№ 113 (21904) четвер 14 грудня 2017 року

У Києві відбулася зустріч журналістів з Одещини та Маріуполя з Павлом КОВТОНЮКОМ, заступником міністра охорони здоров’я України. Форматом розмови передбачалося, що наші запитання чиновник отримає заздалегідь, однак не на всі з них ми отримали відповіді.

На початку зустрічі Павло Ковтонюк акцентував на основних положеннях медичної реформи:

— Як ви знаєте, 19 жовтня Верховна Рада ухвалила закон про медичну реформу. Це закон, який міняє систему фінансування медицини, серйозно міняє її структурно, вводить цілком інший механізм, нові інституції. Його мета — осучаснити спосіб фінансування медицини, зробити так, як у всій Європі. Тобто фінансуватимуть туди, де надається послуга, де виконується робота. Кожен з нас хоче заплатити за те, що реально отримує, а не просто віддавати комусь гроші. Ти людину пролікуй — і тобі за фактом буде оплата від держави.

Руйнування північної стіни Аккерманської фортеці вдалося зупинити, першочергові протиаварійні заходи мають бути завершені до кінця 2017 року, повідомив голова облдержадміні-страції Максим Степанов.

— Всесвітньо відома Аккерманська фортеця руйнувалася божевільними темпами, особливо її північна стіна. На жаль, півстоліття нічого не робилося, щоб цей процес зупинити. Підрядники, які повинні були проводити протиаварійні роботи, теж не особливо напружувалися. Тільки «казковий» прочухан та ультиматум змінити підрядника різко пожвавили роботи на цьому об’єкті, — зазначив Максим Степанов. — Сподіваюся, що вже до кінця грудня ми завершимо першочергові заходи на північній стіні. Наш наступний крок — внесення Аккерманської фортеці у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Голова ОДА доручив профільному управлінню у місячний термін розробити пропозиції та проекти документів щодо включення Аккерманської фортеці до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО й забезпечити реалізацію цих заходів до 31 липня 2019 року.

У прес-центрі «Паритет» відбулася прес-конференція, на якій йшлося про корупційні схеми у будівництві житла та про незаконну діяльність «чорних» нотаріусів.

Правозахисник та головний редактор антикорупційного вісника «Ваша Надія» Федір Олексюк процитував слова одного з політиків:

— В Україні побудовано «Боїнг» боротьби з корупцією, але, на жаль, у ньому нема пілотів і він не заправлений. До речі, законодавство та антикорупційна структура — чи не найкращі в світі, а корупція при цьому у нас більша, ніж у слабо розвинених країнах Африки. За рік вийшло чотири номери журналу, де розслідуються-аналізуються корупційні схеми, зокрема й діяльність «чорних» нотаріусів і реєстраторів.

Андрій Сахаров — відомий правозахисник, особистість, яка визначила моральні прерогативи для кількох поколінь пострадянського простору. Пам’ятаємо обструкцію, яку вчинила йому радянська політноменклатура на одному зі з’їздів спочилої в бозі КПРС.

На честь достойника 14 грудня Національний одеський філармонійний оркестр дав концерт, у програмі якого — твори представників двох різних епох: Третя симфонія («Героїчна») Бетховена і Третій концерт для фортепіано з оркестром «Ave Maria» Караманова (1934-2007), одного з основоположників напрямку «Релігія в музиці». Диригент — народний артист України Хобарт Ерл, соліст — народний артист України Олексій Ботвинов. Зауважимо, що напередодні Ботвинов спільно з НОФО дав серію благодійних концертів пам’яті своїх колег.

Вибір твору Бетховена не випадковий. Свого часу композитора розчарував як політик самопроголошений імператор Наполеон, якому він первісно присвятив свою Третю симфонію. Це приклад, який пов’язує совість митця, його заангажованість на моралі в політиці. Хобарт Ерл пояснює свій вибір «Героїчної» розумін-ням того, що життя Сахарова — подвиг. І митець, який народився та виховувався на Заході, ще за життя Андрія Дмитровича усвідомлював його цивілізаційну роль.

