Парижа Енн Едальго, що відбувалася в рамках заходів кліматичного саміту One World, на велосипеді. Таким чином він продемонстрував свою прихильність до використання екологічного транспорту.

«Ми маємо право контролювати повітря, яким дихаємо», — наголосив Арнольд Шварценеггер, зауваживши, що це помилка — чекати міжнародних угод або рішень федерального уряду про те, аби щось робити для навколишнього середовища, коли кожен може, принаймні, пересісти на велосипед.

Під час зустрічі екс-губернатора Каліфорнії з мером Парижа йшлося про способи скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу у великих містах, бо, підкреслювалося, навіть незначне зменшення таких викидів у масштабах мегаполісів могло б уберегти від передчасної смерті десятки тисяч їх жителів.

Люди, які проводять багато часу наодинці із собою, мають низький рівень стресу і менше схильні до ризику розвитку депресії та тривоги, повідомляють учені з Університету Буффало. Крім того, усамітнення сприяє підвищенню креативності.

За словами експертів, свідома самотність відрізняється від соціального уникнення і може бути корисною для психічного здоров’я, сприяючи творчості. Творчість, у свою чергу, знижує стрес, допомагаючи людині досягти так званого «стану потоку», за якого мозок працює з оптимальною ефективністю, вивільняючи допамін. Ученими давно доведено, що зниження стресу призводить до поліпшення здоров’я серця і зменшення ризику розвитку недоумства.