Казка Осичанського лісу

Зачарував Миколая савранський край — шепотом лісів, лебединими річками, замріяними озерами і, звісно ж, добрими та працьовитими людьми. Облюбував Чудотворець Осичанське лісництво. І тут, серед струнких сосен, почав облаштовувати своє господарство: звів ошатний будиночок, впорядкував обійстя, подбав про затишок довкруж нього. «Як же гарно тут! — подумав Миколай. — І як добре було б, аби відпочити-насолодитися цією красою змогло щонайбільше люду». А відтак вийшов посеред галявини і гукнув: «Гей, птахи небесні, звірі лісові, йдіть до мене! Хто захоче, разом будемо жити!». І з усіх кінців почала збиратися до Святого Миколая вся живність. З глибини лісу поважно вийшов олень, боязко визирнув із-за кущів заєць. Зголосилися і лисиця, й вовк. Потягнулися до хатинки й інші лісові мешканці. Та так і залишилися всі з Миколаєм, відчувши його турботу.

А коли почав наближатися Новий рік, Миколай разом зі своїми помічниками вирішили влаштувати свято. Не для себе — для людей. Та таке, щоб викликало подив і захоплення, щоб звеселяло душу, надихало і запалювало, щоб гуртувало й зближувало всіх. Щоб запам’яталося!

День за днем Святий Миколай разом з лісовими друзями працювали не покладаючи рук. Й ось, нарешті, галявина посеред Осичанського лісу перетворилася на диво-казку. Щоб подивитися на цю красу, на запрошення Миколая до його резиденції зійшовся-з’їхався не тільки тутешній люд. Завітали на савранську землю й гості з усієї України. Захопленню не було меж!

Заворожувала оригінальністю й творчою винахідливістю сувені-рна продукція народних умільців, представлена на різдвяному ярмарку. На розлогому майданчику знайшли собі зручне місце відомі в усій окрузі кухарі, зваблюючи гостей апетитним запахом приготовлених на відкритому вогні страв. Хто хотів погрітися чи перепочити від напливу емоцій, міг зайти до просторого намету з обігрівачами.

Коли ж на ліс почали опускатися сутінки, резиденція Святого Миколая враз спалахнула різнокольоровими гірляндами. Вогні переливалися на будиночку, на огорожі, перебігали на навколишні сосни, оповивали світловими барвами прикрашену святкову ялинку. Навіть звірі, зачудовані не баченим досі видовищем, відірвалися від своїх організаційних справ, збіглися на подвір’я та й завмерли у різних позах, не в силі відірвати очей від дива.

А навколишній простір заповнювала музика, що весь час лунала зі сцени. Вона розливалася лісами й ланами, між людськими домівками. Вітри перехоплювали її й розносили далі — по всій країні, розповідаючи про славу савранської землі, про її трудові, культурні та спортивні здобутки, про перетворення, які тут відбуваються, про перспективи туристичних маршрутів, приваблюючи до резиденції дедалі більше й більше відвідувачів.

Тим часом у по-домашньому облаштованому будиночку Святий Миколай проводив прийом. У черзі до нього стояли як дітлахи, так і дорослі. І тут теж відбувалися дива! Миколай знав про кожного хлопчика й кожну дівчинку все: як хто поводився впродовж року у дитсадку, як навчалися у школі, чи слухалися малюки маму й тата. Знав Миколай навіть те, хто який хоче мати подарунок. І дітки, від щирого серця обіцяючи йому бути у всьому зразковими, одержували бажані дарунки. Ну а про секрети чи й гріхи дорослих, повідані Миколаю, промовчимо. Скажемо лишень, що всі виходили від нього усміхнені та щасливі.

…З часу відкриття резиденції Святого Миколая в Осичанському лісі минуло три роки. І з початком кожної зими тут з’являється щось нове. У Чудотворця та його помічників не бракує цікавих ідей, оригінальних задумів. Урізноманітнюється концертна програма, розширюється коло розважальних заходів, масштабнішим стає новорічний ярмарок. З’являються нові казкові персонажі, серед яких і Снігова Королева. Вдосконалюють свою майстерність вихованці Савранського ПТАУ, підтверджуючи славу неперевершених кухарів-пекарів. Нікого не залишить байдужим екокафе, опоряджене в скандинавському стилі. А там, ближче до лісу, зручно розташувався контактний зоопарк, де привільно й затишно почуваються домашні тварини.

І знову мають роботу вітри. І знову вслухається у диво-казку ліс. І знову збираються над галявиною зорі. І знову, чіпляючись за верхівки дерев, під-німається у височінь здивований Місяць. Як же не помилуватися, не потішитися такою красою!

А скільки тут відбувається знайомств! І ділових, партнерських. І тих, що переростають у ще одне диво — кохання…

Ось таку ми розповіли вам казку. Та чому ж казку?! Це — реальність! Завітайте до резиденції Святого Миколая із 19 грудня по 19 січня й переконаєтеся у сказаному і не сказаному. Про все ж бо не розповіси. Ту казку потрібно самому побачити, відчути й пережити!

Діана МУДРА.
Савранський район.