8 грудня на Світлодарській дузі від кулі снайпера загинув офіцер 25-ї окремої десантно-штурмової бригади Федір Караконстантин — наш земляк, житель с. Старі Трояни Кілійського району.

Після закінчення середньої школи Федір навчався в Одеській академії Сухопутних військ. На військову службу відправився, отримавши диплом, вже лейтенантом. Виконував військовий обов’язок у зоні антитерористичної операції в складі 25-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Весною нинішнього року йому сповнилося лише 23…

Побратими та друзі пам’ятають його світлим, вродливим, веселим та сміливим воїном, здатним не вагаючись прийти на допомогу.

Поговорімо про нашу надію — дітей, кинутих напризволяще. Про дітей вулиці, малолітніх нальотчиків, крадіїв і «мінерів». І... про майстер-клас юного музиканта.

В історії людства завжди були й будуть особистості, чий геній важко осягнути сповна. Серед них і батько української нації Тарас Шевченко. Здавалося б, як йому ще понад півтора століття тому вдалося передбачити (а відтак — застерегти нащадків) лукаву сутність і словоблудство нинішніх временщиків-небожителів, вершителів долі всього народу?

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.

Ці його рядки просто в десятку — про наших президентів, усіх п’ятьох. Невже він, провидець, бачив і наш Майдан, Революцію Гідності, розстріляну Небесну Сотню? Бачив тисячі студентів і їхніх батьків, увесь небайдужий люд, збуджений свавіллям режиму Януковича та його посіпак, їхньою відмовою від курсу на європейську інте-грацію? Бачив, що результатами Майдану і Революції Гідності талановито скористаються золоті мішки, впевнено осідлавши Україну-неньку?..

Лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук роз-містив у Твіттері своє відеозвернення до українців, у якому просто і відверто розповів про своє бачення, що і як ми маємо зробити, аби Україна стала країною наших мрій. Він наголосив: ЯКОЮ має бути наша країна, значно важливіше, ніж те, ХТО саме має її очолювати.

Музикант сказав, що ніколи не заявляв про свої президентські амбіції, оскільки влада як така його не цікавить, і зазначив, що ніколи не співпрацював з жодним по-літтехнологом і не обговорював з ними навіть гіпотетичних політичних планів, ніколи не замовляв жодних досліджень щодо своїх президентських та політичних рейтингів і, взагалі, до публікації таких рейтингів ставиться стримано, бо розуміє, що в країні є точно набагато важливіші речі, ніж обговорення таких рейтингів.

— Я ніколи не давав жодних обіцянок політикам чи бізнесменам і з посмішкою ставлюся до конспірологічних теорій, що, мовляв, мене хтось веде, фінансує чи хтось за мною стоїть і мною маніпулює. Я — абсолютно самодостатня і незалежна фінансово людина, що заробила свої гроші чесною працею, і це дозволяє мені підтримувати тих, хто потребує такої допомоги. Я регулярно надаю таку посильну допомогу, і це приносить мені задоволення. Нині я оплачую навчання трьох представників України у Стенфорд-ському університеті, одному з найкращих вишів у світі. Я свідомо прийняв таке рішення і свідомо став спонсором програми для молодих українських лідерів. До речі, і сам зараз навчаюся у Стенфорді, вивчаючи процеси розбудови політичних інституцій, державотворення, права, і роблю це не для того, як декому мариться, щоб вивчитися на президента, а для того, щоб навчитися предметно ставити запитання і висувати кваліфіковані вимоги представникам влади. Так, я ще не став непересіч-ним фахівцем у кожній з цих галузей, але з кожним днем все більше розумію зміст, форму, а головне — глибину завдань, які стоять перед нами.

Завдяки «Батьківщині» Верховна Рада проголосувала за продовження на рік мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Свої голоси за законопроект аграрного комітету № 7350, який передбачає продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення на рік, віддали 236 депутатів Верховної Ради України. Парламент-ська фракція партії «Батьківщина» одностайно підтримала цей законопроект.

Це голосування відбулося завдяки наполегливій праці як депутатів «Батьківщини», так і фермерів, приватних землевласників, представників аграрних профспілок та всіх небайдужих до долі своєї країни громадян.

