...І щоб були лебеді

Куди зникла біла птаха, запитую у начальника дільниці гідротехнічного комплексу «Водойми парку Перемоги» пана Зураба Шонія.

— Того дня лебідка сиділа на кам’яному острівці, а потім несподівано вилетіла за межі водойми. Чи побачила своїх, чи яка була причина — не можу сказати достеменно, бо не був при тому. Сіла на галявинці, а неподалік жінка вигулювала собаку мисливської породи. Пес накинувся на птаха, схопив за спину і пошкодив нервові закінчення хребта. Місяць ми лебідку лікували, щодня приходив ветеринар, робили, що могли, уколи та інше, до останнього за неї боролися, але кілька днів тому вона померла…

— Зурабе Зурабовичу, розкажіть, що чекає нашого лебедя взимку?

— Лебедів у зимовий період ми утримуємо у теплому вольєрі, світло у них є. Учора я ще сіна привіз. Готуюся забрати на зимівлю того лебедя, який сам залишився. Хочемо придбати йому подругу, щоб була пара.

— А де ви її збираєтесь взяти?

— Ми вже оголошували: може, у когось є самка лебедя, то ми приймемо її у подарунок.

— Розкажіть про інших мешканців водойми та парку.

— Живність у нас багата. Якщо взяти рибу, то і карась, і короп, і товстолобик, водяться навіть щука і сом. А ще — черепахи.

— Черепахи ваші — красуні...

— А ще маємо багато качок, вони в нас розмножуються, чайки з моря прилітають... Є у парку білки, їх чимало. Кажуть, якщо у парку є білки, значить, парк добротний, тут є чим поживитися, поласувати. Парк наш — хороше середовище для диких тварин. Це найкращий парк посеред нашого міста.

— Можу підтвердити, що найкращий. Жив я раніше неподалік від парку Горького, бігав там, дитину на гойдалки, на гірку водив. Колись то був також гарний парк, а нещодавно туди зазирнув і жахнувся: кожен клаптик зданий в оренду, суцільна комерція, все, що завгодно, окрім самого парку... Зурабе Зурабовичу, як громадський порядок підтримуєте?

— На початку літа встановили 35 камер спостереження. Різне тут траплялося: і пограбування, і крадіжки... Муніципальна охорона (департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради) слідкує за порядком. А вночі на машині патрулює наряд поліції.

— Які у парку проблеми?

— Цілими днями наші працівники прибирають, косять, підтримують чистоту, порядок (поруч з нами стоять озеленювачі Олег та Степан, їх щодня бачу за роботою. — Прим. В.Г.). А деякі люди лузають насіння на землю, хоч біля кожної лавочки є урна. І пляшки, папери... А ще гірше, коли сміття у водойму кидають. Сюди приходять відпочити одесити, гості, більшість з них культурні люди, але трапляються й такі, які цього не цінять і поводяться негідно. Посадили в парку понад дві тисячі дерев. Частину саджанців вже вкрали «відвідувачі».

— А власники собак?..

— Після того як ми виступили із заявою, після випадку з лебедицею, собаки здебільшого гуляють у намордниках чи на повідках. Здається, господарі поставилися з розумінням...

— Тобто рівень культури поступово, зі скрипом, ціною таких жертв, як наша лебідка, підвищується?

— Хочемо у це вірити й докладаємо до цього зусиль.

— У ЗМІ були тривожні повідомлення, що у водоймах парку гине риба...

— Так, була така проблема. Ми шукали причину, здавали на аналізи воду та мертву рибу. Експертиза нічого встановити не змогла. А знаєте, що з’ясувалося? Приходили вночі особи з акумулятором («електровудкою») і вбивали рибу струмом. Всю велику рибу вони забирали, а дрібна спливала. Телебачення зробило свій «висновок»: якщо гине риба, то водойми брудні. А у наших водоймах вода з артезіанської свердловини, дослідження підтвердили, що вода там чиста. Ми робили за-сідки, ночували не одну ніч...

— Ви їх упіймали?

— Ні. Після того, як ми почали на них чатувати, вони злякалися. Риба перестала гинути. Це було з місяць тому.

Якби риба вмирала від отруєння води, вмирала б уся, а так — лише дрібна...

Парк Перемоги — тиха чарівна оаза посеред гамірливого міста, котре завше поспішає. Будь-якої пори чудовий, як жива ілюстрація до «Чотирьох пір року» Антоніо Вівальді. Люди приходить сюди зблизька і здалека. Дуже хочеться, щоб вони знаходили тут радість, спокій, умиротворення, хто чого потребує. І щоб були лебеді.

Володимир ГЕНИК.