Переглядів: 731

Сенс життя Євгена Боровика

Хай вік митця, мов блискавка мине:
В нещасті довгим він лише буває.
І суть не в тім, що тілом він помре, —
Душа митця не помирає.

Так писав Євген Боровик у вірші «Сенс життя». Сьогодні ми стверджуємо, що душа і Євгена Васильовича назавжди залишиться з нами.

Минулої неділі громадськість Одеси та Лиманського (раніше — Комінтернівського) району, в якому він тривалий час працював, навіки попрощалися з ним. Помер він на 71-у році життя після тривалої і важкої хвороби. Разом з рідними, друзями, колегами, разом з усіма, хто знав і поважав покійного, сумувало й небо, яке припадало до землі дощем та мокрим снігом.

Ім’я Євгена Боровика насамперед асоціюється з його політичною діяльністю. Чи не найвиразнішою є його участь у Народному русі України. Маючи талант переконувати людей, організовувати їх і вести за собою, він швидко здобув авторитет і став членом крайової ради Руху. Згуртував таке ж об’єднання людей у своєму районі, друге за чисельністю на Одещині, й очолив його. Євген Васильович пишався тим, що 23 серпня 1991 року йшов у колоні своїх побратимів Хрещатиком і ніс до Верховної Ради синьо-жовтий прапор.

Ще раніше, 1 вересня 1990-го, він підняв національний стяг над Крижанівською середньою школою, де багато років був директором. Це було перше жовто-синє знамено над освітні-ми закладами півдня України. Тієї ж хвилини гості свята — хоровий колектив з Калуша — виконав гімн «Ще не вмерла Україна».

Над країною вже віяли вітри демократичних змін, вже хиталися компартійні підвалини, але та подія наробила багато галасу. Чиновники від освіти, налякані нею, заходилися звільняти директора з посади, але тут своє слово сказав педколектив. «Руки геть від нашого директора!» — з таким плакатом вийшли вони на пікет біля сільради і погрожували вдатися до ще рішучіших дій.

Пережив і бандитський напад ворогів незалежності України. Після одного з мітингів, на якому виступив з пристрасним волелюбним словом, його у темному місці вдарили сокирою по голові, відвезли у приміську лісосмугу, роззули й кинули у заздалегідь викопану неглибоку яму. Мерзлий ґрунт не дав засипати жертву, то її закидали сухим листям. І лише міцний організм тоді допоміг пану Євгенові вижити...

Євген Васильович ніколи не ховався за плечима інших, завжди принципово відстоював свою позицію. Через це його 12 років обирали депутатом райради. Він був членом президії райради і головою комісії із захисту прав населення.

Політичну діяльність Євген Боровик поєднував з публіцистичною. Активно виступав у пресі із нагальних питань полі-тичного життя. Найголовнішою для нього газетою стали «Чорноморські новини», з працівниками якої його єднали тісні дружні взаємини. «Чорноморка» дала йому путівку і в поетичний світ — саме на її шпальтах з’явилися його перші вірші.

І все ж найповніше талант Євгена Васильовича — педагога і вихователя — розкрився у Крижанівській школі. Він прийняв її у статусі неповної середньої, де навчання проводилося у дві зміни і російською мовою. За роки ж його ке-рівництва школа підвищилася у статусі, перейшла на українську мову навчання, зміцніла її матеріальна база. Він — «Відмінник народної осві-ти УРСР», вчитель-методист.

Євген Боровик написав низку щемних пісень, у тому числі й «Перший дзвоник», яка щороку лунає в школі на Святі знань 1 вересня.

Саме тут, у його рідній школі, відбулося прощання. Був вихідний день, але в школі пролунав дзвінок. Для Євгена Васильовича. Останній.

Життя Євгена Боровика було осяяне великим коханням. Дружині Людмилі присвячені десятки віршів. Коли ж вона відійшла у кращі світи, тяжко сумував, побивався за нею, виливаючи свій біль і в поетичні рядки:

Ти для мене найкраща у світі,
Бо я люблю, кохаю тебе,
Хоч роки вже в осінньому цвіті
І зима незабаром прийде...

Про це велике і палке кохання знають усі друзі пана Євгена. Прощаючись з ним, відомий україн-ський поет Олекса Різників прочитав щойно народжену у серці строфу:

Як плакав ти за свою Людою,
Так небо плаче за тобою,
І ви під Божою орудою
На небі стрінетесь обоє.

Вічна пам’ять, дорогий Євгене Васильовичу!

Колектив газети «Чорноморські новини», друзі, колеги, побратими.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net