З парламентської трибуни лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко наголосила, що «Батьківщина» виступала і виступає категорично проти продажу сільськогосподарської землі, адже вона безцінна і від неї залежить добробут країни. На переконання Юлії Володимирівни, зараз відкривати ринок землі не можна, бо в селян нема коштів для того, щоб її купити. Інакше всі землі потраплять у руки аграрної мафії.

Нещодавно в одеському видавництві «Друк Південь» побачила світ поетична збірка для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку «Книжка-дивовижка» Дмитра Шупти.

Спочатку кілька слів про автора. Кажуть, якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Дмитро Романович Шупта у житті виявив себе у кількох іпостасях, зокрема як талановитий поет, хірург, травник. Дитячі вірші — ще одна яскрава грань його таланту. Перші поезії для малечі він опублікував ще понад шістдесят років тому в кримській антології «Здравствуй, утро!», після чого вже не розлучався з цією тематикою. Друкувався у «Малятку», «Бар-вінку» та інших дитячих журналах. Його гумористичні вірші для малих читачів вміщувалися в антологіях, які свого часу впорядковував і редагував Григір Тютюнник, та антології «Веселий ярмарок». Торік поет порадував збіркою для дітей середнього шкільного віку «Кіт-одесит», а цьогоріч — для дошкільнят і молодших школярів «Книжка-дивовижка», яку присвятив своїм онукам.

Вірші з «Книжки-дивовижки» написані в кращих класичних традиціях і є взірцем гарного ліричного тексту. Вони якісь свої, справжні, яскраві, стильні й гармонійні. Ця збірка — немов віконце у внутрішній світ поета, по-дитячому ліричного і чесного, сповненого любов’ю й ніжністю до рідної землі, до України. Поетичні рядки, прості та щирі, пройняті дідусевим теплом-турботою, ніби запрошують у чарівну подорож світом дитинства. А щоб ця подорож була справді цікавою, автор послуговується багатим творчим арсеналом. Сюжети й персонажі настільки барвисті, що розбурхують уяву і надовго залишаються в пам’яті. Мова — вишукана, філігранно відточена і педагогічно вивірена щодо сприйняття її дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Недавно у Всесвітньому клубі одеситів відбулася презентація нової книжки одеської письменниці Ганни Костенко «Цурки-гілки. Джазові імпровізації та оповідання».

Чому саме тут? Та тому, мабуть, що це винятково «одеський» текст. Тому, що авторка пише «за Одесу». Вона пише про ту Одесу, яка була вже пішла у минуле і з якою сьогодні можна познайомитися хіба лише завдяки оповіданням, скажімо, Ісака Бабеля та інших одеських письменників минулого, котрі дивилися на це місто крізь окуляри великої любові — такі окуляри завше мають дещо рожевий колір, але це дрібниці: кохана — завжди найкраща. А також завдяки авторам художніх текстів, котрі, начитавшись «одеської» белетристики, пишуть про Одесу, але це — як ніби копія картини: наче б те саме, а придивишся — не те. Хоч і про ту саму, нібито, Одесу.

Ганна Костенко не з тієї компанії. Вона не ліпить образи своїх персонажів з давно відомих оригіналів. Письменниця чесно й сумлінно відтворює те, що бачила, чула, про що оповідав батько й що сама запам’ятала з дитинства й тепер з вдячністю повертає рідному місту. Можна все життя прожити в Одесі й не навчитися нічому, чого вона може навчити, й жодним рядком та жодним словом не можучи відтворити час. Відтворити так, щоб ми, читаючи, відчули себе там, у ньому. Відчули себе у тій Одесі, котрої давно нема і вже ніколи не буде, але ж як цікаво й захоплююче знову поринути у той світ, чомусь пронизаний романтикою, забарвлений дивовижною мовою аборигенів. Тут замало таланту, не допоможе й добре знання предмету, тут потрібна ще й любов до тих людей, поруч з якими минало дитинство чи юність…

Їх було тринадцятеро. Семеро дівчат і шестеро хлопців. Усім — по 14—15. Чорняві, русяві, біляві — красиві! І зовні, і всередині.

Що красиві зсередини, ми, дорослі, пересвідчувалися вже з перших слів, які зринали з уст цих юних читців-декламаторів, фіналістів другого телевізійного конкурсу «Зоряна хвиля», започаткованого громадськими органі-заціями «Інтелектуальний форум» і «Фонд «Дружба» та Одеською державною телерадіокомпанією (нині — регіональна філія Національного суспільного телебачення). Красиві, талановиті, креативні. Якою й має бути сучасна українська молодь.

Виконавча директорка «Інтелектуального форуму» Лариса Козловська, котрій, власне, й належить ідея «Зоряної хвилі», того вечора виступала одразу в трьох ролях — ведучої, інтерв’юерки та доброзичливої наставниці юних обдарувань. З усіма справлялася якнайкраще. Особливо вражали змістовні бесіди-презентації, а більше навіть дискусії з підлітками на загальнолюдські, світо-глядні теми: що таке патріотизм, чому необхідно знати й шанувати українську мову, в чому вони бачать щастя й чого прагнуть досягти у житті.

Для нас, членів журі, ці дитячі відповіді-роздуми були справжніми відкриттями. Відкриттями, можливо, ще не до кінця огранених, але, без сумніву, яскравих, гармонійних, чесних перед собою і перед світом молодих громадян України. І хоч ті інтерв’ю слугували лише прологом до основного дійства, у чомусь вони навіть переважали саме декламаторське змагання. Бо це були не чужі слова, нехай і довершені, взірцеві чи й геніальні, а власні, від себе, від свого серця. Мовлені з юнацькою безпосередністю, з притаманними цьому віку амбіційністю й категоричністю і з природним та цілком виправданим (що стосується телекамери, тут уже не залежить від віку) хвилюванням. Такі собі підліткові міні-історії — сюжети для чиїхось (а чи й власних!) оповідань або сценарії для короткометражних фільмів. Про тих, хто завтра прийде нам на зміну. В політиці, науці, мистецтві, матері-альній сфері — скрізь...

Хай вік митця, мов блискавка мине:
В нещасті довгим він лише буває.
І суть не в тім, що тілом він помре, —
Душа митця не помирає.

Так писав Євген Боровик у вірші «Сенс життя». Сьогодні ми стверджуємо, що душа і Євгена Васильовича назавжди залишиться з нами.

Минулої неділі громадськість Одеси та Лиманського (раніше — Комінтернівського) району, в якому він тривалий час працював, навіки попрощалися з ним. Помер він на 71-у році життя після тривалої і важкої хвороби. Разом з рідними, друзями, колегами, разом з усіма, хто знав і поважав покійного, сумувало й небо, яке припадало до землі дощем та мокрим снігом.

Не десь за тридев’ять земель, а на розкішній савранській землі розташував свою резиденцію Святий Миколай. І сталося це в 2015 році.

Багато країв обійшов Миколай, всіляку красу бачив. І все ж чогось та й бракувало. Хотілося почути голос століть, торкнутися дива. І тут Савранська райдерж-адміністрація, яку тоді якраз очолив Віталій Свічинський, за-пропонувала: «Приїздіть до нас! Не пожалкуєте! Є у нас і дуб 600-літній, і криниця, захована у глибочезній вирві листяного лісу, де гайдамаки освячували свої ножі, й джерела, здатні зцілювати не тільки тіло, а й душу…».

Ще й не дослухавши розповідь до кінця, Миколай погодився, бо відчув: це саме те, що шукав.

Вогники найбільшої на Землі різдвяної «ялинки» запалили з... космосу.

Ця унікальна «ялинка» — гордість італійської комуни Губбіо в провінції Перуджа, що біля підніжжя гори Інджіно. Цьогоріч вогні на ній запалив італійський космонавт Паоло Несполі, який перебуває на Міжнародній космічній станції, коли МКС пролітала над регіоном Умбрія, до якого входить комуна.

Висота цього незвичайного різдвяного символу становить 650 м, а ширина біля основи — 350 м. Створений він із трьох тисяч різнокольорових вогнів, встановлених у формі великої ялинки на кронах дерев, що ростуть на горі, та 8,5 км кабелю. Різнокольорові вогні видно за 50 км.

Власник проектів Tesla і SpaceX Ілон Маск передбачив не дуже радісний фінал для людства. За словами мільйонера-інженера зі США, у підсумку воно загине внаслідок горезвісного «повстання машин».

Подібні гіпотези Ілон Маск уже висував три роки тому. Відтак, вважає він, людству краще грати зі штучним інтелектом на одному боці, ос-кільки шансів виграти війну з роботами у нього практично нема.

Марс  не  по  кишені?

Експерти назвали низку проблем, які не дозволять найближчим часом створити колонії на Марсі.

Серед головних перешкод на шляху колонізаторів стоять надто великі фінансові витрати й радіація, від якої вчені поки що не знають, як захиститися.

Так, фахівець Університету Мічиган Атун Рідлі вважає, що з економічної точки зору створювати велику базу на Марсі нема жодного сенсу. Колонізація не вирішить головних проблем на Землі, «Червона планета» не має життєво необхідних ресурсів, які могли б обгрунтувати фінансові витрати.

Британські науковці з’ясували, що люди стають набагато щасливішими, прикрашаючи ялинку. Причому ефект від такої творчої справи зберігається на весь рік.

Виявляється, святковий декор впливає на емоції та настрій людини. Під час наряджання зеленої красуні кожен згадує своє дитинство, що додає позитиву й зменшує ризик стресу.

Щоб зняти втому

• Якщо голова стала важкою і ви відчуваєте втому, сядьте прямо, закиньте голову назад і затримайте її в такому положенні 8—10 секунд, а потім  опустіть на груди. Посидьте так 10—15 секунд і повторіть ще раз усе спочатку.
• Якщо ви надто схвильовані або збуджені, дихайте глибоко.
• Відчувши, що вас хилить до сну, сядьте прямо, повільно відведіть плечі назад, підборіддя підніміть, руки опустіть вздовж тулуба, долоні — паралельно сидінню стільця. Напружте м’язи спини, рук, шиї і затримайтеся в цьому положенні 10—12 секунд. Розслабтеся на 10—15 секунд і знову все повторіть.
• Якщо від напруги втомилися очі, закрийте їх на 5 секунд, відкрийте і подивіться на перенісся. Повторіть так 3—5 разів.
• Якщо у вас затекли і заніміли ноги, витягніть їх під столом якомога далі вперед, встаньте й 10 разів підніміться навшпиньки. Потім сядьте і розслабте ноги.

Так радять фахівці. А ви візьміть та й перевірте!

Через Одесу до Стамбула громадянин Китаю намагався незаконно вивезти понад 6 кілограмів бурштину.

Для проходження митного контролю в нашому аеропорту іноземець обрав так званий «зелений» коридор, демонструючи цим, що в нього відсутні будь-які товари, які підлягають обов’язковому письмовому декларуванню. Та, як повідомили в головному управлінні Держаної фіскальної служби в Одеській області, подальша перевірка за-свідчила протилежне.

У двох валізах цього громадянина серед особистих речей з допомогою рентген-телевізійної установки митники за активного сприяння служби авіаційної безпеки міжнародного аеропорту «Одеса» виявили 6 кг 150 г каміння, зовні схожого на бурштин.

Норвезькі дослідники  опитали 823 водіїв і з’ясували, що звичка відволікатися на сторонні заняття під час керування автомобілем пов’язана з віком і статтю. 

Як не дивно, найбільше концентрувалися на водінні жінки середнього віку, а найчастіше відволікалися молоді чоловіки. Серед неуважних водіїв виявилися також екстраверти й особи з порівняно низьким рівнем емоційної стабільності.

Дослідники відібрали дві групи учасників опитування. До першої увійшли 1100 учнів старших класів, 206 з яких уже отримали водійські права. У другій групі було 617 дорослих норвежців. Усі вони вказали свою стать, вік, рівень освіти і чисельність населення свого міста, а потім відповіли на серію питань про свої звички за кермом і пройшли тести, що вимірюють фактори «великої п’ятірки». Це одна з моделей особистості людини, яка враховує ступінь прояву п’яти основних рис: схильність до екстраверсії, відкритість новому досвіду, приємність у спілкуванні, сумлінність і схильність до невротизму (ступінь емоційної стабільності).